7 листопада віряни відзначають День пам’яті святих мучеників Маркіяна та Мартирія. Їх стратили за релігійні переконання у 335 році, але їхні мощі продовжували зцілювати вірян. Історія свята Святі Мученики Маркіан і Мартирій жили в столиці Візантійської імперії — Константинополі. Вони були нотаріями, тобто секретарями, Святого Патріарха Павла Сповідника. В той час поширилась єресь Арія, яка спричинила чвари в Христовій Церкві. Християн жорстоко переслідували аріани за те, що визнавали Христа Богом, який воплотився, а не простою людиною чи Божим творінням. Єретики намагалися переманити святих Маркіана і Мартирія на свою сторону лестощами, золотом, обітцянками архієрейських кафедр, проте всі їхні зусилля були марними. Тоді нечестивці погрожували зганьбити їх перед імператором, залякуючи тортурами та смертю, але святі твердо сповідували Православну віру. За це святих Маркіяна і Мартирія засудили до смерті. Перед смертю мученики піднесли до Господа молитву: «Господи Боже, що створив невидимо серця наші, Ти чиниш всі справи наші, прийми з миром душі рабів Твоїх, бо ми умертвляємось за Тебе й полічені як вівці на заколення. Ми радіємо, що такою смертю виходимо з цього життя заради Твого Імені. Сподоби ж нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Джерела життя». Мученики з радістю схилили свої голови під меч єретиків. Сталось це близько 355 року. Їхні святі тіла були благоговійно поховані православними християнами. Пізніше, за вказівкою Святителя Іоана Золотоуста, мощі святих мучеників були перенесені в спеціально побудовану церкву, де відбувались зцілення від багатьох недуг. Молитва до Святого Маркіяна Боже, очисти і зціли мене, недосконалого й грішного, бо я ніколи нічого доброго не вчинив перед Тобою, але Ти визволи й зціли мене від усього злого й недужого, і хай буде в мені воля Твоя, щоб неосудно я відкрив уста мої грішні і славив святе ім’я Твоє, — Отця, і Сина, і Святого Духа, — нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Від сну вставши, ранішню приношу Тобі, Спасе, пісню і, припадаючи, прошу Тебе: не дай мені заснути в гріховній смерті, але пожалій мене, Ти, що добровільно розп’явся; і мене, який лежить у лінощах, підніми швидко та очисти, уздоров і спаси мене, в предстоянні і молитві. І по сні нічнім пошли мені світлий і безгрішний день, Христе Боже, і спаси мене. Традиції 7 листопада в народі називали «Дідівські плачі». У цей день прийнято було поминати покійних родичів і друзів. У цей день плакати можна було будь-де, крім подушки. Вважалося, що пір’я, яким набита подушка, пам’ятає все. Якщо інша людина приляже на цю подушку, то всі нещастя перейдуть на неї. Цього дня потрібно зі співчуттям думати про убогих, скривджених та нещасних. Згідно з віруваннями, якщо 7 листопада йде дощ, люди кажуть, що це небо плаче за всіма мучениками. Що не можна робити у цей день Не можна залишати собі їжу після поминок. Не можна їсти хліб через те, що існує прикмета, що рік буде без хліба.