Повномасштабне вторгнення рф поставило нові виклики перед системою охорони здоров'я України. Лікарям, окрім дворічної боротьби з коронавірусом, доводиться рятувати життя людей, які постраждали від іншого ворога – російських окупантів. Львівська область зайняла у цій боротьбі особливе місце: стала своєрідним медичним та гуманітарним хабом. Лікарні Львівщини приймають поранених з інших регіонів та витримують в рази більше навантаження. Як медичні заклади області адаптувалися до нових реалій, чи немає дефіциту медикаментів та до яких загроз, окрім війни, вже готові місцеві лікарі – розповів в інтерв'ю Lviv.media, напередодні дня медичного працівника, керівник департаменту охорони здоров'я Львівської ОВА Орест Чемерис. "Лікарі були готові до нових викликів" – Як львівські медичні заклади готувались та чи готувались до війни? І як зараз, на 113-й день війни, ви можете оцінити цю підготовку? – Насправді, система охорони здоров’я була готова до нових викликів. Ми пережили чергову хвилю covid-19 і, фактично, перейшли в новий виклик, пов’язаний з агресією рф. Заклади охорони здоров’я на скільки могли, на стільки були готові. З першого дня вторгнення усі працювали в підвищеній готовності й були готові до прийому пацієнтів. Було пропрацьовано маршрути пацієнтів в разі виникнення надзвичайних ситуацій. – Чи розуміли, наприклад, що буде потреба продовжувати операції в укриттях і приймати велику кількість поранених?– Кожен керівник закладу охорони здоров’я, кожен лікар був свідомим. Коли ми побачили агресивні атаки на мирні міста і наступи на столицю й прикордоння, ми розуміли, що ми маємо бути готові до надання якісної медичної допомоги у військових умовах. Плани роботи закладів були пропрацьовані таким чином, щоб максимально сконцентрувати операційні, реанімаційні відділення на нижніх поверхах, приготувати укриття, приготувати приміщення, у тому числі й підвальні. І, звісно, мати можливість надання усього спектру медичної допомоги в закладах охорони здоров’я.– Лікарі зустріли війну виснаженими й фізично, і морально через пандемію коронавірусу. Зрозуміло, що у перші дні війни всі працювали 24/7. Чи вистачає лікарів і вдається унормувати їхню роботу?Львівщина може пишатися своїми медичними працівниками! 2 роки важкої, виснажливої боротьби з covid-19 наші лікарі самовіддано, жертвуючи собою, надавали медичну допомогу. Львівщина може пишатися також молодшими медичними працівниками. Таким чином усі продовжили працювати й свідомо підходили до викликів, пов’язаних з війною. Багато медичних працівників вступили до лав ЗСУ, зголосились працювати на передовій. Усі медичні працівники зголошувалися й активно долучалися до надання будь-якої медичної допомоги: працювала з тимчасово переміщеними особами, працювали на вокзалах, в пунктах обігріву, на кордонах та прикордонних ділянках. Лікарі першої ланки зустрічали потяги, автобуси, допомагали проходити кордони. Лікарі вторинної та третинної ланки надавали медичну допомогу травмованим, евакуйованим і продовжують це робити.– Чи є у львівських лікарнях “кадровий голод”? Чи хотілось би мати більше спеціалістів на місці?Львівщина має свою особливість: певне перенасичення медичними кадрами. Тому спочатку введення воєнного стану в нас є достатньо лікарського й сестринського персоналу. Чи стався масовий відтік кадрів з початку війни? Ні, не стався. Навпаки: медичні працівники змобілізувались і готові на всіх етапах надавати медичну допомогу. "Працюємо у звичайному режимі, на скільки це можливо" – Кілька медзакладів евакуювались до Львова зі східних та північних областей. Як ці спеціалісти приєднуються до львівської медичної системи?– З початком військових дій вся медична система почала працювати в військових умовах. Станом на сьогодні на базі Львівського обласного кардіологічного центру запрацювала філія Інституту дитячої кардіохірургії і кардіології. Лікарі проконсультували вже кілька сотень пацієнтів, проведено кілька десятків операцій, ця філія активно працює. І саме активно працює дитяча кардіохірургія на базі обласного кардіологічного центру. Також ми прийняли частину працівників Територіального медичного об’єднання Краматорська. Нині вони працюють на базі приватного медичного центру “Родина”. – Як надається медична допомога львів’янам?– Звичайно, система змінювалася. У перші дні війни була призупинена госпіталізація й надавалась лише термінова допомога. Такими були вказівки МОЗ. Ми мали зберегти максимальний резерв ліжок у разі виникнення надзвичайних ситуацій чи, не дай Бог, катастрофи. Нині ми працюємо у звичайному режимі, на скільки це можливо у воєнний час. Абсолютно всі заклади охорони здоров’я працюють в штатному режимі. Ми надаємо усім амбулаторну, планову та відтерміновану допомогу. Первинна ланка допомагає тим пацієнтам, які вони не мають укладеної декларації з сімейним лікарем з Львівської області. – До кого звертатись переселенцям, які приїхали до міста і потребують лікування?Найпростіший шлях – звернутись до найближчої лікарні чи поліклініки. Там вас проконсультує медпрацівник на реєстратурі та дасть скерування до сімейного лікаря. Зокрема, у сімейного лікаря можна отримати рецепт на ліки, яких ви потребуєте і які приймали за місцем свого проживання. За принципом доступних ліків. Крім рецепта, ви отримаєте абсолютно всю медичну допомогу. "Медикаментів потрібно більше на 15-25%, ніж до війни" – Чи немає в Львові дефіциту медикаментів?– Медикаментів є достатньо. Враховуючи те, що ми тривалий час приймаємо тимчасово переміщених осіб, усі розуміли, що навантаження на систему охорони здоров’я є більшим саме в нашому регіоні. МОЗ враховує все у розподілі медикаментів. Ми отримуємо на 15-25% більше, ніж до війни.Також Львівщина отримує достатню кількість гуманітарної допомоги, серед якої необхідні ліки. – Як налагоджуєте логістику постачання з-за кордону?– Зараз є повноцінна налагоджена співпраця. І все те, що стосується медикаментів, гуманітарної допомоги координується на рівні МОЗ. Львівщина, як прикордонна територія, отримує чи не найбільше вантажів. Міністерство шляхом формування запитів з передової та лікарень з різних регіонів України, формує відповідні заявки. Відповідно до поданих заявок ми отримуємо гуманітарну допомогу.– Чи спростились бюрократичні механізми під час війни? Наскільки швидко можна отримати необхідні ліки?– Уся процедура максимально спрощена. Через воєнний стан ці речі проходять достатньо швидко. Отримати необхідне можна буквально за день, за 2, за 3, залежно від того, з якої країни ми очікуємо гуманітарну допомогу.– Папа Римський передав Львову “швидку”. Які благодійні ініціативи вас найбільше вразили?– Насправді автомобіль швидкої допомоги для дитячої лікарні “ОХМАДИТ”, був особливим. По-особливому здійснювалася процедура передачі, чого вартує сам шлях з Ватикану до Львова. Окрім того, хотілось би окремо подякувати компанії Philips, яка надала ультразвукові апарати та рентгени. Багато друзів відгукувались. Насправді хочеться подякувати всім тому, що те, як воно відбувалося, і те наскільки воно швидко відбувалося, насправді важливо.– Львів став певним форпостом, який переправляє хворих закордон. Розкажіть про те, як ці програми працюють, і які країни приймають наших пацієнтів.З перших днів війни на базі львівських закладів охорони здоров’я утворився хаб, куди евакуйовувались пацієнти чи з певними хронічними захворюваннями чи важкими травмами.Ми зустрічаємо евакуаційні потяги, ми надаємо домедичну допомогу, стабілізуємо пацієнтів, готуємо їх для подальшого лікування закордоном. Тобто цей процес безперервно триває.Уже кілька сотень дітей зі Львова скерували закордон в провідні клініки. Лікарі Польщі, Німеччині, Італії, Австрії лікують українців. "Львівські медики вилікували 130 тисяч переселенців" – Скільки пацієнтів, які до нас прибували на Львівщину, одужали?– Ми надали медичну допомогу понад 130-и тисячам тимчасово переміщених осіб. Стаціонарного лікування потребували 16 тисяч пацієнтів, з них 5 – це діти.Також є радісні цифри, які завжди аналізуєш з трепетом. Це понад 2 300 жінок, які врятувались від російської агресії й знаходяться в обліках жіночої консультації на Львівщині. І це близько 900 діток, що народилися у нашій області. – Львівські медики провели чимало складних операцій. Можете згадати найважчу?У першу чергу, коли ми говоримо про складність оперативних втручань, маємо на увазі операції, пов’язані з травмами, отриманими на полі бою. Тому важливою є кожна: починаючи з банальних, умовно кажучи, видалень уламків до складних реконструційних втручань, які виконувалися, виконуються, які ми готові виконати для усіх пацієнтів, які будуть потребувати цього.– Литовські медики хочуть навчатися у львівських лікарів. Чи звертались до вас іноземні лікарі з проханням приїхати і перейняти досвід?– Насправді з перших днів війни багато іноземних медиків звертались до нас з ініціативою допомагати в наданні медичної допомоги. Йдеться про польові шпиталі, зокрема. На території Львівської області їх було три. Два уже згорнули свою діяльність, продовжує працювати лише “Сумка Самарянина”. Цей шпиталь розглядає можливість надання медичної допомоги ближче до лінії фронту. Зверталися медики з Польщі, Британії, Сполучених Штатів, Німеччини, Австрії, Франції. Вони готові, як вчитися, так навчати наших медиків. Їхні відгуки свідчать про те, що, насправді, наші лікарі мають достатньо високий фаховий рівень підготовки.– Наразі в області працюють так звані мобільні клініки. Кілька лікарів приїжджають у певне місто, щоб проконсультувати мешканців. Наскільки активно мешканці долучаються до ініціативи?– Мабуть, це більше психологічний чинник. Не потрібно витрачати час на дорогу: фахівець фактично є на місці. Основне завдання такого медичного пункту – привернути кожного потенційного пацієнта до стану свого здоров’я. "Омікрон домінує: у лікарні 30 хворих" – Що відбувається з пандемією коронавірусу зараз? І чи можемо це явище ще так зараз називати?– На жаль, коронавірус залишається. Але, на щастя, кількість випадків захворювання суттєво зменшилась. Наразі на стаціонарному лікуванні перебуває близько 30 пацієнтів. Більшість середнього ступеня важкості. Є кілька важких пацієнтів, але важкість їхнього стану зумовлена домінуванням основної патології, а не безпосередньо коронавірусною хворобою. Штам Омікрон, який домінує, протікає в достатньо легкій формі, проявляється легкими катаральними явищами. Мова йде про нежить, закладеність, осиплість голосу, підвищення температури.– Яка ситуація з вакцинацією? Чи спостерігаєте зменшення охочих?– Кабінети щеплень працюють, вакцина є в достатній кількості. Ми закликаємо усіх вакцинуватись, адже що не можемо констатувати остаточне зникнення хвороби. Чергова хвиля коронавірусу є можливою. А вакцинація – єдиний надійний спосіб, щоби убезпечити себе.– Чи багато препаратів для вакцинації, термін придатності яких вийшов?– Абсолютно немає. Вакцина є, також є вибір препаратів.– Чи багато людей, які протермінували отримання другої дози чи бустерної?– Достатньо. Не хочу говорити, що їх багато. У першу чергу протермінування пов’язане з міграційними процесами, адже значна частина людей з перших днів війни покинула територію України. Зараз ми бачимо, що вакцинація продовжується. Закликаю всіх перевірити дати своїх ковід-сертифікатів. "Як застуда: перші симптоми мавпячої віспи та холери" – З’являються нові хвороби: мавпяча віспа та холера. Чи варто готуватися? Якщо так, то як саме?– На жаль, є міста, в яких ми відзначаємо тотальну катастрофу, пов’язану з військовими діями. Випадки холери не виключені. Тому усі заклади охорони здоров’я на території області пройшли навчання й налагодили алгоритми дій. – Лікарі готові, а як готуватися людям? Як можна себе убезпечити?– Ми повинні пам’ятати про банальні правила. Підтримувати особисту гігієну та уважно ставитись до харчових продуктів. Вести здоровий спосіб життя. У разі виявлення перших симптомів будь-якого захворювання, пам’ятати, що самолікуванням займатись не потрібно.– Якими є перші симптоми холери? Як її виявити?– Перші симптоми пов’язані зі спастичними явищами, тобто підвищенням температури. – Як щодо мавпячої віспи?– Станом на сьогодні немає жодного зареєстрованого випадку мавпячої віспи на території України. Але маємо бути напоготові. І знову ж таки, з перших проявів інфекційного захворювання раджу звертатись до лікаря.– Тобто спочатку і холера, і мавпяча віспа проявляються ніби звичайне інфекційне захворювання?– Саме так. Не потрібно зволікати, потрібно звертатись за медичною допомогою.– Є багато світлих і дивовижних історій з лікарняних палат. Що будете пам’ятати завжди?– Я думаю, що кожен з нас буде пам’ятати перший день війни. Як кожен прийшов нас своє робоче місце організував себе таким чином, щоб бути корисним і мати можливість допомогти на своєму місці.Найбільше щастя для кожного медичного працівника – бачити пацієнта, який одужав, який ще вчора був між життям і смертю, а сьогодні може ходити палатами. Найбільш позитивні емоції – це радість врятованих життів, яку я розділяю з кожним медичним працівником. Велика дяка, велика шана кожному і кожній за даровані життя! Спілкувалася: Тетяна Вдовиченко.