Попри втрату ноги 26-річний ветеран із Львівщини Михайло Матвіїв підкорив найвищу вершину Африки, четвертий за висотою пік “семи вершин” – гору Кіліманджаро. А разом із ним — троє військових після ампутацій та військова після важкого поранення. П’ятірка ветеранів подолала маршрут всього за чотири дні. У розмові з LVIV.MEDIA Михайло Матвіїв розповів про свою підготовку та сходження на вершину і про реакцію племені масаїв на його протез. 5895 метрів дороги На найвищу вершину Африки Кіліманджаро зійшли Михайло “Грізлі” Матвіїв, Ольга “Висота” Єгорова, Владислав ”Шатя” Шатіло, Роман “Добряк” Колесник та Олександр “Рагнар” Міхов. Експедицію супроводжували професійні гіди, лікар та знімальна група, яка фільмувала сходження. За день до сходження Михайло з друзями потрапили під сильний дощ і похворіли. Однак не відмовилися від своєї ідеї. Сходження ускладнювалися ще й “гірською хворобою”, яка з кожним днем проявлялася ще більше. “Жодні таблетки не допомагали нікому, а якщо й допомагали, то лише на дві години. Проте скажу чесно: завдяки підтримці один одного ми дійшли до вершини. Не зважаючи на втому та біль, ніхто навіть не думав зупинятися чи розвертатися на низ”, — розповів ветеран. Попри труднощі четверо ветеранів із протезами ніг та ветеранка, яка отримала поранення на війні, підкорили 5895-метрову гору Кіліманджаро. “На самій вершині, коли ми розгорнули 6-метровий прапор України разом з різними іноземцями, нас переповнювали емоції, навіть попри наш складний стан. Дехто з нас навіть заплакав від таких сильних емоцій”, — пригадує із захопленням Михайло Матвіїв. Уся експедиція на найвищу вершину Африки тривала шість днів: чотири дні витратили на підйом, а ще два — на спуск. Це сходження стало історичним, адже серед українських військових ще ніхто з протезом нижньої кінцівки не піднімався на вершину Африки. Підготовка до сходження на гору Підготовка тривала майже чотири місяці. Кожен готувався індивідуально, зосереджуючись на власних можливостях та фізичній формі. Головною метою Михайла було досягти найкращої фізичної форми. Для цього він багато ходив, бігав та їздив на велосипеді. Все, щоб зміцнити витривалість до навантажень. Також Михайло двічі побував в Карпатах, де підіймався на різні вершини, таким чином тренувався до ходьби з протезом у гірських умовах. Варто зазначити, що на Кіліманджаро Михайло Матвіїв та інші підіймалися без спеціальної страховки, що надзвичайно ризиковано, адже втримати рівновагу на протезі справа не з легких. “Масаї були в шоці від протезів” Перед сходженням на Кіліманджаро Михайло із побратимами потрапив до африканського племені масаїв. Під час зустрічі аборигени емоцій не стримували. “Коли вони нас побачили, то вони реагували на нас, як на інопланетян. Ми для них і так дивні, а тут ще й якісь протези. А коли ми ще зняли протези і дали дітям побавитися з ними, то тоді був у них повний шок. Хтось з нас сміявся, хтось навіть боявся до нас підійти, по-різному реагували”, — розповів Матвіїв. Життя до поранення Михайло Матвіїв служив у війську ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2021 році він після численних спроб і невдач таки зміг потрапити у спецпідрозділ “Омега” Нацгвардії України. У 2022 році виконував бойові завдання на лінії зіткнення. У Великій Новосілці Донецької області під час зачистки ворожих позицій наступив на протипіхотну міну і втратив ліву ногу. Після операції і тривалої реабілітації, спорт у чоловікові відкрив друге дихання. “Можу тільки сказати лише те, що нічого змінити вже не можна. Наприклад, у мене більше не відросте нога. Залишається тільки один варіант прийняти ситуацію такою, яка вона є, і постаратися не падати духом, — сказав Михайло і додав, — Рухайтеся тільки вперед! Це найголовніше! Щоб стало якось легше, спробуйте шукати різні хобі, можна займатися спортом, записуватися в різні групи, де тренуються ветерани і якось там відновлюватися”, — порадив ветеран Михайло.