У вівторок, 17 жовтня, на Львівщині проведуть в останню путь чотирьох полеглих військових. Про це повідомили у Львівській міській раді. Володимира Скляра, Богдана Міська та Володимира Замкового поховають у Львові на Личаківському кладовищі. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Михайла Дзьобу поховають на місцевому кладовищі у Брюховичах. Чин похорону розпочнеться о 13:00 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Брюховичах (вул. О. Іздрика, 6). Володимир Скляр Народився у Львові. Від початку повномасштабного вторгнення став до лав 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Виконував бойові завдання на східному напрямку. У захисника залишилися мама, дружина, 10-річна донька, брат та племінники. Богдан Місько Львів’янин. Закінчив колишній Львівський коледж зв'язку, згодом здобув освіту у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій. Після завершення навчання працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», пройшов шлях від кур’єра до керівника відділення. Від початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини на східному напрямку у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. У захисника залишилися батьки. Володимир Замковий Народився у Львові. Проходив військову службу у лавах Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Боронив державу на східному напрямку фронту у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. У сержанта залишилися бабуся, мама, дві доньки, брат, кохана дівчина і велика родина. Михайло Дзьоба Народився у Брюховичах. Проходив військову службу в танкових військах у колишньому Артемівську (сьогодні — Бахмут Донецької області). З початком повномасштабної війни входив до складу охорони Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ. Згодом вступив до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та боронив державу на східному напрямку фронту. У травні 2023 року отримав важке поранення, однак після лікування одразу ж повернувся на передову. За особисту відвагу був нагороджений нагрудним знаком «Кров за Україну», а при виконанні бойових завдань вирізнявся винятковою витривалістю. У захисника залишилися дві сестри, шестеро племінників і двоюрідні брати та сестри.