Український інститут національної памʼяті рекомендує Львівщині перейменувати місто Червоноград та село Червоне у Золочівському районі. Журналістка LVIV.MEDIA розпитала жителів цих населених пунктів, що вони думають щодо зміни топонімів. Червоне Бібліотекарка із села Червоне Марія Вельган розповіла, що давня назва села була «Ляське» і згадується воно вже з кінця XIV століття. Відомо, що перша згадка датується 1380 роком, коли староста руський Ян, розв’язуючи суперечку Миколая Шерочиця з Пшибким з Буська визнав Ляське власністю першого. Назва «Ляське» зберігалась до 1946 року. Втім, за словами пані Марії, місцеві жителі не хотіли б повернутися до строї назви, бо каже, що вона вказує на те, що тут живуть поляки («ляхи»). «Старожили розповідають, що назва села не має нічого спільного з „червоною“ (радянською) владою. Кажуть, що на наших теренах у роки Другої світової війни велися жорстокі бої і земля була червоною від крові. Ще одна із версій, що у повоєнний час у селі залишився тільки один чоловік, який мав прізвище Червоний, тому й вирішили так назвати село». Підтверджує її слова і місцева староста Леся Олексів, яка також зазначає, що мешканці проти перейменування. «Люди вже бачать, що йде активне обговорення назви і висловлюються проти. Ніхто старої назви не хоче». Марія Вельган додала, що між собою односельчани обговорюють іншу назву — «Джерельне». “У нашому регіоні дуже багато джерел. Від нас навіть воду беруть до Львова, то ж назва «Джерельне» була б дуже доречною». Червоноград Як розповіла LVIV.MEDIA завідувачка Червоноградської філії Львівського музею історії релігії Галина Гриник, історична назва сучасного Червонограду — Кристинопіль (з 1692 до 1951 року). Вона походить від імені дружини засновника міста Фелікса Казимира Потоцького — Кристини Потоцької з роду Любомирських, яка була нащадком давнього роду українських князів Острозьких. Про перейменування міста мешканці дізналися вже постфактум. 10 листопада 1951 року був виданий Указ Президії Верховної Ради Української РСР про утворення Забузького району у складі Львівської області. На території району утворили Червоноградську міську раду з центром у місті Червоноград. «Я думаю, що більшість населення нашого міста — це люди які приїхали в Червоноград у 50-х роках і їхні нащадки, всі знали, що Червоноград — це молоде, шахтарське, соціалістичне, радянське місто. А у радянській державі червоний колір, це символічний колір — колір пролитої крові за державу Рад», — розмірковує історикиня. Оскільки російською «червоний» буде «красний», то часто в радянський час можна було почути, що місто називають Красноград. Завідувачка музею історії релігії розповідає, що у 90-х роках більшість мешканців міста готові були повернутися до старої назви Кристинопіль і навіть більше, в українській транслітерації — Христинопіль. Проте до перейменування не дійшло. «Для усіх жителів нашого міста показовою має стати позиція митрополита Андрея Шептицького стосовно назви. 14 серпня 1892 року у своєму рукописному документі про складення довічної професії (вічних монаших обітів), тоді ще брат Андрей, підписує — „В монастирі Христинопольськім“. Однозначно, місто повинно мати назву в українській транслітерації. Ім’я жіноче –Христина, ім’я міста — Христинопіль», — резюмувала пані Галина. Довідково: До 27 січня 2024 року, місцева влада повинна подати до Верховної Ради України свої пропозиції назв для тих населених пунктів, які підпадають під перейменування відповідно до Закону. Закон включає до символів російської імперської політики топоніми на честь: осіб, які були на керівних посадах у держструктурах, війську та партіях, зокрема й тих, які Російська імперія створювала на підпорядкованих землях, і брали участь у/сприяли російській імперській політиці; були працівниками радянських органів держбезпеки всіх рівнів; публічно, зокрема в мистецьких творах чи медіа, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії; подій, повʼязаних із утіленням російської імперської політики; назв російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ. Водночас закон передбачає винятки: топоніми на честь постатей, які поряд із тим, що займали керівні посади в російських державних утвореннях від Московського царства до сучасної РФ чи сприяли її політиці, водночас захищали політичні, економічні, культурні права Українського народу, розвивали українську національну державність, науку, культуру. Цей виняток не поширюється на працівників радянських органів держбезпеки; топоніми на честь найменувань російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ, якщо вони повʼязані з захистом прав чи розвитком українського народу або з культурою поневолених народів РФ. Також не підпадають під заборону назви, що лише співзвучні з тими, на які поширюються передбачені законом обмеження. Наприклад, не всі Катеринівки чи Миколаївки потрібно перейменовувати, а лише ті, які названі на честь російських царів, якщо це підтверджується історичними джерелами. Нагадаємо, на Стрийщині, згідно з законом про адміністративно-територіальний устрій України, який був прийнятий 28 липня, змінять статус шести населених пунктів. Зміна статусу стосується: Славського, Верхнього Синьовидного, Журавна, Гніздичева, Дашави і Роздолу.