Від початку повномасштабного вторгнення, на Львівщині 15 релігійних громад Московського Патріархату перейшли до Православної Церкви України, але ще 21 діють, а 18 зареєстровані, але їхня діяльність неактивна. На тлі вчорашнього рішення вірян Георгіївського кафедрального собору у Львові про перехід до ПЦУ журналістка сайту LVIV.MEDIA поговорила з Василем Дорошем, начальником відділу релігій та національностей Львівської обласної державної військової адміністрації. Він розповів про кількість парафій, долю священиків і переходи до ПЦУ. Скільки парафій УПЦ Московського патріархату на Львівщині? Ми оперуємо інформацією про зареєстровані громади УПЦ МП, які можна класифікувати на дві категорії: зареєстровані діючі та зареєстровані недіючі. Станом на сьогодні на Львівщині є 21 чинна громада зареєстрована та 18, які не діють. Одна громада із нині чинних уже виявила бажання перейти в ПЦУ, але документи до нас наразі ще не надходили. Чи всі громади УПЦ МП перейдуть до ПЦУ Важко сказати. Ми як державні службовці маємо діяти в межах чинного законодавства: ми не можемо когось змушувати. Це має бути власне волевиявлення. Більше половини громад уже перейшли. Враховуючи ті події, які зараз відбуваються, можна припустити, що тенденція до переходів збережеться. Якою буде доля Московського Патріархату на Львівщині Московський Патріархат, як будь-яка інша Церква — це люди. Якщо вони перейдуть до Православної церкви України, то в УПЦ МП не буде вірян і спільноти, а залишиться тільки юрисдикція на папері. Що буде зі священниками Священники діляться на кілька категорій: одні переходять разом зі своєю громадою, деякі залишаються в своїй юрисдикції, є й такі, які переходять в підпільне служіння. Думаю, що зберігатимуться представники кожної із цих категорій. Я б не став стверджувати, що всі громади перейдуть до Православної церкви України, бо якби вони хотіли це зробити, то уже б це зробили, зважаючи на події, що зараз відбуваються. Що ще має спонукати людей припинити відстоювати інтереси держави-агресора, мені вже не відомо. У людей різні причини захищати Церкву Московського Патріархату, як ви вважаєте, як будуть реагувати парафіяни МП на перехід Храму? Ми маємо справу з релігійною свідомістю і дуже важко людині щось пояснити, змінити її мислення. Понад 30 років людям нав’язували ідеологію «русского міра» і за короткий термін цього не змінити. Але переосмислення потрібне тут і зараз. Багато священиків збирають свої речі і їдуть в іншу країну, це їхнє власне волевиявлення, а люди продовжують жити тут, тобто їм потрібно змінити своє мислення і зрозуміти, що українська церква канонічна, не ворог. Вона відкрита, але тих стереотипів, тієї брехні, що нав’язували, потрібно позбуватися. Як змінити думку прихильників Московського Патріархату Усе, що відбувалося на околицях Києва, на окупованих територіях, найгучніше промовляє про те, що час змінювати своє мислення. Ті люди (віряни УПЦ МП — ред.) так чи інакше в юрисдикції Російської православної церкви, бо ієрархи згадують московського патріарха. І, якщо хтось говорить, що ми молимось не до патріарха, то зрозуміло, що в особистих молитвах він не згадується, але є загальноцерковна молитва, є поминання і безпосередній зв’язок. Це доведено релігієзнавчими експертизами. Про викривлене бачення війни Священики завжди мали великий кредит довіри в суспільстві та були авторитетом і питання в тому, що священник з амвону в храмі доносить людям. Якщо він протягом 30 років говорив парафіянам, що нам потрібна Росія тут, а України не треба, то такі люди повинні нести відповідальність не тільки перед церковним судом за таку пропаганду, вони повинні нести відповідальність на рівні чинного законодавства. Попри твою «мову колиски», релігійну приналежність або будь-які інші переконання, якщо ти зрадник, співпрацюєш з окупаційною владою, то повинен нести відповідальність. Коли може закінчитися процес переходу УПЦ МП до ПЦУ на Львівщині Важко щось прогнозувати, але тенденція переходів зараз набагато нижча від тієї, що була на початку війни. Але потрібно розуміти, що голос суспільства, громадськості не затихне. Люди не припинять бажати того, щоб в Україні не було російської церкви. І ця тенденція призведе до того, що не тільки на рівні священників, а й на рівні Єпископів потрібно буде ухвалюваи якесь виважене рішення.