Хайп про заборону УПЦ МП «made by Львівська обласна рада» облетів вчора всі національні ЗМІ. Переконаний, російським попам у рясах вже дуже й дуже страшно, причому вдруге. Можу тільки привітати моїх колег з такою «спецоперацією». Бо так прикрити голосним зверненням на всю країну власну бездіяльність з початку війни — треба вміти. Головне, щоб нас не розігнали Якщо Ви часом вважаєте, що Львівська обласна рада збиралася на сесію задля грізного свого ж звернення про заборону УПЦ МП в Україні, то я Вас розчарую. Бо справа зовсім не в цьому. Керівництво ради з початку головного виклику для української державності збирало сесію аж три рази. Двічі з яких вирішило видати «на гора» заяву про УПЦ МП. Бо ж нормально в медіа заходить, чого там. Головне мета зібрань 14 червня, 20 вересня і 29 листопада — не турбота за спільні інтереси громад Львівщини і реагування на проблеми, створені війною. Рада збирається раз на квартал, щоб не допустити свого розпуску, і не більше. Саме для цього після заціпеніння, котре «упіймало» обласний самоврядний орган після 24 лютого, перше засідання провели аж 14 червня. І знаєте, з яких питань сформували порядок денний першої сесії після повномасштабної агресії? Про це далі. То за що там голосують/працюють депутати? З 44 питань сесії, що зібралася «висловити позицію найвищого самоврядного органу Львівщини» аж на 111 день повномасштабного вторгнення та «відповісти на виклики», нашкребли цілих 20 питань — представлення до почесної грамоти. Справа звісно важлива. Проте ані на 111 день, на 209 чи навіть нарешті на 279 день великої війни у порядку денному Львівської обласної ради, яку раніше ставили у приклад, не знайшлося жодного питання на тему: забезпечення обласних медичних освітніх закладів, бізнесу, служб з надзвичайних ситуацій пальним, генераторами та засобами безперебійного живлення і аналогічної допомоги місцевим радам; фінансової підтримки тих громад, котрі простягнули руку допомоги біженцям з пекла російсько-української війни; матеріальної допомоги місцевим військовим частинам та правоохоронцям. Дійшло до того, що в самому депутатському корпусі ті, хто раніше, приміром, дуже критично ставилися до роботи сусідів з Львівської міської ради, почали публічно визнавати їх ефективну роботу. Що там вже казати про те, що сотні мільйонів залишаються на рахунках обласного бюджету невикористаними. Напевне, вперше за історію роботи обласної ради з 1991 року навіть це не зацікавило ні керівництво, ні депутатську більшість. Скільки коштує утримання цих імітаторів? Та що там якась допомога бюджетникам чи військовим під час війни, подумаєте Ви. Бодай за себе там в обласній раді не забувають. Отже, сухі цифри такі. З початку року Львівська обласна рада ухвалила цілих 90 рішень, з яких 23 — представлення до різних нагород. При затвердженні обласного бюджету на 2022 рік для себе було закладено аж 150 млн гривень. Якщо кинути «на калькулятор» — одне «доленосне рішення» з представлення до нагород включно — 1,7 млн грн. Ну дуже дорога демократія як на час війни виходить. То чому вони так роблять? Вперше в керівництві ради робити Львівщину новою до невпізнання взялися люди без жодного досвіду у самоврядуванні. Проте направду, важка ноша впала на них під час ковіду і воєнного стану. Тож інститут лідерства і генератора ідей реагування на виклики проміняно на зручний спосіб пересидіти, а там видно буде. Ну, такий собі ерзац — назва є, а суті немає. Відповідальні лише перед очільниками своїх партій, а не перед виборцями (їх бо ж обрали вперше) вони ще жодного разу публічно не прозвітували в раді за свою роботу. Зате партробота їх навчила медійним спекуляціям на кшталт останньої. А от коли були реальні політичні виклики, приміром, з переслідування волонтерів, було аж соромно за «виляння хвостом» і бажання злити питання, де дійсно була потрібна позиція. І цей галицький ерзац вчора успішно провів рішення з власного преміювання, усупереч поширеному правилу — звіт, а тоді премія + зарплата. Ну, нехай буде, хай нарешті відпочинуть до лютого 2023 року, от як напрацювали ж, вся країна пише.