Попри те, що Львівщина — це глибокий тил у російсько-українській війні, агресія росії не минула безслідно і для громад Львівської області. Кожен район став прихистком для тисяч українців, які вимушені були тікати від війни у більш безпечні місця, перетворився на великий гуманітарний хаб та водночас змушений дбати й працювати для свого розвитку. Про те, як війна змінила життя у Дрогобицькому районі, як район допомагає військовим та переселенцям, а також про готовність шкіл до навчання в очному форматі та про ситуацію з безробіттям, говоримо з головою Дрогобицької районної військової адміністрації Степаном Кулиняком. Як війна змінила життя в районі? Війна змінила життя в усій країні. Просто у Львівській області це легше проходить, ніж на сході, в зоні бойових дій. Загалом перші місяці війни були надзвичайно складними. Ми не чекали, що буде війна, але ми швидко організувалися, стали сильнішими, дисциплінувались та об'єдналися, і не просто за якимись політичними чи іншими вподобаннями, а в інтересах держави. Перші місяці ми були зосередженні на формуванні територіальної оборони. На початок війни наш батальйон територіальної оборони не був наповнений взагалі. За перші дні ми його повністю доукомплектували — почалася мобілізація, яка і надалі активно проходить. Також спочатку зосередилися на обороні району, оскільки точно ніхто не знав, як розвиватимуться події. Крім цього, перші місяці була величезна хмара внутрішньо переміщених людей, яких потрібно було розселити, допомогти їм. Людей селили у школах, лісництвах, готелях, народних домах, усюди, де це можна було зробити. Яка кількість людей, які втекли від війни, в районі була найбільшою? На сьогодні в районі офіційно зареєстровано більше 34-ох тисяч внутрішньо переміщених осіб. Але насправді під час пікового навантаження їх було орієнтовно 100-150 тисяч. Усі готелі Трускавця та Східниці були зайняті, така сама ситуація була і в Дрогобичі. Зараз же найбільше переселенців мешкає у Трускавецькій громаді — понад 13 тисяч. У Дрогобицькій громаді живуть орієнтовно 11 тисяч ВПО. Натомість найменше переселенців — 800 осіб — у Меденецькій громаді. А які наразі найбільші виклики для району, як вони змінились? Зараз пріоритетом для нас є допомога Збройним Силам України та іншим областях, де йдуть бойові дії, ресоціалізація внутрішньо переміщених українців, підготовка шкіл до навчального року. Давайте пройдемось по кожному пункту. Що саме зараз робите для переселенців? Переселенців у районі вже стало менше. Зараз працюємо над їхньою соціалізацією, допомагаємо шукати роботу. До прикладу, в центрі зайнятості запустили акцію, у рамках якої вчать людей писати резюме. Також проводимо в громадах різні заходи та вивозимо людей на екскурсії. Разом з тим ми створили спеціальну комісію, яка цілеспрямовано працюватиме над ресоціалізацією переселенців. Зараз члени комісії відвідують осередки, де живуть переселенці, та розповідають людям про те, що чоловікам треба стати на військовий облік, радять, де шукати роботу, як влаштувати дітей у школи чи садочки. Крім цього, ми співпрацюємо з міжнародними організаціями, які передають допомогу для ВПО. До прикладу, чеська Міжнародна гуманітарна організація “Людина в біді” надала фінансову допомогу близько 2-ом тисячам переселенців у нашому районі. Кожна людина отримала по 6,500 гривень. Загальна сума виплат склала понад 13 мільйонів гривень. Також ми співпрацюємо з провідною біржею криптовалют “Binance” та благодійною ініціативою “Паляниця”. Завдяки цьому ми зареєстрували вже понад 500 жінок з числа ВПО з усього району на отримання допомоги в сумі 225 доларів. Частина з них вже отримали перший транш виплат. До того ж соціально незахищеним ВПО та місцевим прихисткам з літніми людьми допомагає міжнародна організація “HelpAge”. І на цьому, звісно, не спиняємось. Між тим активно шукаємо і будуємо житло для тих внутрішньо переміщених людей, які змушені жити в школах чи інших непридатних для цього приміщенням. У Дрогобичі активно йде будівництво, у Стебнику реконструюють гуртожиток. Шукаємо також, де розмістити ще модульні будиночки. Загалом я думаю, що до навчального року більшість шкіл буде вільна, і ми зможемо розпочати навчання очно. Хочу наголосити, що не йдеться одразу про 100% шкіл. З головами громад ми склали список шкіл, з яких потрібно виселити людей, а до прикладу там, де є маленькі школи в сусідніх селах, є можливість робити спільні уроки. Шкільний автобус возитиме учнів з одного села в інше, і таким чином в одній зі шкіл люди зможуть жити й надалі. А чи готові самі школи до навчального року, яка ситуація з укриттями? Не в усіх школах району, на жаль, зараз є укриття. І так само не всюди їх вдасться обладнати до 1 вересня. Відповідно від цього буде залежати, де вдасться почати навчальний рік очно. З тієї ситуації, що я бачу зараз, орієнтовно три чверті шкіл зможуть вчитися очно. Але питання про формат навчання виноситимуть також на розгляд батьківського комітету, який остаточно вирішуватиме, чи будуть діти вчитися дистанційно чи очно. Розкажіть детальніше, як допомагаєте військовим? Допомагаємо ми спільно з різноманітними благодійними організаціями та фондами. Регулярно передаємо машини на фронт. Спершу ми забезпечили автівками, швидкими, дронами та іншим військовим спорядженням нашу територіальну оборону та військові частини, які дислоковані в нас, а тепер передаємо транспорт військовим формуванням в інші області. Загалом вже встигли закупити та вилучити згідно з чинним законодавством близько 300 автівок. Разом з тим передали багато військової форми. Один комплект форми коштує орієнтовно 1,5 тисячі гривень. Закупили ми близько 700 наборів форми. При чому, що передавали не лише форму зразка ЗСУ, але й моделі, які носять військові НАТО. А в чому у військових зараз найбільша потреба? Ви нещодавно були на Донеччині з візитом, розкажіть більше про поїздку. Ми поїхали на схід, щоб передати допомогу нашим військовим, а також, щоб підписати меморандуми про співпрацю з Покровською районною військовою адміністрацією. Покровська РВА розташована на території, де вже йдуть бойові дії. У цих краях дислоковані військові з Дрогобиччини. Тому тепер відповідно до меморандуму дрогобичани в разі будь-яких проблем зможуть звернутися до начальника РВА, щоб отримати допомогу. Він робитиме все те саме, що тут роблю я. До речі, схожий меморандум ми підписали й з Кременчуком у Полтавській області. Щодо допомоги військовим, то за цю поїздку ми передали автомобіль, дрон, генератор, різну техніку та гуманітарну допомогу. Однак їхати було дуже лячно як по Краматорську, так і по Слов'янську, через які проходила наша дорога. Цивільних практично немає на вулицях, всюди техніка та військові, але навіть попри це Донецька область дуже гарна: прекрасні поля, хороші дороги. Я там ніколи до цього не був і лишився приємно вражений. А ще — там чудові люди, дуже привітні та відповідальні. Коли ж ми заїхали вже безпосередньо в зону бойових дій, то там видно було берег, де стоять росіяни, він увесь димів та горів. Ми були на позиціях орієнтовно 3 години, весь цей час не стихали постріли, гули літаки. Але хочу сказати, що хлопці сильні, налаштовані на позитив та перемогу. Вони були щасливі, що ми могли просто поговорити, трохи відволіктися. До речі, зараз основний запит у них — броньована машина. Ми вже працюємо над цим і шукаємо, де зможемо її придбати. Крім цього, потрібні високоточні біноклі й приціли нічного бачення. Скільки підприємств релокувалося в Дрогобицький район ? До нас переїхало 14 підприємств з різних сфер: харчова промисловість, металообробка, сільське господарство, машинобудування, деревообробка, навіть молокозавод. Вони наразі створили 45 нових робочих місць для наших місцевих мешканців. Решту працівників вони привезли з територій, з яких власне і релоковувались. Також підприємства перереєстровуються тут, тобто сплачують податки до бюджету громад. А яка загалом ситуація зі сплатою податків у районі? У всіх громадах нашого району є перевиконання бюджету станом на 1 липня. У Бориславській громаді перевиконання бюджету становить 9 мільйонів 944 тисячі, у Дрогобицькій громаді — 20 мільйонів 277 тисяч, у Трускавецькій громаді — це 12 мільйонів 735 тисяч, у Східницькій — 3 мільйони 430 тисяч, у Меденицькій — 19 мільйонів 432 тисячі. Загально в районі перевиконання становить 65 мільйонів 829 тисяч гривень. Це хороша цифра, але насправді громади зараз не дуже можуть витрачати ці гроші, оскільки діють певні обмеження щодо платежів, які проходять через Казначейську службу. Яка ж ситуація з безробіттям зараз? Рівень безробіття не зріс. Станом на 29 червня цього року у Дрогобицькому центрі зайнятості на обліку було 338 осіб. Це на 791 особу менше, ніж в аналогічному періоді 2021 році. Натомість відбулося зменшення кількості роботодавців. Зараз ми маємо 191 роботодавця, а у 2021 їх було 366. Дрогобицький район вважають сільськогосподарським. Чи цьогоріч збільшували кількість посівних площ з огляду на те, що частина нашої території тимчасово окупована? Можемо сказати, що посівна площа збільшилась. Більше полів стали обробляти. До прикладу, цього року посівна площа, яку засіяли сільськогосподарські підприємства під урожай, становить 14 630 га. Це на 1170 га більше, ніж у 2021 році. Також у цьому році в районі зареєструвалось 5 нових фермерських господарств. Розмістилися вони у селах Ортиничі, Дережичі, Биків та Бистриця. Окрім цього, для створення умов із забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану в Дрогобицькому районі додатково залучили до обробітку понад 547 гектарів землі. Тому всі разом робимо все від нас залежне, щоб допомогти один одному і перемогти у війні.