Син священника намагався через суд отримати у власність будинок-плебанію у селі Шептицького району, де проживав із дитинства. Чоловік вважав, що має право на нерухомість, оскільки користувався нею понад 30 років. Однак Сокальський районний суд встановив, що будинок належить релігійній громаді, а родина священника отримала його лише для проживання, тому відмовив у позові. Про це йдеться у рішенні, яке у листопаді опублікували в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Чоловік проживав у будинку з дитинства За матеріалами справи, спір стосувався будинку-плебанії у селі в Шептицькому районі, який використовували як житло для священника. Батько позивача був настоятелем місцевого храму та проживав у будинку разом із родиною. Сам чоловік був зареєстрований за цією адресою з 1993 року. Судовий спір виник після того, як релігійна громада парафії Преображення Господнього Православної церкви України звернулася до суду з вимогою виселити чоловіка. Згодом з'ясувалося, що у липні 2022 року право власності на будинок зареєстрували за релігійною громадою. Син священника вирішив оскаржити цю реєстрацію. Чоловік стверджував, що право власності громади зареєстрували на підставі копії рішення 1992 року без точної адреси будинку, оригінал якого втрачено. Тому він просив скасувати реєстрацію та визнати будинок його власністю через багаторічне проживання. Будинок належав церковній громаді ще до 1950-х років Суд дослідив архівні документи та встановив, що до початку 1950-х років будинок-плебанія належав релігійним громадам трьох сіл. Згодом будівля опинилася у розпорядженні колгоспу, а пізніше її передали на баланс сільської ради. У 1991 році місцева влада порушила питання про повернення будинку релігійній громаді Української автокефальної православної церкви. У березні 1992 року будинок офіційно передали у власність релігійній громаді УАПЦ. Суд підтвердив, що документи того часу залишаються чинними, а відсутність точної адреси не є підставою для скасування права власності. Тому реєстрацію будинку за громадою у 2022 році визнали законною. Суд відмовив чоловікові у праві власності В ухвалі зазначено, що батько позивача отримав можливість проживати у будинку саме завдяки тому, що був настоятелем місцевого храму. Водночас жодних документів, які б підтверджували право власності родини на це житло, не було. Крім того, після смерті батька чоловік успадкував інше житло, тоді як спірна плебанія до спадщини не входила. Суд встановив, що чоловік знав, кому належить будинок, тому тривале проживання не давало йому права на власність. Раніше його вже виселили за рішенням суду. Відтак 2 листопада суд відмовив у позові та скасував арешт будинку. Рішення можна оскаржити протягом 30 днів.