Медицина вже давно не є темою виключно соціальної політики. Медична система – це інфраструктура розвитку людського капіталу, а колективне й індивідуальне здоров’я громадян впливає на безпекову ситуацію, економіку, демографію, інвестиції, розвиток, відтак – на майбутнє нашого народу і держави. Про це пише начальник Львівської ОВА Максим Козицький, передає LB. Минулого року Міністерство охорони здоров’я почало втілювати «Стратегію розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року». Львівська ОВА розробила власний Регіональний план заходів з реалізації цієї стратегії у 2025-2027 роках. Це детальна дорожня карта, що передбачає конкретні операційні цілі та індикатори ефективності. Проте для ефективного виконання стратегії недостатньо прийняти план, напрацювати алгоритми та індикатори. Для того, щоб справді будувати щось значне – потрібно мати бачення, тобто відповіді на питання: «що ми будуємо?» і «навіщо?». Я прийшов на посаду голови Львівської ОДА в час, коли світ переживав шок від спалаху COVID-19. З того часу виклики, пов’язані з громадським здоров’ям і станом медичної системи Львівщини лише примножувалися. Пандемія спричинила різке навантаження на систему, викрила проблеми хронічного недофінансування, застарілості, зачерствілості й недостатності ресурсів. Велика війна все це загострила і масштабувала. Львівщина стала всеукраїнським медичним хабом з усіма наслідками, які стосуються логістики, евакуації, лікування політравм війни, реабілітації, протезування, відновлення психічного здоров’я і багато іншого. Така кількість екзистенційних викликів потребувала системних перетворень. За підтримки міністра Віктора Ляшка ми з командою Львівської ОВА, рік за роком, цеглина за цеглиною перебудовуємо медичну систему Львівщини, щоб долати виклики війни і створити систему лікування і турботи, де в центрі перебуватиме людина. У цій публікації я виокремлю найважливіші елементи та принципи такої системи. Вони є передумовою професійної та людяної медицини. Це спроможність мережі госпітального округу, академічна, ядерна та симуляційна медицина, медсестринство, реабілітація і людиноцентричність. Цей перелік не є вичерпним. Тут не згадано багато з того, що заслуговує уваги. Однак перелічені елементи та принципи, на мою думку, дозволяють поділитися баченням того, що ми будуємо і з якою метою. Коротко розповім про них. Госпітальна мережа З 2022 року наша медична система переживає краш-тест. Історичні проблеми, спричинені хронічним браком ресурсів і неефективністю господарювання помножилися на виклики великої війни – воєнні травми, реабілітація, протезування, руйнування інфраструктури, кадровий дефіцит і багато-багато інших негативних чинників, які є одночасними і терміновими. В актуальних умовах ми не можемо дозволити собі бути неефективними і розмивати ресурси на велику кількість закладів, які не завжди здатні комплексно подбати про пацієнта. Наприклад, ми бачимо, що попри значну кількість військових медичних закладів, велику частину послуг наші військові можуть отримати лише в сучасних цивільних медичних центрах. Зрештою, зобов’язувати людину лікуватися виключно у відомчому закладі, бо вона є службовцем тієї чи іншої організації – це обмежувати її права як пацієнта і як громадянина. Якщо ж ми припускаємо, що у відомчих закладах кращі умови і сервіс, ніж в інших «цивільних» лікарнях, то це вже порушення прав цивільних пацієнтів. Тому ці питання стосуються і раціонального розподілення ресурсів, і ефективного менеджменту, і справедливості та рівності. Госпітальна мережа – це збалансована система медичних закладів, які забезпечують обслуговування в межах конкретного госпітального округу. Вона дозволяє подолати фрагментарність, яка склалася історично й створити єдиний простір лікування пацієнта зі зрозумілими маршрутами. Її запровадження дозволяє сконцентрувати ресурси в тих місцях, де пацієнтам можуть надати найбільш якісні послуги. Досвід країн з найкращою медициною у світі показує, що найкраще працює укрупнення спеціалізованих центрів, де людина може отримати найсучаснішу допомогу. Там проводяться складні втручання і концентруються кадри, фінанси, технології і наука. Водночас базова і окрема планова медична допомога повинні бути наближені до людей на місцях. Щоб зрозуміти актуальний стан справ, побачити де ресурси використовуються неефективно, а де є потенціал для розвитку і концентрації, залучено експертів Світового банку, які проаналізували медичну мережу Львівського госпітального округу. Львівщина стала пілотним регіоном в Україні для оцінки мережі закладів охорони здоров’я. Напрацювання експертів дозволить нам визначити спроможність цієї мережі, зрозуміти ефективність тих чи інших закладів і за потреби вносити зміни спираючись на конкретні дані. Досвід, який сьогодні напрацьовує Львівщина, буде масштабований і переданий іншим областям України. Тріада: університет-лікарня-пацієнт Ця тема тісно пов’язана з попередньою, адже мова йде про концентрацію науки, клініки й освіти в одному місці, тобто в медичному центрі нового покоління. Наш радянський спадок передбачає, що університети, інститути, академії, коледжі, клініки, медичні центри й відомчі майданчики існують паралельно й часто не працюють як єдина екосистема. Практика студентів у лікарнях часто залежала від особистих знайомств та ініціативи того чи іншого викладача. Кадри, кошти, бази клінічних досліджень і потоки пацієнтів у такій системі розпорошені. Натомість світовий досвід показує, що наука, клініка і освіта потребують єдиної координації і єдиної екосистеми. Шаріте в Берліні – це університетський медичний комплекс, один з найкращих у всьому світі. Каролінська університетська лікарня у Стокгольмі теж є однією з найкращих. Водночас вона є науковою базою та навчальним центром Каролінського (медичного) інституту. Там діють окремі стратегії, спрямовані на доступ і швидкий обмін даними між лікарями, науковцями, викладачами і студентами. Молоді лікарі й науковці мають «проростати» в таких екосистемах, користатися всіма можливостями й ділитися надбаннями. Доступ до практичних процесів і даних є важливим як для студентів, так і для науковців. Сьогодні на базі Львівського національного медичного університету ми формуємо таку екосистему. Вже створена Університетська лікарня. В перспективі передбачено активний розвиток симуляційної медицини, центрів доклінічних і клінічних досліджень тощо. ЛНМУ сьогодні – унікальний проєкт, покликаний цілком змінити систему медичної освіти в Україні. В основу закладено стійкий симбіоз навчального процесу та постійного впровадження новітніх розробок. Власне вже зараз створено майданчик для імплементації цікавих наукових ідей чи стартапів у практичну площину, зокрема в межах недавно започаткованого наукового парку «біомедтех». Формування стратегічного партнерства між освітою, наукою, бізнесом і публічними інституціями для розвитку інновацій у сфері охорони здоров’я, медичних досліджень і технологій дасть можливість університету не лише залишатися флагманом галузі, а диверсифікувати систему фінансування та підвищить його стійкість та привабливість для інвестицій. Війна – це велика трагедія для нашого народу. Ми змушені долати виклики, які годі було навіть уявити. Завдяки нашим захисникам на фронті, нашим польовим медикам, лікарям і персоналу як на прифронтових стабілізаційних пунктах, так і в госпіталях по всій Україні ми справляємося. Більше того, ми стаємо більш професійними і досвідченішими. Така нова для нас експертиза потребує уваги і розвитку. Нові знання про воєнні травми, реконструктивну та пластичну хірургію, протезування, реабілітацію, ПТСР, інфекції бойових ран, резистентність до антибіотиків і багато іншого – все це мусить бути дослідженим, фахово описаним і опублікованим в найкращих наукових журналах світу. Українські лікарі стали практиками військової медицини й це відповідальність не лише перед українським народом і нашими героями, а й перед цивілізованим світом, який не має такого досвіду в реальному часі. Ядерна медицина Онкологія – це друга причина смертності в Україні. Головний союзник (і ворог) у боротьбі з раком – це час. Чим швидше діагностувати захворювання, тим більше шансів на успішне лікування. Провідний міжнародний досвід каже нам, що ключовим інструментом діагностики і лікування раку є ядерна медицина. У 2027 році у Львові ми плануємо запустити західноукраїнський центр ядерної медицини. Активні підготовчі роботи вже розпочаті й я сподіваюся, що наступного року ми отримаємо все необхідне обладнання і змонтуємо його. Мільйони людей на планеті не мають доступу до радіотерапії та ядерної медицини й важливо, що в Україні планується запуск одразу двох таких центрів – у Києві та Львові. Це важлива місія для нас. Центр обслуговуватиме населення з різних регіонів України. В ньому буде проводитися точна і якісна діагностика, персоналізація лікування, моніторинг ефективності та доцільності лікування, а також терапія. Наш медичний університет у співпраці з Львівським онкологічним лікувально-діагностичним центром забезпечать цей проєкт найкращими фахівцями й глибокою експертизою. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко як лідер процесу, а команда Львівської ОВА – як відповідальні на місці, докладають максимум зусиль, щоб проєкт, який зможе допомогти нашим громадянам справитися зі складними діагнозами, почав працювати якомога швидше. Симуляційна медицина Ядерна медицина – це галузь, де співпрацюють Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) та Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Вона поєднує нові технології, інженерію, клінічну медицину, біологію, фармацевтику та питання радіаційної безпеки. Цей процес є тільки частиною масштабного тренду «технологізації» медицини, що охоплює досягнення в галузі штучного інтелекту, технологічну трансформацію, медицину, засновану на даних тощо. Технології є надважливими не лише для діагностики і лікування, але й для навчання і підвищення кваліфікації. Студенти на перших курсах мають обмежений доступ до пацієнтів і відпрацьовують навички на манекенах, які не завжди є сучасними. Це проблема, адже ми втрачаємо дорогоцінний час, відведений на навчання. До того ж застарілі підходи не дозволяють тренуватися командам і відпрацьовувати колективну взаємодію. Ці аргументи підвели нас до створення найсучаснішого в Україні Центру симуляційної медицини MedLeV на базі Львівського медичного фахового коледжу післядипломної освіти. В цьому центрі є операційний блок для відпрацювання навичок у хірургічних умовах, симуляційна лабораторія інтенсивної терапії, лабораторія медсестринського моделювання, лабораторія акушерства та неонатології, яка дає змогу практикувати ведення пологів, тренінгово-ресурсний центр, де можна навчатися догляду за новонародженими. У майбутньому концепція симуляційної медицини буде виходити за межі навчання студентів. Наші військові медики повинні мати змогу відпрацьовувати протоколи, злагоджувати командну роботу й опановувати нові технології в ситуаціях, що максимально наближені до реальності. Те саме стосується і лікарів, і медичних сестер, і санітарів. MedLeV – це тільки перший крок у напрямку перебудови інфраструктури, яка дозволить ширшим верствам населення набувати знання і навички з медицини. В кожному медичному університеті та коледжі України має бути надсучасний центр симуляційної медицини. Загалом знання і навички, які пов’язані зі здоров’ям, є надзвичайно затребувані серед українців. Команда Львівської військової адміністрації вже декілька років реалізовує просвітницький проєкт «Почуй лікаря». Наші працівники і волонтери зустрічаються з молоддю з усієї Львівщини, спілкуються про здоров’я, тренуються, вивчають алгоритми домедичної допомоги тощо. Практично в кожній аудиторії є зацікавлені учасники, які хотіли би поглиблювати знання і навички. Доступні, скажімо, муніципальні симуляційні медичні центри гуртуватимуть і готуватимуть людей до викликів воєнного часу, що збільшить рівень особистої і колективної безпеки. Медичне сестринство / братерство Жодна медична система не може нормально функціонувати без розвиненого і освіченого медсестринського компонента. Застарілі підходи трактували середній медичний персонал як помічників лікаря, які виконують простішу роботу. Сьогодні все змінилося. Медичні брати і сестри є найбільшою групою медичних працівників і, так би мовити, фундаментом медичної системи, що орієнтується на людину. Без них неможлива ні універсальність, ні доступність медичних послуг. У розвинених країнах світу, зокрема США, медичних сестер вже давно не сприймають як помічників лікаря. Їм розширюють можливості праці й межі відповідальності, а взаємодія з лікарями будується на засадах партнерства і командної роботи спрямованої на результат. Україна переживає значне демографічне і медичне навантаження: понад 7 мільйонів людей віком 65 і більше, близько 3 мільйонів осіб з інвалідністю, щороку приблизно 120 тисяч випадків інсульту. Для значної частини цих людей лікування не завершується випискою з лікарні. Їм потрібен тривалий догляд, медичний супровід і щоденна підтримка. Однак сьогодні система, яка мала б забезпечити ці потреби, фактично відсутня й більшість навантаження припадає на родини. Тому ми говоримо про окремі центри медсестринської допомоги пацієнтам або лікарні сестринського догляду, які будуть відповідати сучасним стандартам. Першу в Україні лікарню сестринського догляду нового типу, побудовану за сучасною моделлю, з мультидисциплінарними командами та інтеграцією з реабілітацією плануємо відкрити у Львові на базі Львівського медичного фахового коледжу. Там передбачено близько 60 ліжок для стаціонарного лікування і окремі виїзні бригади для надання допомоги вдома. Посилення автономії медсестринського догляду в реабілітації, паліативі, хронічних станах, онкології, психічному здоров’ї, післяопераційному маршруті – все це є наслідком зміни і осучаснення погляду на медичну систему нового покоління. Реабілітація Про виклики і перспективи реабілітації варто сказати окремо. Львівщина є одним найбільших центрів розвитку реабілітації в Україні. Це не вичерпується лише загальновідомими проєктами як «Суперх'юманс Центр» чи «Незламні». За час повномасштабного вторгнення, в межах медичної системи області, сформувалася і розвинулася окрема підсистема реабілітації. Мова не лише про реабілітацію військовослужбовців, хоча вона постійно в центрі нашої уваги. Одночасно не можна забувати і про людей, які потребують комплексного відновлення після інсультів, онкологічного лікування, травм і при хронічних станах. Тому в області діють спеціалізовані центри фізичної, психологічної і соціальної реабілітації. До початку великої війни комплексною реабілітацією часто нехтували, а процес медичної допомоги завершувався разом з випискою пацієнта з медичного закладу. Повноцінний процес відновлення людини в такому разі лягав на плечі родини. Війна змінила цю логіку. Щоб повернути людину в суспільство недостатньо її «підлікувати» чи подолати видимі симптоми поранення чи хвороби. Реабілітація мусить бути комплексною, продуманою, зі залученням мультидисциплінарних команд. Власне в цій точці сходяться ідеї, які я описав вище: про більшу автономію медичних сестер і братів, а також симуляційну медицину як інструмент формування мультидисциплінарних команд. Психологічна реабілітація українців – це виклик, масштаб якого ми поки не можемо повністю осмислити. Фізичні рани – видимі. Психотравми часто проявляються неочевидно. Фізичні поранення отримують військові та цивільні, що потрапляють під ворожий вогонь. Отримати ПТСР у наш час може будь-який громадянин, незалежно від статі, віку чи місця проживання. Тому система реабілітації обов’язково включає психологічну компоненту, яка з кожним місяцем і роком повинна нарощувати спроможність, а головне – бути доступною. Усвідомлюючи масштаб загрози ми створили координаційний центр Львівської ОВА, працівники якого допомагають людям отримати допомогу і підтримку практично в кожному районі Львівської області. Якщо у вас чи ваших близьких є необхідність поговорити з психологом, чи ви потребуєте будь-якої іншої психосоціальної підтримки, будь ласка, не зволікайте і звертайтеся до нашого центру або за цим посиланням, або телефонуйте на гарячу лінію Львівської області: 1684. Людиноцентричність Принципи, практики та елементи медичної системи, що описані вище, не можуть справлятися з викликами сьогодення, якщо не будуть опиратися на цінності. Водночас варто пильнувати, щоб система не стала цінністю сама для себе. Бюрократія схильна до такого. Натомість фундаментальною цінністю медичної системи нового типу є людина та її гідність. Людина повинна бути в центрі процесів профілактики, лікування і реабілітації. Хороші результати, тобто ефективність, безпосередньо залежать від активності всіх учасників процесу. Давно минув той час, коли пацієнт – це «об’єкт» лікування. Людиноцентричність означає не просто зміну ставлення до пацієнта, а трансформацію мислення, відтак всієї системи. Модель, що орієнтувалася на лікаря і хворобу, змінилася моделлю, в центрі якої знаходиться людина як активний учасник прийняття рішень. На практиці це значить, що якщо пацієнт бере активну участь у виборі методів і плануванні лікування, то таке відчуття контролю є надзвичайно позитивним фактором зцілення. Коли ми розуміємо, погоджуємося і співпричетні до процесу – це додає мотивації. Досвідчені лікарі вам скажуть, що сильна мотивація вилікуватися – це один з найважливіших факторів позитивного результату. Сучасна, професійна і людяна система охорони здоров’я – це серйозний аргумент на користь того, що після війни українці залишатимуться в Україні, а навіть повертатимуться з еміграції. Ми вже знаємо, що ми можемо розвивати певні галузі не гірше, а навіть краще, аніж іноземці. Чого лише вартує українська стоматологія, котра до великої війни (та й під час) була причиною медичного туризму в Україну. Іноземці приїжджали лікуватися до нас. Наші стоматологи змогли побудувати і розвинути галузь, що є конкурентною у світі. Якщо вдалося стоматологам, то й інші мають всі можливості для розвитку і вдосконалення. Щоб розуміти, чи ми рухаємося у правильному напрямку й виявляти проблеми медичної системи, ми проводимо заміри громадської думки. Соціологічне дослідження «Оцінка медичної системи Львівської області», яке проводилося в березні 2026 року показало, що населення Львівщини загалом позитивно оцінює регіональну систему охорони здоров’я. Половина мешканців дає позитивну оцінку можливостям лікування на Львівщині (50%), тоді як частка негативних відгуків залишається відносно низькою (15%). Важливо, що 79% жителів вважають медичні послуги доступними, а рівень довіри до медичних закладів сягає 76%. Навіть в умовах повномасштабної війни понад 80% населення оцінює готовність медичної системи як достатню, а більшість не відчуває її критичного перевантаження. Львівщина часто є пілотним регіоном, який апробує ті чи інші рішення, щоб згодом ділитися досвідом з іншими областями України і масштабувати позитивні практики. Ми усвідомлюємо відповідальність, і це усвідомлення додає енергії, мотивує рухатися і впроваджувати зміни, які допомагають долати виклики війни. Ще з часів навчання в медичному університеті я переконаний, що саме професійна і сучасна система охорони здоров’я зможе зцілювати від травм не лише конкретну людину, а й суспільство. Зрештою, слово «медицина» у своєму первинному значенні означало мистецтво відновлювати цілісність, тобто «зцілювати» та відновлювати гармонію фізичного, психічного і духовного здоров’я.