Начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький в інтерв’ю LVIV.MEDIA розповів про ініціативу з порятунку 7-річного Богдана Ільківа, який потребує дороговартісного лікування м’язової дистрофії вартістю 120 мільйонів гривень. Очільник області пояснив, чому державні програми не можуть повністю покрити такі витрати та як мешканці Львівщини, бізнес і держслужбовці об’єднуються заради життя дитини. Дуже боляче, коли хворіють діти, і дуже неприємно, коли це таке важке захворювання. Як ви долучилися до цієї ініціативи? Як ви дізналися про Богданчика? Ще минулого року ми мали кілька звернень. Ми маємо фонд обласної адміністрації та обласної ради, де коштами обласного бюджету маємо можливість допомагати. Я, як депутат обласної ради і як голова адміністрації маю можливість допомагати коштами обласного бюджету в таких складних випадках. Так я вперше почув про Богданчика Ільківа. Але основний збір, який розпочато — за це величезне дякую Назарію Островському, депутату обласної ради, який вперше сказав про можливість проведення аукціонів саме для Богданчика і участь державних та обласних структур у такому зборі. Це була його ініціатива. Ми обговорили її з ним, і активно включились у процес. Напередодні також відбувався аукціон, де був присутній сам хлопчик. Як взагалі відбуваються ці збори і як долучається обласна адміністрація? В межах ініціативи «Пташки перемоги» був організований захід в Українському католицькому університеті. Дякую УКУ за те, що надали цей майданчик. Ми зібрали соціально відповідальний бізнес, своїх друзів, знайомих, які готові пожертвувати гроші для того, щоб врятувати дитину. Перед тим також відбувся аукціон у галереї ZAG. Ми збирали кошти для протезування нашого ветерана, героя. І також в результаті продажу творів мистецтва була можливість допомогти — 3,3 млн грн буде надано Богданчику, щоб врятувати йому життя і зупинити прогресування цієї хвороби. Скілька ще залишилося зібрати? Важко назвати точну суму через постійні зміни курсу долара. На цей час залишилося зібрати близько 10 мільйонів гривень для того, щоб врятувати життя. Неможливо стояти осторонь. Я знову закликаю всіх допомогти мамі врятувати дитину. Немає нічого більшого, ніж материнська любов. Дуже хочеться, щоб люди були небайдужими. Я розумію, що в час війни ми несемо величезні втрати. Кожен з нас має в родині, в сім'ї, серед знайомих тих, хто воює на фронті, і, на жаль, тих, хто віддає життя. Але коли дивишся на маленьку дитину і маєш шанс її врятувати — треба зробити все. Неможливо залишатись байдужим. Це найгірше. Тому маю велике прохання. Кожен, хто може — я також звертаюсь до державних університетів, до лікарень, до комунальних закладів. Я розумію, що ми всі живемо в непрості часи. Дуже часто люди мають низьку зарплату і не можуть допомагати, але донат навіть 10 гривень чи 100 гривень, коли це зробить 100 000 людей — це дасть можливість врятувати життя. Хто рятує життя, той рятує цілий світ. Пане Максиме, насправді 120 млн — це величезна сума. Можливо, є варіант створення якогось державного чи обласного фонду або програми для лікування дітей із рідкісними захворюваннями? На лікування рідкісних захворювань і для компенсації вартості ліків існує обласна програма. Але коштами обласного бюджету неможливо дати собі раду з такими важкими захворюваннями. Кожного року від 500 до 800 млн грн іде на компенсацію ліків, допомогу пацієнтам з важкими хворобами, рідкісні захворювання і підтримку закладів охорони здоров'я. Але це сума на всю область, на 2,7 млн людей. А тут на одну дитину треба зібрати майже 130 млн грн. Жодний обласний бюджет таких сум не зможе віднайти. Треба допомогти саме зараз і саме Богданчику, тому що для нього час критичний. Це можливе до восьми років. Саме до цього віку ця ін’єкція найбільш ефективна. Тому ще раз прохання — допомагати. Коли ми всі об'єднані — це можливо. Я дуже хочу, щоби область і мешканці були людиноцентричними, і ми мали можливість врятувати Богданчика для мами Тані, яка неймовірно його любить.