Львівщина входить у 2026 рік із рекордним бюджетом у 7,9 млрд гривень, новими безпековими викликами та амбітними планами щодо цифровізації оборони. Як регіон планує захищати критичну інфраструктуру, чому зросли офіційні зарплати та як громади мають долучатися до мобілізації — про це в інтерв’ю розповів начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький. — Пане Максиме, ви затвердили бюджет Львівської області на 2026 рік. Він складає 7,9 млрд грн, що на чверть більше, ніж бюджет попереднього року. Це ознака того, що Львівщина розвивається економічно, чи це наслідок високої інфляції? — Коли ми говоримо про бюджет, треба почати з джерел доходів. Основними статтями, що наповнюють скарбницю, є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) і податок на прибуток підприємств.Зростання цифр справді пов'язане із двома факторами: це інфляційний компонент, але також і фактор реального зростання офіційних зарплат. Тут треба сказати правду: війна — це такий фактор, який виводить економіку на поверхню.Зараз на Львівщині майже 90 тисяч осіб мають економічне бронювання. Вимога закону така: з 2026 року офіційна зарплата для таких працівників має бути не меншою за 21 600 грн.Для порівняння: коли ми входили у війну, середня зарплата була меншою за 11 000 грн, і дуже багато хто отримував її в конверті. Зараз ситуація змінилася: люди хочуть бути заброньовані, а підприємства хочуть зберегти працівників. Тому бізнес ставить офіційні, «білі» зарплати. Це основний драйвер зростання доходів. І це стосується не тільки обласного бюджету, а й бюджетів громад — вони також зростають. Минулого року ми мали виконання всіх бюджетів. Думаю, цього року ми також матимемо зростання по бюджетах усіх громад. — Як розставлені пріоритети у видатках на 2026 рік? — Якщо ми аналізуємо видатки по галузях, то основною статтею залишається освіта — це 2,4 млрд гривень.Далі йдуть соціальний захист і культура — сумарно це 1,6 млрд гривень.Трохи більше ніж 1 млрд гривень — це видатки у сфері охорони здоров'я. Близько 800 млн гривень закладено на регіональні проєкти. Важливо уточнити: сюди входить не лише дорожнє господарство, а й програми співпраці з громадами. Окремий великий блок — це понад 900 млн гривень на видатки, пов'язані безпосередньо з веденням військових дій.Але тут є важливий нюанс: для нас це ключовий пріоритет. Тому допомога ветеранам та Збройним силам закладена не лише в цій сумі (у програмі «Безпечна Львівщина»). Гроші на підтримку захисників інтегровані також і в бюджети охорони здоров'я, і соціального захисту, і освіти. Тобто реальна підтримка військових проходить через усі сфери життя області. — Майже пів мільярда гривень з бюджету області йде до держбюджету як реверсна дотація. Чому так відбувається? — Реверсну дотацію у 2026 році її сплачуватимуть чотири області: Київська, Дніпропетровська, Полтавська і Львівська. Це гроші, які будуть забрані з області і передані до державного бюджету як елемент вирівнювання. Як це працює? Існує поняття середньої податкоспроможності по Україні. Це кількість грошей, що надходять від податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розрахунку на одного мешканця. Якщо в області цей показник перевищує середній по країні більш ніж на 10%, то цей «надлишок» знімається і віддається в держбюджет, щоб потім розподілити кошти між слабшими областями. Це стосується не лише рівня області: у нас є близько 10 громад, які також матимуть вилучення коштів зі своїх бюджетів. Саме тому для нас вкрай важливо збільшувати офіційну кількість населення. Я звертався до голів громад із проханням активізувати реєстрацію внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Логіка проста: чим більше людей буде офіційно зареєстровано і проживатиме тут, тим меншим буде розрахунковий показник доходу «на душу населення», і, відповідно, тим більше грошей залишатиметься в бюджеті області та громад, а не вилучатиметься державою. Багато людей приїжджає, але не реєструється. Щоб виправити це, громади мають пропонувати умови: роботу, соціальне житло, місця в садочках і школах. Чим краще наше ставлення до людей, тим більше шансів, що вони зареєструються і залишаться жити тут. — Скільки зараз ВПО на Львівщині і чому вони не реєструються? — Фактично в області перебуває близько 400 тисяч переселенців, але офіційно зареєстровані лише 204 тисячі. Це переважно найменш захищені верстви населення, які потребують соцдопомоги. Головам громад треба активніше працювати з людьми: пропонувати роботу, умови проживання, садочки. Зараз немає проблеми з роботою, є проблема з людьми. Ба більше, існує державна програма компенсації за втрачене житло. Люди з зон бойових дій можуть отримати сертифікат на 2 млн грн для придбання житла в безпечних регіонах. На Львівщині є понад тисяча нереалізованих заявок. Деякі громади мають по 500 таких заявок, але навіть не створили комісії для їх розгляду. Це безвідповідальність місцевої влади, яка, користуючись децентралізацією, іноді забуває про людей. Інвестиції в умовах війни — У бюджеті закладено 600 млн грн на публічні інвестиційні проєкти. Що це таке? — Публічні інвестиційні проєкти — це новий механізм, запроваджений з цього року. Він передбачає обов'язкову реєстрацію проєкту в єдиній державній системі DREAM. Це дає можливість як громадам, так і обласним комунальним закладам реєструвати свої ініціативи прозоро. Для чого це потрібно? Ми вибудовуємо єдиний пул проєктів, зрозумілих і відкритих, виконаних за єдиними лекалами. Це дозволяє залучати фінансування не тільки з місцевих бюджетів, а й від міжнародних партнерів: через програму Ukraine Facility, кошти Світового банку чи Європейського інвестиційного банку. Якщо говорити про Львівщину, то в системі зареєстровано 159 проєктів на суму трохи більше ніж 600 млн грн. Важливий момент: 59 із них є перехідними, і на них передбачено близько 400 млн грн — це 70% усього фінансування. Логіка держави така: ці об'єкти не можуть бути незавершеними. Ми маємо витрачати кошти на те, щоб добудувати почате, аби у нас не було ні довгобудів, ні марно витрачених грошей. Крім того, публічні інвестиційні проєкти тепер розглядаються з перспективою трьох років. На жаль, не п'яти. Я б хотів, щоб планування було п'ятирічним, але перехід хоча б до трирічного планування — це вже позитивний крок. Це дає розуміння інвесторам, що проєкт буде реалізований. — Чи вдається дотримуватися планів будівництва в умовах війни, коли є інфляція та ризики обстрілів? — Є чудові приклади. Сьогодні я був з візитом у Новояричівській громаді. Хочу подякувати голові громади Петру Соколовському. Ми об’їхали кілька об’єктів. Наприклад, у селі Дідилів відремонтували шкільну їдальню — і це вже восьмий харчоблок, зроблений у цій громаді за час війни. Це про безпеку і здоров'я дітей. Також ми приїжджали в Запитів, де звели новий корпус школи — так званий культурно-освітній хаб. Уявіть: за дев'ять місяців реалізовано проєкт, який включає бомбосховище на 650 дітей, добудову 15 класів, створені зали для танців, гімнастики та спортивних активностей. Оце, напевно, правильна реалізація проєкту. Якщо ми думаємо, що нам треба проєкти переносити з року в рік, перераховувати вартість, змінювати експертизи і просто «роздавати бюджети», то ми так нічого не зробимо. Я вважаю, що планувати треба в довгій перспективі. Голова громади має бачити розвиток на 5–10 років: яку послугу він надаватиме, яка її якість, які капітальні видатки потрібні. Але реалізовувати проєкт треба в межах одного року. Неважливо, скільки проєктів ви підготували — беріться і доводьте до кінця за рік. Тоді це працює. Допомога ЗСУ: скільки дають громади — У бюджеті закладено 904 млн грн на підтримку військових. Чи достатньо цього і наскільки коректна ця сума? — Давайте повернемося у 2025 рік, щоб зрозуміти динаміку. Тоді всі бюджети Львівщини (обласний разом із бюджетами громад) заклали на початок року 2,1 млрд грн на допомогу військовим формуванням. По факту ж ми зібрали і передали 4,7 млрд грн. Тобто план було перевиконано більш ніж удвічі. У 2026 рік ми входимо з кращим стартовим показником — у проєктах бюджетів уже закладено 2,5 млрд грн. Я впевнений, коли бюджети будуть перевиконуватись, ця сума зростатиме. Бюджет можна переглядати, наприклад, раз на квартал, і додавати кошти відповідно до надходжень. Якщо говорити конкретно про обласний бюджет, то загальна сума планованого фінансування складає понад 900 млн грн.З них майже 400 млн грн — це кошти виключно по профільній програмі «Безпечна Львівщина».Решта — це різноманітні супутні видатки: підтримка ветеранів, компенсація відсотків за житло, ваучерна підтримка, допомога волонтерським організаціям та співфінансування виробництва дронів для передачі військовим. — Чи всі громади однаково активно допомагають? — На жаль, ні. Є громади, які віддають на захисників і захисниць 28% свого бюджету — це дуже високий показник. Обласний бюджет минулого року виділив близько 18%, і ми увійшли в десятку найкращих серед 74 бюджетів області (обласний + громади). Але є громади, де цей показник менший за 2–3%. Як на мене, це ганебно. Ми публікуємо ці рейтинги, щоб мешканці бачили, куди витрачає гроші керівництво їхньої громади. Зараз ми думаємо над тим, щоб видозмінити рейтинг і публікувати дані в розрізі «внесок на одного мешканця». Щоб кожна людина відчула свою особисту дотичність: скільки саме з її сплачених податків пішло на Збройні сили. Ми постійно говоримо з головами громад і позиція обласної адміністрації жорстка: чим менше ви інвестуєте в захист, тим менше у вас доступу до коштів обласного бюджету. Це наш інструмент стимулювання. Безпека: автоматичні турелі та захист неба — Ворог продовжує атакувати Львівщину. Як область готується до захисту неба у 2026 році? — Коли ми говоримо про атаки, на жаль, ворог не зупиняв їх з 2022 року. Я не можу сказати, що він їх нарощував конкретно по Львівській області, але щороку ми мали стабільно від 13 до 25 масованих атак. Найгірше — ми втрачаємо життя. Основні удари наносяться по об'єктах трансформування електроенергії та газовій інфраструктурі, а також по цивільних об'єктах — школах і садочках. Це особливо важко взимку. І тут є два аспекти: люди, які пішли воювати на фронт, хочуть знати, що їхні близькі в тилу в безпеці. А ті, хто залишився тут, хочуть мати можливість жити і працювати. Минулого року було зібрано 39 млн грн на протиповітряну оборону. Ці кошти пішли на дрони-перехоплювачі та радіотехнічний захист. Але є проблема: не завжди доступні ті засоби, які необхідні. Навіть коли є кошти у ПВК «Захід», не так просто купити ті самі радари. Виробництво не все знаходиться в Україні, і на поставку існує черга. Війна стає все більш технологічною. Раніше ми інвестували у формування мобільних вогневих груп, минулого року — у радіолокаційний захист. Цього року акцент буде зроблено на поєднанні цих компонентів із новим елементом — автоматичними турелями для збиття «шахедів». Львівщина є частиною великої стратегії. У нас призначені нові міністри оборони та енергетики. Міністром оборони стала людина з цифрового блоку, яка розуміється на технологіях, дронах та інноваціях. Наше завдання — не видумувати власного велосипеда, а чітко виконувати завдання уряду і йти в ногу з часом, щоб захистити небо. — Що робити людям, чиє майно постраждало від атак? Чи є спеціальні програми компенсації? — Минулого року в області було опрацьовано 277 заявок. З державного бюджету виділили понад 40 млн гривень на компенсацію понесених втрат. Існує два основні механізми отримання допомоги. Перший — це державна компенсація. Процес виглядає так: на рівні громади працюють спеціальні комісії. Людина, яка втратила майно внаслідок ворожого удару, звертається до цієї комісії. Фахівці роблять обстеження і формують паперовий звіт про те, що втрати справді понесені.Далі людина подає звернення через «Дію», додає цей звіт, і держава компенсує збитки — згідно з постановою, сума може сягати до 2 млн грн у руки. Другий механізм — це програми територіальних громад. Вони дозволяють людям отримувати додаткові кошти безпосередньо з місцевих бюджетів. Але тут ситуація різниться: такі програми є індивідуальними. В одній громаді вони можуть працювати і мати хороше фінансування, в іншій — їх може не бути взагалі або в них немає грошей. Все залежить від того, наскільки заможний бюджет має конкретна громада. Мобілізація та плани на рік — Як обласна адміністрація залучена до виконання мобілізаційних завдань і яка роль у цьому місцевої влади? — Коли ми говоримо про єдність, то мобілізація — це той механізм, де ми мусимо співпрацювати. Це стосується не лише ТЦК та СП, поліції чи Військової служби правопорядку (ВСП). Це також зона відповідальності районних та обласних адміністрацій, і, безумовно, органів місцевого самоврядування. Для нас це спільне завдання — розподіл мобілізаційного навантаження. Не може бути такого, що одна громада виконує план на 100%, а з іншої громади ніхто не йде служити. Це абсолютно несправедливо. Якщо ми допускаємо таке, ми будуємо несправедливе суспільство. Завдання Генштабу і ТЦК — сформувати навантаження. Наше завдання спільно з головами громад — виконати його. Наразі в державі основний процес — це війна. Якщо ми не будемо успішні в мобілізації, у нас не буде шансів ні на збереження території, ні на перемогу. На жаль, час від часу голови громад не дуже хочуть брати участь у цих процесах. Вони вважають, що це «не їхнє питання», а питання органів центральної влади. Це абсолютно неправильне відношення і тотальна безвідповідальність, перш за все — перед власними мешканцями. Я закликаю ставитись із повагою до працівників ТЦК. 90% з них — це воїни, які самі пройшли пекло війни, були на фронті і знають, що це таке. Вони розуміють, наскільки важливо мати людей на лінії фронту, а не тільки в тилу.Ті випадки нападів на працівників ТЦК, які траплялися на території області, — це ганьба. Ганьба для кожного з нас. Це демонстрація нашої ментальної незрілості та неспроможності. І це показник для нашого ворога, що він має шанси нас перемогти. Це має бути припинено. — Які головні цілі ви ставите перед Львівщиною на 2026 рік? Що будете вважати успіхом? — Перш за все — це допомога Збройним силам, нашим захисникам і захисницям. Це основний елемент, без якого нічого іншого не буде. Це і фінансова підтримка, і мобілізація. І тут важливо розуміти одну річ: підтримка — це люди і гроші. Саме в такому порядку: люди, а потім гроші, а не навпаки.Не можна говорити громадам: «Якщо ви заплатили багато коштів на ЗСУ, значить, ви їх підтримали, і на цьому все». Ні. Треба свідомо ставитися до реальності. Наші хлопці і дівчата вже чотири роки «сидять» на фронті (рахуючи з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році). Вони без ротації, без можливості нормально приїхати у відпустку. Тому поповнювати ряди Збройних сил — людьми і грошима — це вкрай важливо. Якщо говорити про розвиток області, то я виділяю три наступні елементи: Освіта. Ми будемо надалі витрачати кошти на важливі освітні проєкти. Це фінансування Малої академії наук, це проєкт університетської лікарні, це підтримка інновацій та будівництво сучасних лабораторій для проведення наукових досліджень.Але основна стаття наших видатків в освіті — це професійно-технічна освіта. Наша мета проста і прагматична: сформувати професійну освіту так, щоб людина після навчання мала професію в руках і реальну можливість самостійно заробляти собі на життя. Соціальний захист. Тут ключове — це підтримка ветеранів. Це комплексні програми: реабілітація, абілітація та підтримка ментального здоров'я. Медицина. Це забезпечення якісної медичної послуги і стратегія формування здорової людини в цілому. Це основні пріоритети.