У Львові на базі Львівської політехніки відкрили Центр ветеранського розвитку. Такі центри вже працюють у Дніпрі, Вінниці та планується відкриття у Миколаєві. Також запустили цілий напрямок, щоб ветерани могли повернутися до мирного життя після перемоги. Зокрема, у цьому Центрі будуть навчати помічників ветеранів. Журналістка LVIV.MEDIA відвідала урочисте відкриття та вирішила розповісти про те, як реалізовують проєкт та хто такий помічник ветерана. Різниця, яка помітна Відкриття центру заплановане на 11, проте вже о пів на 11 починають збиратися люди. Серед запрошених — військові, які подали свою кандидатуру на здобуття навичок помічника ветерана. Вся суть цієї події у тому, щоб показати, що немає розбіжностей між цивільними та учасниками бойових дій, проте вже навіть тут помітно, що різниця велика. Перед початком відкриття натовп «розбився» на значно менші групки, де всі спілкуються між собою та обговорюють деталі проєкту. Насправді ж, якщо придивитися, то стає очевидно, що таких менших групок всього дві. Люди свідомо, чи не зовсім, розділилися на цивільних та військових. Різняться також і теми розмов. Час від часу чути уривки фраз про міжнародну співпрацю, допомогу партнерів та просто побутові розмови. Це звичні для людського вуха балачки. Натомість від групи військових, які стоять трохи віддалік, та трохи нервово поправляють форму, чути зовсім інше. «Пам’ятаю, як ми приїхали на полігон….» «Він привіз трьох хлопців і питає, чи вони стріляли, хоч раз….» «Дивуюся, як вони тоді вижили….» «Кажуть, військову частину вже пролетіло, а далі — не їх відповідальність…» У таких найпростіших речах найбільше помітна прірва між військовими та цивільними. Втім, саме для того, аби вона зникла й починають впроваджувати проєкти, які допоможуть учасникам бойових дій повернутися до мирного життя. Навчання ветеранів: очікування та реальність Журналістам продемонстрували одну із «аудиторій», де будуть навчатися помічники ветеранів. Що вона з себе являє можна побачити на фото. Проте за кадром залишилися близько десяти сходинок, які потрібно здолати, щоб туди спуститися, адже приміщення, фактично, знаходиться в підвалі. Аргументацією такого рішення щодо розміщення ветеранів є вимоги безпеки, адже це і «аудиторія», і «укриття» одразу. Ветеран — це місія Після війни в Україні близько 10% людей стануть ветеранами. Це приблизно 4 млн. Про можливості реінтеграції в суспільство після військової служби потрібно говорити вже зараз, аби потім не було пізно. Львівщина долучилась до пілотного проєкту, який має забезпечити комфортну реінтеграцію ветеранів у суспільство. Очільник Львівської ОВА Максим Козицький наголосив, що це честь для області. Ветеран несе суспільству величезну місію, адже він пішов воювати за вільну державу. Повертаючись з фронту, він змінює середовище біля себе, повертаючись на роботу чи відкриваючи свій бізнес. Максим Козицький. На відкритті також була присутня міністерка справ ветеранів Юлія Лапутіна. Вона підкреслила, що держава повинна надати ветеранам необхідну підтримку, щоб вони змогли повернутися до мирного життя після перемоги. «Людина, яка повертається з фронту, завдяки центру отримує знання й навички, аби інтегруватися в економіку й суспільство», — сказала міністерка. Зі слів Лапутіної, у центрі, зокрема, сприятимуть професійній і соціальній адаптації учасників бойових дій та членам їхніх сімей. «Дуже важливим є завдання, щоб ті люди, які повертаються з війни, які захищають і захищали нашу країну на фронті — ветерани та ветеранки — отримали інструменти для реалізації у цивільному житті. Один з основних елементів — це освіта. Адже трапляється, коли люди повертаються з війни, вони не хочуть працювати на попередньому місці праці й держава має зробити все, щоб надати їм цивільну освіту. Щоб вони приносили гідну заробітну платню в родини, платили податки і тим самим зміцнювали економку України», — зазначила Юлія Лапутіна. Помічник ветерана: хто він Помічник ветерана — це людина, яка зустрічатиме захисника чи захисницю з фронту у своєму населеному пункті. Кандидат надаватиме допомогу ветеранам в отриманні всіх послуг, які чекають його у місцевій громаді на обласному та районному рівні. «Ця людина має бути з-поміж ветеранів або членів родин ветеранів, членів родин загиблих героїв», — зазначила Лапутіна. Помічник ветерана пройде відповідне навчання та підготовку. «У Львівській політехніці буде навчання тих людей, яких ми відберемо нашою комісією на помічника ветерана. Тут можна буде здобути відповідну освіту і потім вже працевлаштуватися у громаді», — зазначила Лапутіна. Зараз вже відкритий набір на навчання, подано 65 заявок. Проєкт ще триває, заявки ще приймають. Загалом у чотирьох областях — Львівській, Миколаївській, Вінницькій та Дніпропетровській — планують залучити 400 помічників ветеранів. Реальні кандидати у помічники ветеранів На заході присутні реальні кандидати у помічники ветеранів. Олег Ціздин, військовослужбовець 80-ї десантно-штурмової бригади, стане одним із них. «Я подав заяву, адже ще з 2014 року військовий і я з середини знаю, як можна допомогти нашим ветеранам», — каже він про своє рішення долучитися до проєкту. За його словами, аналогів ініціативи немає. «Ми самі будемо вирішувати й імпровізувати, щоб було якнайкраще для наших військових та їхніх сімей», — додав військовий. Віктору Дайнезі, майору 24-ї окремої механізованої бригади, запропонували взяти участь у навчанні на помічника ветерана. Він пересувається на милицях, адже через поранення втратив обидві ноги, які замінили протезами. Попри поранення він прагне бути соціально-активним та корисним. «Що у 2014 році, що зараз — проблеми ті самі. Це адаптація військових, які повернулися з війни, їхня інтеграція в суспільство, проблеми з пільгами. Друге — медичний супровід. Наприклад, мені потрібен догляд, умови і таке інше», — каже він. Він переконаний, що процес реінтеграції військових у суспільство має бути контрольованим. «Держава має створити умови для людей, які повернуться з війни, щоб вони були просто звичайними людьми, які приносять користь, а не проблеми», — пояснює він. Він теж чудово розуміє проблеми ветеранів зсередини, адже з частиною зіштовхувався сам. За його словами, насамперед це відсутність інфраструктури для людей з інвалідністю. «Пандус не завжди є поруч. Двері можуть відчинятися механічно, а треба ручку. А тут хтось йде і тебе штовхає», — розповів чоловік. Кандидатів значно більше, і всі вони мають різну мотивацію, проте одну мету: допомогти таким самим військовим повернутися до звичного життя.