Марія Скутарь – мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу. Мар’ян, Андрій, Тимофій, Захар, Аліна, Діана та Софія – семеро дітей, які в один момент зробили жінку багатодітною мамою. Свою історію Марія розповідає з усмішкою, хоч каже, що моментами дуже хочеться плакати, бо не вірить, що це все довелось пережити їй, пише пресслужба Львівської міської ради. «Я сама була багатодітною мамою, у мене було четверо дітей, була успішною, і після розлучення з чоловіком планувала еміграцію в Канаду. Та один зимовий вечір змінив все моє життя», - ділиться спогадами Марія. У жінки була племінниця, яка мала шестеро дітей. Та материнство давалось їй важко – вона зловживала алкоголем. Остання дитина у неї народилась передчасно, з маленькою вагою. «Знали б ви, в які умови вони забирали цю дитину. Стара квартира, площею 20 квадратних метрів, у якій жили тато, мама та шестеро дітей. Умови були поганими», - каже Марія. У той вечір жінка вирішила провідати племінницю й залишилась з її дітьми назавжди. Все тому, що рідна матір малечі пішла увечері з дому й до наступного дня не поверталась. Водночас батько також не цікавився дітьми. Відтак Марія звернулась в управління «Служба у справах дітей», адже розуміла, що діти не можуть перебувати з батьками в таких умовах. Жінка прийняла рішення, що забере їх у свою домівку й буде виховувати. «Я не могла зробити інакше. Достатньо було побачити тоді крихітного Захара – він був як кошеня. І ці дітки до мене горнулись, усі такі малі, голодні. Я без роздумів забрала їх до себе, в домівку, де було четверо моїх дітей. Мої діти і стали тоді для мене найбільшою опорою та підтримкою. Шість років ми жили разом у трикімнатній квартирі. Згодом, коли мої діти виросли, ми з малечею переїхали у маленьку квартирку», - розповіла мама-вихователька. За її словами, період зростання дітей був дуже важким: через неналежні умови та недогляд у дитинстві, усі шестеро мали проблеми зі здоров’ям та потребували лікування, реабілітації й регулярних відвідин лікарів. У невеличкій квартирі діти зростали, грались та навчались. А згодом життя подарувало їм ще й Софію – наймолодшу дівчинку. «Племінниця народила знову. Пів року Софійка жила з нею, проте потім дитину забрали у дитячий будинок, і мені довелось докласти чимало зусиль, сліз та нервів, щоб і вона була з нами, щоб зростала з братами та сестрами. Я тоді не думала, чи впораюсь, я думала про ту дитину», - пригадує Марія. Вирішити питання з житлом пані Марії вдалося, створивши дитячий будинок сімейного типу, де вона стала мамою-вихователькою своїм племінникам. Відтак велика родина переїхала у простору дворівневу квартиру й відтоді їх життя змінилося. «У дітей світлі просторі кімнати, у мене власна окрема спальня, у нас стільки місця. Ми коли переїхали у такий простір з маленької квартири, життя стало іншим. Діти підросли, стало легше, і коли я озираюсь назад – не вірю, що ми все це пройшли та пережили», - зазначає жінка. Вона каже, що у побуті діти допомагають їй в усьому. Родина дуже гостинна, люблять готувати і частувати тих, хто приходить в гості. «Готую постійно свіжу їжу, дбаю, щоб вона була корисною. Вони чудові діти, я щодня вдячна за те, що вони в мене є. Попри весь той біль, який їм довелось прожити поруч з рідною мамою, вони не озлобились, не стали жорстокими, як це буває», - радіє Марія. Найстарший з дітей – Мар’ян, якому уже 20. Він – студент, у майбутньому планує зайнятись фермерством. Хлопець каже, що саме Марія стала для нього справжньою матір’ю, як і для решти родини. «В мене немає ні злоби, ні агресії щодо рідної мами. Вдячний, що вона дала нам життя. Проте моя справжня мама – Марія, вона для нас усіх – цілий світ, це неймовірна людина, і ми усі будемо їй вдячними за те, що вона для нас зробила, за дитинство та любов, які вона нам подарувала», - розповів хлопець. Нагадаємо, у селі на Львівщині проживає переселенка — мати одинадцятьох дітей. У їхньому рідному місті Часів Яр, що на Донеччині, знищене житло, тож повертатися багатодітній родині нікуди. Проте сім’я на новому місці вже освоїлася.