Вже 19 березня у Zenyk Art Gallery запрошують вдивлятися у світло тиші та пам’яті — там готують нову виставку. Що представляє ретроспективу українського художника Богдана Сойки під назвою «Контр АЖУР». Як сприймати цю виставку та про що в ній йдеться, ми розпитали співкураторку виставки Каріну Давидову. В експозиції — 21 живописна робота з приватної колекції родини митця. Центральний образ — дерево, яке у роботах Сойки виходить за межі пейзажу і стає символом часу, самотності та присутності. Це я прочитала у вашій інформаційній довідці. Але давайте розбиратися: як сприймати цю виставку і чому дерево стає центром експозиції? Передусім варто почати з того, хто такий Богдан Сойка. Це український живописець, монументаліст, людина, сформована у надзвичайно цікавому колі неформального мистецтва. Спершу він закінчував коледж Труша, потім — Інститут прикладного та декоративного мистецтва (сьогодні це Академія мистецтв). Проте як митець він був сформований у середовищі Карла Звіринського та Романа Сельського, зокрема в «герметичній школі» Карла Звіринського, яка таємно існувала у Львові в 60-х роках. Саме там він набув характерних для його творчого методу рис. Пізніше він почав розвивати власну методику, яку ми й бачимо, зокрема, в роботах, представлених на виставці «Контражур». Давайте ще про автора. Богдана Сойку часто називають «художником з Янова». Наскільки це самоозначення відображає його творчість і чи важливо це для розуміння митця? Це однозначно дуже важливо. Він завжди підписувався: «Я — художник з Янова». Для нього це була самоідентифікація, оскільки він там народився, прожив більшу частину життя і мав там свою майстерню. Джерело його натхнення та образів було саме з Янова. Фактично він малював усе, що бачив зі свого вікна в майстерні. Тому «художник з Янова» — це дуже важливий аспект, про який ми маємо пам’ятати. Як людина, не дотична до світу мистецтва, має ідентифікувати для себе Богдана Сойку? У чому його унікальність? Передусім у тому, що навіть увібравши досвід таких важливих шкіл, як школи Романа Сельського, Карла Звіринського та Вітольда Монастирського, він усе ж таки обрав власний мистецький шлях. Його стилістику важко схарактеризувати якось окремо — у ній є і ностальгійні, і символічні ноти. На цій виставці ми представили архетип дерева, який є одним із головних об'єктів його творчості загалом. Чи можна говорити, що Богдан Сойка належить до покоління художників, які працювали в радянський період всупереч офіційній радянській естетиці? Частково — так, звичайно. Він однозначно не вписувався в контекст соцреалізму і виходив поза межі цього терміну. Проте у нього є цікаві роботи як монументаліста — це і мозаїки, і монументальний живопис. Він не протестував проти цієї школи відкрито, але точно не вписувався в її рамки. Він мав свій вектор, свій творчий шлях, якого дотримувався. Як народилася концепція виставки «Контражур»? Чому вирішили показати її відвідувачам Zenyk Gallery саме зараз? До нас звернулася родина Богдана Сойки, яка дбає про спадщину художника. Вони зберігають величезну колекцію в Янові та дуже хотіли представити його творчість у нас, у Zenko Foundation. Коли ми з моєю колегою, співкураторкою Стефанією Друзяк, ознайомилися з роботами, то побачили головний аспект — цей символ, архетип дерева, який зустрічається буквально на кожному пейзажі й не тільки. Навіть у багатофігурних композиціях є впізнаваний образ дерева. Пізніше ми почали міркувати над назвою та концепцією. З назвою допомогла наша директорка Христина Береговська, яка запропонувала «Контр АЖУР». Це дуже влучна назва. В перекладі з французької вона означає «проти світла». Це мистецький прийом, відомий серед різних художників, але надзвичайно популярним він став за часів імпресіонізму. Це зображення головного об'єкта проти джерела світла. Завдяки цьому методу об'єкти набувають певного символізму, фантастичності та містерії. Цим прийомом, зокрема, користувався Богдан Сойка. В його роботах цей символізм висловлений у деревах, які здебільшого зображені проти світла. Власне, так і постала назва цієї виставки, а навколо методу контражуру була розпрацьована вся концепція. Якою була мета чи завдання Богдана Сойки, коли він малював дерева проти світла? Що він хотів цим показати? Зараз це дуже важко стверджувати напевно, оскільки ми не маємо можливості поговорити з митцем безпосередньо — він пішов із життя у 2018 році, коли йому було майже 80 років. Проте, на мою суб’єктивну думку, це про присутність і самотність одночасно. Це дуже символічні, філософські роботи. Тут ідеться не просто про елемент пейзажу — це уособлення себе з цим деревом. Це дуже концептуальні серії. У центрі експозиції — образ дерева. Чому саме цей мотив став ключовим і що він означає в роботах Сойки та в самій виставці? Він став ключовим передусім тому, що він є циклічним у творчості Сойки. Він зустрічається на різних етапах його становлення та розвитку творчого методу. Ці роботи дуже характерні, виконані в його унікальній стилістиці, і саме вони стали головним об’єктом нашої виставки, бо через них найкраще можна пізнати автора. На сьогодні Богдан Сойка не є широко відомим у великих колах. Його знають у вузьких професійних мистецьких середовищах, але наша мета — презентувати його ширшому глядачеві. Але поясніть: як можна презентувати митця через дерева, які він малював проти світла? Якщо говорити буквально — так, це дерево проти світла. Але насправді кожне дерево приховує певний символізм, і кожен віднайде в ньому щось своє: уособлення себе з природою чи з тією декоративністю, у якій він створював ці роботи. Це не просто пейзажі. Тому ми запрошуємо всіх оглянути виставку особисто — я переконана, що ці дерева нікого не залишать байдужим. Тобто це все-таки більше філософська категорія? Однозначно. Це філософська та символічна категорія. В його образах закодована певна семіотика. Їх не можна розглядати виключно за композиційними характеристиками — філософія завжди йде поруч із його роботами. На виставці представлено 21 роботу з приватної колекції родини. Як відбувався відбір цих творів? Якими критеріями ви керувалися? Можливо, є щось, що виставляється для широкого загалу вперше? Багато робіт експонуються вперше. Передусім, це певні творчі пошуки митця. Наприклад, як імпресіоністи досліджували мінливість природи або один і той самий об'єкт архітектури за різного освітлення, так само робив і Сойка. Він міг обрати один образ дерева і транслювати його циклічно, серіями. Уточнімо: «циклічно» — це означає в різні періоди? Так, у різні періоди, за різного освітлення, у різні внутрішні стани. Коли ми ознайомилися безпосередньо з оригіналами, ми шукали спільний знаменник, який зміг би об’єднати ці роботи для презентації. І саме таємничість цього дерева стала тим сегментом, навколо якого все було розбудовано. Як побудований простір виставки і чи є певна драматургія перегляду? Можливо, ми заходимо в циклічність пір року або доби, які зображує автор? Тут немає хронологічного поділу чи поділу за часом доби. Натомість є поділ тематичний і, я б сказала, сенсуальний. Коли людина заходить в експозицію, вона бачить різні етапи: від ескізів до великих монументальних робіт. Окрім теми дерев, будуть присутні також портрети — зокрема, дружини художника — та інші цікаві сюжети. Але прошу звернути увагу: на кожній роботі, навіть на другому плані, присутній цей символ дерев, який є всюди. Якщо говорити про задум виставки, ви казали, що мета — популяризувати автора. А який настрій або стан має винести глядач, покидаючи галерею? Чи співпадає це з метою, яку ставить перед собою родина митця? На мою думку, перше, що варто винести — це саме знайомство з художником, адже ми орієнтуємося не лише на профільну мистецьку публіку, а й на ширшого глядача. Друге — це певна ностальгія та символізм. Кожен знайде в цих роботах щось своє: близькість природи, актуальні теми й наративи. Ми сподіваємося, що ці роботи обов'язково відгукнуться в серцях глядачів. Наскільки творчість Богдана Сойки є актуальною сьогодні? Чи не залишився цей митець у минулому столітті, чи все-таки він вважається прогресивним і для сучасного глядача? Однозначно, він не буде застарілим. Техніки, які він використовував, популярні й сьогодні. Багато художників наслідують ці образи, стилістики та прийоми. Богдан Сойка ніколи не вийде з моди, оскільки його ідеї — універсальні. Для кого ця експозиція більше: для широкої аудиторії чи для професійних кіл? Звичайно, для широкої аудиторії. Ми орієнтовані на різні вікові категорії, не лише на професіоналів. Навпаки, ми дуже чекаємо на молодь, на старше та середнє покоління — на людей, не заангажованих у мистецьке середовище. Підсумовуючи, чому людина має прийти в Zenyk Art Gallery саме на «Контражур»? Бо варто знати своїх. Знати неформальних митців, які зробили важливий внесок у нашу історію мистецтва. Це актуально сьогодні. Богдан Сойка — митець, про якого ми маємо пам’ятати. Він був дещо недооціненим, по-перше, через те, що не вписувався в рамки радянського мистецтва. По-друге, він був надзвичайно скромною особистістю. Він не займався самопіаром — усе життя він просто творчо працював і викладав, для нього це було найважливішим. Хоча за життя він і проводив цікаві виставки, презентація власних робіт не була для нього першочерговою метою. Сьогодні роботи художника зберігаються в приватних і державних колекціях не тільки в Україні, а й за кордоном. Скільки триватиме виставка і як на неї потрапити? Чи передбачені пільгові квитки для багатодітних родин або наших захисників? Виставка триватиме до 17 квітня. Вся інформація є у нас на сайті, також можна звернутися на рецепцію гарелерї. У нас діє багато пільг для різних категорій, включно з тими, які ви назвали. Тож запрошуємо всіх відвідати цю експозицію.