На вулиці Лижв’ярській, 1 у Львові будується новий готельний комплекс з апарт-готелями, паркінгами та інфраструктурою. Проєкт реалізує ТзОВ “Парк Спейс”, 90% якого належить будівельній компанії Avalon. Але є одне але — ділянка, на якій ведуться роботи, розташована в межах Парку культури імені Богдана Хмельницького, що входить до природно-заповідного фонду та охороняється ЮНЕСКО. Ба більше — колись тут був міський та військовий цвинтар, де ховали жертв епідемій і вояків, а також музей історії військ Прикарпатського військового округу. Попри юридичні заборони й моральні питання, Львівська міська рада продала землю приватній компанії, а забудовник уже зніс стару будівлю музею та розпочав на його місці роботи. Історія ділянки: від кладовища до готелю Історія цієї землі починається ще у 1823 році. Тоді, після закриття “старого” Стрийського цвинтаря, міська влада відкрила новий некрополь у верхній частині вулиці Стрийської — праворуч від дороги. З часом він розширився й охопив територію між сучасними вулицями Стрийською, Героїв Майдану та Лижв’ярською. Як розповів LVIV.MEDIA історик Іван Сварник, на цьому кладовищі ховали місцевих мешканців, пацієнтів психіатричної лікарні та в’язнів. “Оскільки туди належали шпиталі – міський і військовий – то досить багато поховань було людей військових, померлих від епідемій. Зокрема, під час Першої світової війни. Тобто досить було чумних, холерних поховань. Ці поховання здійснювалися окремо – їх ховали у траншеях і зверху засипали вапном”, — зазначив історик. На цьому місці розташовувався військовий цвинтар, який у 1954 році знищили, коли почали створювати Парк культури імені Богдана Хмельницького. “Жодних ексгумацій в той момент не відбувалося”, — додав Іван Сварник. У 1965 році на ділянці відкрили Музей історії військ Прикарпатського військового округу. У 1995 через фінансові труднощі, його продали концерну “Сімекс”, який планував облаштувати на цьому ж місці готель. Під час реконструкції роботи довелося зупинити — робітники натрапили на людські рештки. З парку у приватну власність Вісім років тому у Львівській мерії засідала архітектурно-містобудівна рада. Того дня розглядався проєкт реконструкції того ж недобудованого компанією “Сімекс” готелю на вулиці Лижв’ярській, на землі, яка входить до природно-заповідного фонду і мала б бути під охороною. Тоді, у 2017 році, з’явився інвестор — ТзОВ “Апартготель”, який захотів надбудувати на старій “коробці” кілька поверхів і облаштувати апарт-готель. Тодішній керівник управління архітектури Львова Юліан Чаплінський та головний архітектор ДІПМ “Містопроект” Юрій Столяров під час містобудівної ради заявляли, що на місці недобудови може з’явитися висотний готель міжнародної мережі Hilton. Також тоді (вже теперішній головний архітектор Львова) Антон Коломєйцев, попри ризики, наводив приклад Відня, де Hilton стоїть ближче до центру, й підтримав ідею будівництва такого типу готелю у Львові — поруч із парком і в межах колишнього цвинтаря. Натомість, як йдеться у протоколі засідання ради, колишня начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко наголошувала, що ділянка належить до парку та колишнього кладовища, тому потрібні погодження Мінкульту і ЮНЕСКО: “Висловила сумнів з приводу будівництва на території цвинтаря такого об’єкту. Зазначила, що умови конкурсу повинні бути виписані наперед для попередження виникнення розбіжностей, має бути історико-містобудівне обгрунтування, погоджене Мінкультом, надіслане до світової спадщини ЮНЕСКО, де повинна бути зазначена висотність, силуетні та панорамні картинки”, — описано у протоколі. Окрім неї, застереження висловлював і львівський архітектор-містобудівник Віталій Дубина: “Розташування такого проекту в межах парку пам’ятки садово-паркового мистецтва парку культури ім.Б.Хмельницького не зовсім дозволено встановленими регламентами. Додав, що апартготель — це звичайні квартири, які мають готельний сервіс, тому, якщо згаданий сервіс в даному випадку відсутній, то за назвою “Апартготель“ ховається звичайний житловий будинок”. Попри те у мерії продовжили обговорення будови. Продали за 18,5 мільйонів Незважаючи на всі перестороги та юридичні обмеження, вже наступного року, у вересні 2018, міська рада успішно продає ділянку площею 1,06 га на Лижв’ярській компанії “Апартготель”. Ціна — 18,5 млн грн. А через два місяці власником цієї землі стає ТОВ “Парк Спейс”, яке своєю чергою належить ТзОВ “Авалон Інкомпані” (90%) і акціонерному товариству “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Адамант”. “За” продаж ділянки природно-заповідного фонду тоді проголосувало 45 депутатів. Мер Андрій Садовий, попри важливість рішення — не голосував. Таким чином цілий гектар цінної львівської землі біля парку культури став приватним. За словами аналітика та експерта громадської ініціативи “Голка” Георгія Могильного, передача цієї землі у приватну власність була незаконною. “Відповідно до Закону “Про регулювання містобудівної діяльності”, заборонялася передача земельних ділянок із комунальної власності у приватну для містобудівних потреб за відсутності зонінгу або детального плану території. Були виключення — наприклад, для власників уже існуючих будівель. Але ці виключення не стосуються ділянок у межах зелених зон чи земель природно-заповідного фонду. А ця ділянка розташована саме в межах парку-пам’ятки”. Георгій Могильний додає, що в ухвалі міськради ділянку офіційно продали “для обслуговування нежитлової будівлі”, хоча фактично там був недобудований готель. “Це свідчить про свідоме шахрайство, щоб обійти заборону — землю передали нібито не для будівництва, а для обслуговування існуючої будівлі”, — додав експерт. Ще через рік, у 2019, виконком міськради погодив компанії “Парк Спейс” містобудівні умови на реконструкцію існуючої будівлі за рахунок прибудови та надбудови під готельний комплекс. А вже у 2024 році Державна інспекція архітектури та містобудування видала дозвіл на старт будівництва. Хоча ця територія — земля природоохоронного фонду, її передали у власність рішенням лише міської ради, без погодження облради, як вимагає закон. В.о. керуючого справами Львівської облради Ярослав Гасяк підтвердив LVIV.MEDIA, що жодних рішень про зміну меж парку облрада не ухвалювала і навіть не отримувала таких звернень від міськради. «Зменшення площі парку можливе лише після узгоджень із містом, Держекоінспекцією та Міндовкілля, але жодних документів до нас не надходило», — сказав він. Суди, ЮНЕСКО та відсутність меж Компанія “Парк Спейс” намагалася узаконити проєкт через суд. У 2019 році вона подала позов до Мінкульту, вимагаючи затвердити історико-містобудівне обґрунтування реконструкції. Суд визнав бездіяльність міністерства, але підтвердив, що ділянка розташована у буферній зоні ЮНЕСКО, тому остаточне рішення мало ухвалюватися після консультацій саме із ЮНЕСКО. До слова, в експертизі проєкту реконструкції, яку опублікували у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, вказано, що будівництво відбуватиметься за межами ПЗФ (природно-заповідний фонд). Тим часом забудовник “Парк Спейс” повністю зніс колишній недобудований готель, хоча дозвіл стосувався лише його реконструкції. Зараз на місці будівлі — порожня ділянка і працює техніка. Мешканці вулиці Лижв`ярської кажуть, що проти будівництва і вимагають його зупинити. “Машини їздять. Зараз вони все звідти вивозять і нон-стоп здорові такі машини. Як в нас тут буде шум-гам, крик, буде готель, в`їзд сюдою”, — розповіла льві'в’янка Ольга, яка живе на вулиці Лижв’ярській. Також мешканці зверталися до управління Держпродспоживслужби у Львівській області, де їм підтвердили, що території колишніх кладовищ можуть бути відведені тільки під парки та сквери. “Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань та охоронних зон забороняється”, — пояснили у Держпродспоживслужбі Львівщини. Журналісти LVIV.MEDIA намагалися зв’язатися через соцмережі, а також телефоном з Аллою Шамовою — кінцевою бенефіціаркою будівельної компанії Avalon, яка майже повністю володіє ТзОВ “Парк Спейс”. Проте, на зв’язок жінка не вийшла. За 40 років територія парку зменшилася на 1,7 гектара У 1984 році площа парку культури у Львові становила 26 га, а у 2025 році — вже 24,3 га. Серед земель, які втратив парк, є й ділянка на Лижв'ярській,1. У Департаменті екології Львівської ОВА підтверджують, що ця ділянка досі входить до меж парку, а міська рада так і не оформила документи про встановлення його меж на місцевості. Саме через відсутність правовстановлюючих документів, за твердженням Держаудитслужби у звіті за 2019 рік, парк поступово втратив частину своєї території — землі передавалися під комерційні об’єкти без належного оформлення. І справді, в ухвалі ЛМР ще за 2014 рік зазначено, що мерія дає дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою. Повторний дозвіл міськрада дала у 2025 році, що може означати, що правовстановлюючі документи парку зроблені так і не були. Тут варто зазначити також, що депутати фактично підтвердили своїм голосуванням меншу площу території парку. Мер Львова Андрій Садовий за цю ухвалу не голосував. Генплан без зонінгу: як змінили призначення землі під готель Щоб зрозуміти, чому забудова на Лижв’ярській, 1 стала можливою, варто поглянути, як змінювалося цільове призначення цієї ділянки. У 2010 році Львівська міська рада затвердила новий генеральний план міста, чинний до кінця 2025 року. Парк культури ім. Б. Хмельницького входить до Галицького району, для якого досі не розробили зонінг та детальний план території. Ще у 2019 році видання NGL писало, що саме цей район міста немає плану зонування. Інформацію LVIV.MEDIA також підтвердили особисті джерела у Львівській міськраді. Через це будь-яке будівництво тут фактично відбувається лише за орієнтирами Генплану — без конкретних регламентів та чітких обмежень. Така ситуація створює високі ризики для зелених зон, історичного середовища та прав мешканців. Згідно з Генпланом Львова, ділянка на Лижв’ярській переважно належить до зони зелених насаджень — це чітко видно на картах містобудівного кадастру. Попри це, міськрада видала містобудівні умови та обмеження для апарт-готелю, посилаючись на зміни до генплану 2010 року. Тоді частину території позначили як “громадські центри та об’єкти”. Втім, витяги з Генплану показують, що лише невелика частина ділянки під колишнім музеєм справді належить до цієї категорії — решта залишається у зеленій зоні. Порушення у виданих містобудівних умовах Експерт громадської ініціативи “Голка” Георгій Могильний вважає, що у містобудівних умовах, виданих у 2019 році, є щонайменше три порушення, які можна трактувати як службове підроблення. “По-перше, ділянка здебільшого належить до зеленої зони, а не до громадської забудови. По-друге, у документах не вказано, що вона входить до території природно-заповідного фонду. І по-третє, там немає згадки, що ділянка розташована в буферній зоні ЮНЕСКО”, — пояснив експерт. Саме ці маніпуляції, за словами експерта Могильного, і дозволили забудовнику у 2024 році отримати дозвіл на будівництво. Адже Державна інспекція архітектури і містобудування орієнтується лише на дані, які внесені в МУО (Містобудівні умови та обмеження). До слова, у липні 2025 року на пленарному засіданні Львівської міської ради депутати підтримали ухвалу про надання дозволу Парку культури розробити проєкт землеустрою до відведення земельної ділянки орієнтовною площею 24,3 га. Цього разу мер Львова Андрій Садовий утримався під час голосування. У відповіді на запит LVIV.MEDIA про те чи затверджувала Львівська обласна рада зміни меж парку ЛКП “Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Богдана Хмельницького”, у мерії зазначили, що у “виконавчих органах Львівської міської ради дана інформація відсутня”. Львівська адвокатка Галина Янко вважає, що процес виведення земельної ділянки на вулиці Лижв’ярська, 1 почався ще наприкінці 1990-х років, коли Кабінет Міністрів передав будівлю музею у приватну власність компанії “Сімекс”. “Але землю ніхто так і не вивів у законний спосіб. Даний об’єкт всього лиш приміщенням переданий. Ділянку надано у користування. І з меж парку в законний спосіб жоден гектар, жодну сотку, жоден метр землі не було виведено”, — каже адвокатка. Більше того ще в архівних документах Державного упраління екологічної безпеки у Львівській області за 1998 рік зазначено, що дана ділянка відноситься до земель природоохоронного рекреаційного призначення. Тож, за словами Галини Янко, коли у 2018 році з’явилася ухвала про її продаж, правоохоронні органи мали перевірити законність таких дій. За її словами, у серпні 2025 року прокуратура відкрила кримінальне провадження через можливу службову недбалість посадовців Львівської міської ради і вимагає скасувати ухвалу Львівської міськради від 24 липня 2025 року, якою востаннє змінювали межі Парку культури до 24,3 га. “Прокуратура наполягає, щоб місто відновило історичну площу парку — 26 гектарів, розробило проєкт землеустрою і нарешті винесло межі пам’ятки садово-паркового мистецтва в натуру, як це було передбачено з моменту створення парку”, — пояснила Галина Янко. Що у підсумку? Будівництво готелю на вулиці Лижв’ярській — це і юридичні порушення, і екологічні ризики, а ще ігнорування історичної спадщини. Дві каденції депутатів та мер міста Андрій Садовий протягом кількох років закривали очі та просто продали землю природоохоронного фонду приватній компанії. Вона ж у свою чергу розпочала роботи без погоджень ЮНЕСКО та облради. Не питали погоджень і у громади міста. Сьогодні на місці колишнього музею — порожня ділянка та будівельна техніка, а на місці колишнього цвинтаря — майбутній готель. До слова, журналісти LVIV.MEDIA написали інформаційний запит у Львівську міську раду, аби з’ясувати, які правові підстави були для продажу земельної ділянки, що належить до природно-заповідного фонду, а також чому мерія видала містобудівні умови та обмеження для забудови на цій території. Проте, станом на 15 жовтня відповіді редакція так і не отримала, попри обіцянки надати інформацію якомога швидше.