Після публікації матеріалу «Заборонені озера. Чому львів’яни не мають доступу до водойм біля Лисиничів» до редакції Lviv.Media звернувся представник відразу трьох підприємств, згаданих у статті, адвокат Роман Попко. Він надіслав на редакційну пошту «Заяву про спростування недостовірної інформації», попередивши, що в разі, якщо його вимоги не будуть виконані, підприємства залишають за собою право звернутись до суду. У статті, яка викликала заперечення, йдеться про долю чотирьох озер, що розташовані на території колишньої Агрофірми «Провесінь», яку ще радянська влада передала від села Лисиничі до міста Львів. У матеріалі Lviv.Media досліджує, як мешканці Лисиничів втратили доступ до водойм, як згодом вони опинились у приватній власності фірм, що займаються житловим будівництвом, та як зараз ініціативна група працює над поверненням озер громаді. А також — яку позицію зайняла міська влада Львова (спойлер: дозволила забудову колишньої агрофірми і виступає відповідачем у судовій справі про повернення території у комунальну власність). У цьому тексті пояснюємо, чому не маємо наміру виконувати вимоги представника фірм-забудовників. Чого вимагає адвокат У заяві, викладеній на п’ятьох сторінках, Роман Попко в першу чергу висловлює незгоду із тим, що в публікації вжито слово «озеро». Він наполягає, що водойми, про які йдеться у публікації, потрібно називати ставками, а не озерами. «В усіх публічних реєстрах за ПрАТ «Агрофірма «Провесінь», ТОВ «Провесінь «Агроінвест» ТОВ «Тракт Інвест Груп», ухвалах Львівської міської ради значиться тип об'єкта — ставок, а не озеро, як це вказує автор у статті, що свідчить про штучне походження об'єктів водного фонду», — йдеться у тексті. Також адвокат заперечує проти фрази «Станом на зараз «Тракт Інвест Груп» ще не має містобудівних умов і обмежень. Але, схоже, у підприємстві не сумніваються, що отримають від міської влади потрібні їм дозволи». Мовляв, зазначеним висновком автор підводить думку читача, що у ТОВ "Тракт Інвест Груп" існують неформальні домовленості із міською владою щодо отримання дозвільних документів. Ще одна фраза у матеріалі, яку вимагає спростувати Роман Попко – це кінцевий підсумок тексту: «Системне нехтування інтересами громади, поєднане з непрозорими приватизаційними схемами призвело до того, що чергові водойми Львова опинилися у руках приватних забудовників». Представник фірм-забудовників вважає, що автор не мав права називати приватизаційні схеми непрозорими. Останні дві претензії стосуються оціночних суджень, тому спростовувати їх як недостовірну інформацію доволі складно. А от питання, чи можна називати водойми біля Лисиничів озерами, на нашу думку, потребує пояснення. Річ у тім, що українське законодавство не дає однозначної і чіткої відповіді на питання про приватизацію водойм. З одного боку Водний Кодекс прямо забороняє приватизацію водних об’єктів: «Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування». З іншого боку, Земельний Кодекс дозволяє приватизацію окремих водойм: «Громадянам та юридичним особам… можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.» Тобто для забудовників юридичний статус водойми має ключове значення: ставок ще може бути приватизованим законно. Якщо ж це озеро площею понад три гектари — то жодної підстави на приватну власність нема. Однак, ми вважаємо, що журналісти у своїх матеріалах описують реальність як вона є, а не так, як її описали в державних реєстрах. Якщо озеро виглядає і використовується як озеро, воно не перестає бути озером, навіть коли державний реєстратор або міський посадовець запише його ставком. Зрештою, про історію із забудовою колишньої агрофірми «Провесінь» писав не лише Lviv.Media. Термін «озеро» вживали у своїх публікаціях Суспільне, Високий Замок, Львівський Портал, Zaxid.net, Еспресо. Окрім того, ми маємо підстави вважати, що радгосп «Львівська овочева фабрика» не викопав ставки у чистому полі, а сформував водойми на місці двох природних озер. Члени ініціативної групи мешканців Лисиничів пам’ятають, що до 1978 року на цій території були два озера, вони мали до нього доступ і використовували для відпочинку. «Це було місце загального відпочинку. На двох водоймах люди відпочивали. Приїжджали і з Винників, і зі Львова, і з Підбірців, Кривчиці… На вихідні не було куди яблуку впасти. Ми, місцеві, не мали куди приткнутися. Це було як традиційний пляж. Водичка була чистенька, бо її періодично випускали і чистили озеро», — розповіла Lviv.Media учасниця ініціативної групи Віра Чайка. Понад те, пані Віра знайшла у львівському архіві карту Лисиничів ще з 1850 року, на якій вже позначені озера. Тобто природна водойма існувала тут задовго до створення ТОВ «Тракт Інвест Груп», Львівської овочевої фабрики і взагалі Радянського Союзу. Нарешті, на сайті ЖК «Провесінь», три з чотирьох водойм названі саме озерами. Власник четвертої водойми, ТОВ «Тракт Інвест Груп», презентуючи свої наміри забудови, також згадує про «благоустрій озера у селі Лисиничі». Тобто рекламуючи свої проєкти, самі забудовники говорять про озера, однак прагнуть заборонити робити те ж саме журналістам. Позиція прокуратури У червні цього року Господарський суд Львівської області почав розглядати позов прокуратури про повернення водних об’єктів та території навколо них до власності громади. Щоби розібратись в аргументації прокуратури, варто ще раз нагадати, приватизацію яких водойм дозволяє Земельний кодекс. Йдеться про замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів. Тобто, для законної приватизації водойма повинна відповідати двом критеріям: Бути замкненою, тобто не мати гідравлічного зв’язку з іншими поверхневими водними об’єктами Мати загальну площу до трьох гектарів Вивчивши паспорти водних об’єктів, прокуратура встановила що три з чотирьох водойм, що розташовані зараз на території ЖК «Провесінь» є русловими, відповідно, не є замкненими водними об’єктами. Що ж до четвертої водойми, яка належить «Тракт Інвест Груп», її площа — 4,1785 га — перевищує межу у три гектари. На основі цього прокуратура вважає незаконним як первісне рішення про приватизацію водойм, так і всі подальші операції із ними. Важливо зауважити, що це позиція правоохоронців, рішення про законність чи незаконність приватизації зараз встановлює суд. Хто такий Роман Попко У листі до Lviv.Media Роман Попко представляється представником в інтересах трьох підприємств: ПрАТ «Агрофірма «Провесінь», ТОВ «Провесінь «Агроінвест» і ТОВ «Тракт Інвест Груп». Однак за даними аналітичної системи YouControl пан Попко має значний досвід співпраці із відомою у Львові групою будівельних компаній Авалон. Він був керівником ЖБК «Авалон 1», ТОВ «Авалон Констракшн», ТзОВ «Авалон Сервіс», ТзОВ «Авалон Статус». Окрім того, Роман Попко був бенефіціарним співвласником ЖБК «Авалон Люкс» та співвласником ТОВ «Авалон Комфорт-2». Обидва підприємства зараз уже припинені. Також Роман Попко був першим власником ще трьох товариств: «Авалон Дрім», «Авалон Плейс», «Авалон Престиж». Згодом він передавав право власності іншим фізичним та юридичним особам. Група «Авалон» відома як численними будівельними проєктами у Львові, так і непростими стосунками із водоймами: на вулиці Замарстинівській під час будівництва ЖК «Avalon Flex» знищили два ставки. Окрім того, Роман Попко вказаний власником уже ліквідованого ТОВ "Апартготель". Це підприємство фігурувало у спробі побудувати поблизу Стрийського парку готель "Хілтон". За даними Zaxid.net висота готелю мала становити 72 метри і могла назавжди змінити панораму Львова, однак цей проєкт не вдалося реалізувати. У розмові з журналістом Lviv.Media Роман Попко заявив, що має з «Авалоном» лише історичний зв’язок: «Зі всіх юридичних осіб групи компаній «Авалон» я вийшов у 2021 році». Він також стверджує, що «Авалон» не має причетності до забудови біля Лисиничів: «Це абсолютно різні напрямки, абсолютно не пов’язані між собою люди і бізнеси». Нагадаємо, власником найбільшої водойми біля Лисиничів є ТзОВ «Тракт Інвест Груп». За даними аналітичної системи YouControl, 90% частки підприємства належить Ніні Жук. Ще тисячу гривень до статутного фонду вніс інвестиційний фонд «Палермо». Зараз «Палермо» належить синові Ніни Жук Андрієві Жуку. До листопада 2020 року власником фонду «Палермо» був Андрій Журжій — відомий підприємець, який також був народним депутатом і входив до парламентської фракції «Самопомочі», партії заснованої міським головою Львова Андрієм Садовим.