Метро і Львів — вічна тема для обговорень серед львів’ян та гостей міста. Вона стала джерелом для численних міських легенд, мемів та жартів. Ба більше, львів’яни навіть створили сайт, де публікують вигадані новини про метро, а також намалювали стінопис, із символом метро, над входом у підземний перехід на площі Митній. Попри жарти, не всі знають, що метро у Львові таки пробували будувати. Про це, та про ймовірність існування метрополітену у місті трамваїв, дізнавався LVIV.MEDIA. У 80-х роках минулого століття у Львові таки починали будівництво, проте не класичного метро, а так званого “метротраму”. Такий вид транспорту може їхати містом як під землею, так і на поверхні. У Львові ж він мав би їхати як звичайний трамвай на ділянках віддалених від центру, а вже у центральній частині міста – заїжджати під землею. Яким мало б бути метро у Львові Як розповідає дослідник львівського транспорту, Олександр Арістархов, загалом метротрамних гілок у Львові мало бути три, а зупинок — 14. На першій гілці запланували три станції: “Университет” (“Університет”), “Площадь Воссоединения” (тепер Площа Галицька”) та “Улица Ленина” (тепер вулиця Личаківська, біля Винниківського ринку). “Там де старе трамвайне депо на Сахарова — мав би бути в'їзд у підземний тунель і цей метротрам мав заїжджати там, а виїжджати вже в районі Винниківського ринку,” — розповідає Олександр Арістархов. Друга ж лінія метротраму мала б заходити під землю на площі Івана Франка, і виходити назовні на вулиці Гайдамацькій (в районі Підзамче). Тут мало бути дві зупинки — “Старый рынок” (“Старе місто”) та “Площадь Воссоединения” (тепер Площа Галицька), звідки можна було перейти на першу лінію. А третя — від площі Франка до Янівського цвинтаря (Шевченка — Левандівська). Ця лінія мала б проходити під залізничним вокзалом і складатися із трьох підземних станцій — “Вокзальная” (“Вокзал”), “Улица Мира” (тепер “Площа Кропивницького”) та “Дзержинская” (“Політехнічний інститут”). Як зазначає Олександр Арістархов, проєктанти мали намір планували використовувати усі підземні приміщення, які траплялися на ходу. “Наприклад, на площі Митній є підземний перехід — його так само планували використати як перехід на станцію, яка мала б бути в районі, де зараз площа Соборна. Також планували використати підземні переходи на залізничному вокзалі” Де будували львівське метро Починали будувати метротрам у Львові з Палацу Потоцьких. Власне, на подвір’ї за палацом, почали бурити вентиляційну шахту, а вже згодом по цій шахті мали б спустити техніку, яка прокладала горизонтальний тунель. Окрім цього, на вулиці Вітовського, біля мистецького центру Lem Station, збудували компресорну станцію, щоб відкачувати воду під час буріння. Як розповідає Олександр Арістархов, фахівці проводили геологічне дослідження, проте, ймовірно, припуститися помилки: під час буріння почали просідати довколишні будинки. “Коли почали бурити свердловину вниз і почали відкачувати ту воду, утворювалися порожнини, ну і сам палац Потоцьких почав тріскати, а сусідні будівлі — осідати. Сталася досить катастрофічна ситуація,” — зазначає дослідник. Достеменно невідомо чи через це закрили проєкт з метро, чи через фінансову кризу, проте такий підземно-наземний транспорт у Львові таки не з’явився. Що залишилося від проєкту львівського метро З будівництва метротраму у Львові лишилася колія від вулиці Сахарова до Княгині Ольги, якою зараз курсує трамвай “трійка”. Окрім неї, компресорна станція на Вітовського, а ще будівля біля Палацу Потоцьких, де працювала адміністрація, що керувала будівництвом. Зараз цю будівлю використовують як музей модернізму, а компресорна станція на Вітовського підпорядкована мистецькій організації Lem Station. Як розповів LVIV.MEDIA львівський диґер Андрій Риштун, свердловину, що бурили біля Палацу Потоцьких, – засипали землею та закрили бетонною плитою. “Одна бетонна плита біля Потоцького, а інша є позаду компресорної станції, там де Lem Station. Тобто, зараз туди неможливо потрапити фізично. Я думаю, якщо воно понад тридцять років простояло — то там все затоплено, завалено, і немає на що дивитися,” — зазначає диґер. Андрій Риштун також вважає, що попри складність проєкту, метро у Львові таки варто прокласти: “Ми забуваємо про Європу, в якій Нідерланди взагалі на воді стоять, Франція, Париж — там величезна річка. Там пам'яток архітектури в рази більше, ніж у Львові. І метро будується прямо на березі річки. Тобто, якщо в них виходить — вийде і в нас.” Як доказ своїх слів, диґер розповідає про діючий тунель, який простягається на глибині 40 метрів від вулиці Наукової, повз Львівський аеропорт, ринок “Південний”, П’ятий парк, Левандівку до проспекту Чорновола. “Тобто воно реально об'єднує, по суті, ціле місто.Чуть-чуть його дотягнути до Топольної, Мазепи, і ти маєш, по суті, кільце навколо Львова. І теж та сама історія – підземна техніка будівництва, ніхто зверху нічого не копав і в тих місцях трошки більший діаметр, і маєш гілку метро”. Як зазначає Андрій Риштун, не обов'язково, щоб метро пролягало через центр, адже чимало львів’ян пересуваються між густонаселеними районами на околицях Львова. Чи потрібне Львову метро? То чи має проєкт львівського метрополітену право на життя? Колишній головний архітектор Львова Юліан Чаплінський назвав кілька причин, включно із складною геологією, чому будувати метро у Львові — не варто: “В першу чергу — це надінвестиції, які ніколи не повернуться і ніхто не готовий фінансувати це. Другий момент — у нас немає стільки населення. Метро переважно будують коли є мільйон населення, а в нас його немає. І третій момент — є альтернатива”. Архітектор розповів, що серед альтернатив, які б могли розвантажити трафік у Львові — адаптована канатна дорога. Вона могла б зв’язати район Підзамче з центром міста чи Високим Замком. “Це в першу чергу не розвага, а прекрасне траспортне сполучення, яке зараз є дуже складним. Якщо провести радіус від Підзамча до Площі Ринок, то виявиться що вокзал на Підзамчі є набагато ближче, ніж здається,” — зазначає Юліан Чаплінський. Проте, за словами Чаплінського, насамперед Львову потрібно вдосконалювати та використовувати сповна трамвайну систему, яка вже існує, адже вона у місті, як і тролейбусна, розвинена досить добре. Для цього варто як мінімум подвоїти кількість транспорту: трамваїв, тролейбусів, а також низькопідлогових автобусів. “Зокрема проєкт “Трамвай на Сихів” (трамвай №8) – не вичерпаний на сто відсотків. Такий маршрут міг би обслуговувати 25 тисяч пасажирів на годину, яких наразі він не обслуговує, через брак транспорту, що курсує ним,” — зазначає Чаплінський. Окрім того, архітектор розповідає, що колись трамвай проїжджав по площі Міцкевича, але ще за радянських часів цю лінію розірвали та закільцювали на площі Галицькій, і зараз виникає дискусія чи не повернути таке сполучення. “Уявіть собі люди з Сихова могли б сісти на кінцевій і приїхати просто до Unbroken на Миколайчука. Без пересадок, і це було б значно кращим об'єктом,” — додає Чаплінський. За словами архітектора, про альтернативні види транспорту у Львові можна думати вже тоді, коли потенціал наявних трамвайної, тролейбусної та автобусної мереж використають сповна. Однак це перспектива не найближчих років.