У Львівському історичному музеї відкрили виставку “Марія”. Її створила канадська художниця українського походження Леся Марущак. Проєкт є мобільним меморіальним простором, що увічнює пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Виставку встигли показати вже у дев’ятьох країнах. А перша експозиція в Україні відкрилася восени 2020-го у Національному музеї Голодомору-геноциду. З виставки у Львові розпочинається всеукраїнський тур проєкту. У центрі виставки — образ дівчини Марії, яка вижила під час сталінського геноциду. Марія - реальна дівчина, яка пережила Голодомор та зараз живе із родиною в Канаді. Леся Марущак познайомилася з нею випадково. Історія вже немолодої жінки настільки вразила, що та вирішила створити проєкт, натхненний її життям. Художниця отримала дозвіл використовувати у проєкті фотографію із сімейного архіву пані Марії, проте за бажанням героїні, вона залишається анонімною. “Я хотіла уникнути монолітної мови та форми традиційних меморіалів, а натомість створити абстрактний простір, який би зіштовхував глядача із втратою. Для мене цей проєкт є також внеском у діалог про соціальну справедливість та права людини”, — розповідає Леся Марущак.. В образі Марії втілена пам'ять мільйонів людей, її історія — це поєднання багатьох спогадів. “Проєкт є втіленням та дослідженням пам'яті про Голодомор. У ньому є синтез архівних фотографій та нових робіт Лесі Марущак”, — говорить кураторка виставки Катерина Радченко.. Загалом композиція виставки побудована на 2 зали. У першому відвідувачам розкривають головні питання — жертв і пам'яті. “Говорячи про пам'ять, найкраще феномен забуття втілює легкий друк на шовку. Ця тканина дуже делікатна і при будь-якому русі буде змінюватися, так само як і наша пам'ять. Вона така тонка, як шовк, і залежно від того, скільки шарів ми використовуємо, змінюється конотація історії”, — пояснює Катерина Радченко.. Також у першій залі одна навпроти одної розміщені дві композиції. Одна з них — це серія фотографій маленького розміру під назвою “Підрахунок”. У цій серії використані відомі фотографії з архівів, на яких Леся Марущак намагається умовно підрахувати жертв. “Це неможливо зробити точно. Ми не знаємо і ніколи не дізнаємось, скільки людей загинуло в цей період. Але це спроба умовно підрахувати жертв і надати їм голоси. Це люди, які забуті історією, але до яких ми повертаємось. Відповідно і фото маленького розміру, щоб можна було підійти та ближче познайомитися з цими людьми”, — розповідає Катерина Радченко.. Навпроти цієї серії розміщена одна велика фотографія, яку мисткиня вже сама створила у студії. Це символ великого об'єкта, який є досяжним, але абсурдно відсутнім. “Уся ця зала побудована на діалогах між різними об'єктами, аби змусити замислитися про місце і роль людей, які пережили цю історію”, — додає кураторка виставка.. У другій залі експозиції є червоне полотно — це архівна фотографія радянської армії. “Червоний колір максимально присутній у роботах Лесі, адже це посилання до трагічності й крові, яку пролили тоді”, — каже Катерина Радченко.. Вона пояснює, що друга кімната ілюструє протистояння. З одного боку — солдати та їхні речі. Серед речей — сумки, у яких часто носили списки родин, які потрібно перевірити. З іншого боку — люди, які постраждали від репресій, та їхні речі, забиті цвяхами у дошку. Додамо, що виставку у Львові можна побачити у “Кам’яниці Корнякта” Львівського історичного музею (площа Ринок, 6). Експонуватимуть її до 4 грудня. Після Львова експозиція поїде до Харкова. Загалом протягом наступних двох років її можна буде побачити щонайменше у п’яти містах України. Проєкт “Марія” та його всеукраїнський тур здійснюється за фінансової підтримки Світового Конґресу Українців.