22 червня 2026 року українці згадують мільйони людей, чиї життя забрала найкривавіша війна ХХ століття. День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні є не лише датою в календарі, а й нагадуванням про трагедію, яка торкнулася практично кожної української родини. Чому 22 червня стало Днем скорботи Саме 22 червня у 1941 році нацистська Німеччина розпочала масштабний наступ на територію Радянського Союзу. Для України це стало початком одного з найтрагічніших періодів в історії. Українські міста та села опинилися в епіцентрі бойових дій, окупації, репресій і масових злочинів проти мирного населення. День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни встановлено Указом Президента України №1245/2000 від 17 листопада 2000 року. Головна мета цієї пам’ятної дати – вшанувати співвітчизників, які загинули під час Другої світової війни, а також нагадати про страшні наслідки воєнних конфліктів. Україна в епіцентрі Другої світової війни Хоча Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року нападом нацистської Німеччини на Польщу, для більшості українських земель переломним став саме ранок 22 червня 1941 року. Попри чинний пакт Молотова – Ріббентропа, нацистські війська атакували радянські позиції по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Перші удари німецької авіації були завдані по Києву, Львову, Житомиру, Севастополю та іншим містам. Уже через кілька місяців значна частина території України опинилася під окупацією. Українські землі стали одним із головних театрів воєнних дій у Європі. Тут відбувалися масштабні битви, діяли підпільні організації та партизанські загони. Водночас окупаційний режим супроводжувався масовим терором, депортаціями, примусовою працею та Голокостом. Одним із найвідоміших символів нацистських злочинів став Бабин Яр у Києві, де відбувалися масові розстріли єврейського населення, військовополонених, підпільників та представників інших груп, яких переслідував окупаційний режим. Масштаби втрат України Історики називають Другу світову війну найбільшою гуманітарною катастрофою в історії України. За різними оцінками, загальні демографічні втрати становили від 8 до 10 мільйонів людей. Серед них були військовослужбовці, учасники підпілля, жертви Голокосту, цивільні громадяни та люди, які загинули під час депортацій і примусових робіт. Близько 5 мільйонів загиблих становили саме мирні жителі. Понад 2,2 мільйона українців було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Ще приблизно 10 мільйонів людей залишилися без домівок. Повністю або частково зруйновано понад 700 міст і селищ міського типу та майже 30 тисяч сіл. За масштабами людських втрат Україна перевищила сумарні втрати Великої Британії, США, Канади та Франції. 22 червня 2026 року День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни набуває особливого значення для українців. Адже війна знову забирає життя наших людей. Сучасні події нагадують, що свобода і незалежність держави даються надзвичайно дорого.