Учора збірна України з футболу у Львові приймала збірну Боснії та Герцоговини. Відбірковий матч до Чемпіонату світу 2022 року відбувався на стадіоні "Арена Львів". Уперше з вересня 2020 року до міста Лева повернувся великий футбол — матч головної команди. Львів'яни сумували за іграми збірної. Це доводять цифри — усі 24 тисячі квитків на матч були розкуплені. І це зважаючи на ковідні обмеження для вболівальників, які відсіяли чимало охочих відвідати матч, які не мали ковід-сертифікату чи не були готові пройти ПЛР-тестування. Мій шлях на гру збірної розпочався із залізничного вокзалу, поблизу якого я живу. Так, автобус №10 заповнився ще з кінцевої. А півтора кілометра шляху із вулиці Сокільницької до стадіону займають 15-20 хвилин. Проте цей час летить непомітно. Уже звідси починаєш вливатися в атмосферу футбольного свята, ідучи поруч з іншими фанатами з синьо-жовтими шаликами, футболками, перуками та розмальованими обличчями. Особливо активні починають скандувати національні гасла ще задовго до стадіону. Територія навколо стадіону цього вечора виглядала дещо інакше, ніж зазвичай. Окрім традиційних продавчинь стихійного ринку перед футбольними матчами та перекупів квитків, тепер були і павільйони "Сінево", "МеДіС" та "Ескулаб". Як і заявляли раніше, при вході разом із квитком на футбол вболівальники мали пред'явити сертифікат про вакцинацію від ковіду або ж негативний ПЛР-тест, зроблений не пізніше 72 годин. Однак ті, хто тесту із собою не мали, могли зробити його прямо перед стадіоном. Ціна питання — 300 грн. За 5-10 хвилин результати були готові. Черг перед медпавільйонами я не помітив. буквально кілька людей. При вході на стадіон стюарди перевіряли квитки та документи про вакцинацію чи негативні ПЛР-тести. Уже перед власне "Ареною" для фанатів облаштували невеличку фан-зону(і з точки зору fan-фанат, і з точки зору fun-веселощі). Усі охочі могли пограти в футбольні мініігри чи випробувати удачу в конкурсах. Піднявшись на другий ярус, я зайняв своє місце, хоча на більшості секторів цифри у квитку — умовність. Фанати у традиціях "ультрас" особливо палко підтримують свою команду, стоячи цілий матч на ногах якомога ближче до поля. Ще до початку матчу було зрозуміло, що на нас очікує атмосфера захоплюючих емоцій. Спочатку команди виконали гімн. Для збірної України вже традиційно це зробив Дзідзьо. І ось: стартовий свисток. Перший м'яч розіграли боснійці у білій формі — і одразу під гул трибун. Львів'яни завжди уміли морально тиснути на суперника та нагадувати, хто господар на цьому полі. Тому українці доволі швидко перехопили ініціативу та першу третину тайму виглядали впевнішими, активнішими. Цю перевагу наша збірна закономірно втілила у забитий м'яч. Опорник "Шахтаря" Тарас Степаненко зрячою передачею з центру знайшов на лівому фланзі "динамівця" Віктора Циганкова. Циганков швидко зорієнтувався і прострелив низом на дальну стійку. Тут м'яч знайшов праву ногу Андрія Ярмоленка, який проводив свій сотий матч за збірну, та опинився у воротах балканців — 1:0. Фанати щедро нагородили українських футболістів криками радостями, оплесками, кричалками та піснями. Після пропущеного голу боснійці дещо занервували та почали частіше порушувати правила, за що і отримали заслужені "гірчичники". Загалом Україна продовжувала створювати моменти, проте по-справжньому серйозний на 24 хвилині не реалізували. Удар Олександра Тимчика з меж штрафної парирував голкіпер гостей. У другій половині першого тайму команди дещо збавили обороти та відверто "догравали" тайм, лиш зрідка хаотично показуючи зуби один одному своїми напівмоментами. На перерву команди пішли за мінімальної переваги України. Тому закономірно, що на другий тайм команда Боснії та Герцеговини вийшла більш зарядженою. Вони були активними та виглядали краще, однак не могли матеріалізувати свої атаки у голи. Тренер гостьової команди продовжував активізовувати гру, зокрема і свіжими гравцями, що виходили на заміну. І от, на 77 хвилині, балканська синьо-жовта команда таки домоглася свого. Після дещо хаотичного штурму воріт Андрія П'ятова, не без долі везіння, м'яч вдало падає на ногу Аріелю Ахмедходжичу та врізається у нижній дальній кут воріт — 1:1. Здавалося б, ще є час та мотивація довести матч до пережного кінця та вибороти такі важливі для України 3 очки. Та цього не сталося. При такому рахунку, на мою думку, решту ігрового часу наші футболісти були надто інертними. Ніби самі не вірили, що можуть перемогти, чи не хотіли цього. Словом, характеру не вистачило. Навіть невеличкий останній штурм не змінив цього загального враження. Гра завершилася із рахунком 1:1. Україна зіграла шосту нічию у семи матчах відбіркового циклу. Так, Україна досі непереможна на "Арені Львів", проте цього вечора фанати бажали побачити на табло тільки переможний рахунок. Після матчу дещо розчаровані вболівальники без особливих пригод покидали стадіон та поспішали до зупинок. На щастя, рух громадського транспорту за цим маршрутом був продовжений, тому після матчу, майже опівночі, можна було без проблем дістатися центру міста, Сихова та інших районів. Однак тим, хто приїхав на власному авто, пощастило менше. Їм очікувано довелося постояти в корках біля стадіону. Сподіваюсь, статистика безпрограшних матчів збірної України у Львові не припинятиметься. І українська команда частіше перемагатиме та головне — показуватиме привабливий та ефективний футбол, даруючи незабутні емоції тисячам вболікальників на стадіоні та мільйонам біля екранів.