• Головна
  • Війна
  • Колективний шантаж мирним атомом: як і для чого росія погрожує світові вибухами на АЕС

Колективний шантаж мирним атомом: як і для чого росія погрожує світові вибухами на АЕС

Колективний шантаж мирним атомом: як і для чого росія погрожує світові вибухами на АЕС

Декілька днів тому заступник голови ради безпеки рф Дмітрій Мєдвєдєв взявся погрожувати Європі та всьому західному світові ядерною катастрофою. У своєму новому абсурдному та вкрай агресивному дописі на власному каналі у Telegram російський топ-посадовець пригрозив колективному Заходу другим Чорнобилем.

"Новий Жиріновський" знову в ділі: чи варто до погроз ставитися серйозно

Можна припустити, що лютий ядерний допис нешановного пана російського експрезидента, в якому той згадує ЗАЕС, — це класична спроба взяти увесь цивілізований світ, а найперше Україну, як головного ворога, на понт. Все цілком в дусі російської публічної риторики на адресу зовнішнього світу, якщо аналізувати схожі вислови росіян протягом останнього часу. При цьому, представник країни агресора вже звично для всіх вищих російських посадовців, забуває, що це саме його країна і ніхто інший стріляє впритул до українського ядерного об’єкта, нехтуючи цивілізованими правилами ведення війни.

Мовляв, українська влада, за активного сприяння своїх незмінно агресивних західних патронів, хоче вчинити страшенне лихо, яке за своїми масштабами буде перевершувати навіть Чорнобиль. Звісно ж, на думку колишнього вже президента рф, злісний Київ разом із Вашингтоном  опісля звинуватять саму росію у вчиненні цього злочину, який призведе до непоправних наслідків. Інакше, для чого вся ця метушня, власне кажучи? В цьому і є вся примітивна суть новочасної військово-дипломатичної логіки. Повсякчас марно шукати собі ворогів на рівному місці.

Далі головний алкоголік російського політичного класу вже прямо натякає на те, що у відповідь на "удари ЗСУ по ЗАЕС" російська сторона може вдатися до ядерного тероризму цього разу вже на території Європи. Мєдвєдєв говорить, що мало що там може статися у ЄС, в якого також є атомні електростанції.

На цьому моменті ми плавно підходимо до ще одного непорушного правила російської дипломатії останніх років. Останнє звучить приблизно десь отак: що у Путіна в голові, те у Мєдвєдєва на язику.

Пам’ятаючи про минулорічні літні статті на тему функціональної неспроможності української держави, де кремлівці між рядками помістили думку про те, що нашу країну непогано було б повернути в лоно російського впливу силою, мимоволі напружуєшся, читаючи ядерну демагогію кремлівського небожителя.

Ми ж із вами чудово пам’ятаємо, що відбувалося декількома роками раніше на складах зброї у Чехії, чи як отруїли Скрипалів під носом у британської корони. Нашим європейським партнерам добре було б про всяк випадок кратно посилити заходи безпеки на своїх об’єктах енергетичної інфраструктури. Бо після 24 лютого логіка міжнародних відносин, до якої ми всі звикли, вчергове була поставлена під сумнів москвою. З того часу всі країни, які сповідують хоч трохи раціональний підхід до ведення зовнішньополітичних справ, мали чудову змогу переконатися в тому, що почалася ера альтернативної логіки міжнародних відносин, яка абсолютно не співвідноситься ні з якими притомними правилами гри.

Істеричний шантаж з надією на тимчасовий, вигідний для себе, мир

Тепер перейдімо до відповіді на питання: для чого ж москві зараз піднімати градус напруги на рівні риторики? Все до болю просто і зрозуміло — в такий нехитрий спосіб путін, посинілими від випитого алкоголю вустами свого вірнопідданого, хоче сказати нашим західним партнерам, що час уже й домовлятися.

Господар кремля щиро сподівається, що стара Європа настільки зістарилася, аж від його гучних меседжів у неї затрясуться коліна. І, як результат, щоб уникнути більшого зла, вона піде на менше. Себто, посадить Київ за стіл завідома невигідних переговорів із москвою. І все заради того, щоб зафіксувати нову лінію розмежування та дати можливість російському медведю замінити поламані об українську міць зуби на нові.

Ними росіяни вже й намагатимуться робити другу спробу наступу на Київ після того, як першого разу у них нічого не вийшло. До слова, один приклад готовності убезпечити себе за рахунок безпеки української ми вже могли бачити у виконанні окремої європейської держави.

Йдеться зараз про Італію, звісно ж. А якщо конкретніше, то про її пропозицію заморозити новий статус-кво. Відповідний проєкт документа офіційний Рим уже навіть було встиг запропонувати до розгляду в ООН. Та, на наше загальне щастя, сьогодні про цю зрадницьку ініціативу вже й не чути. Однак, це не означає, що щось подібне не може повторитися в разі, якщо росія натисне аж надто сильно на якусь із больових точок європейців.

Однією із таких точок цілком може стати страх перед тим майбутнім, яке чекає європейський континент у випадку знищення ЗАЕС здичавілими росіянами.

Проте варто пам’ятати і те, що будь-яку поступку російська неоімперська держава сприймає як прояв слабкості. А отже, що б ви не робили для умиротворення агресора, це його аж ніяк не зупинить. Тільки заохотить іще більше.

Читайте також:

Автор: Богдан Боднарук

Війна

Останні новини
Переглядаючи сайт LVIV.MEDIA ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності