У них він дізнається про те, чому вони пішли воювати проти України, як на них впливає російська пропаганда та чому росіяни так себе поводять. Про це Любомир Ференс розповів в інтерв’ю Інституту масової інформації. Як з’явилася ідея знімати відео про військовополонених? Була публічна заява міністра юстиції, що на Західній Україні є табір для військовополонених. Коли вийшла ця новина, я почав цікавитися, де саме він розташований. Коли ми верифікували, у якому саме він місці, то почали робити запити до відповідних служб, щоб нам дозволили з ними говорити. Я щиро зізнаюся, що я не знав, про що я з ними говоритиму, але це здалося цікавим. Коли ми отримали дозвіл, а ми досить довго на нього чекали — до двох місяців, ми поїхали до колаборантів — громадян України, які доєдналися до незаконних збройних формувань «Л/ДНР». Коли ми приїхали вперше, у мене була єдина ідея — зняти умови їхнього перебування. Ми це все узгодили, відзняли, і після цього я вирішив спробувати з ними говорити. Російських військовополонених на той час ще не було в цьому таборі, і тому ми почали з представників так званих «Л/ДНР». Про що йде розмова з військовополоненими, і як це відбувається? Формат викристалізувався сам по собі. Я подумав, а чому б їх не питати про їхні мотиви, про їхній світогляд і що вони взагалі думають. Звичайно, звучали абсурдні речі, але, на жаль, ми мусимо визнати, що люди так і думають. Коли, наприклад, ти в коментах читаєш «Боже, яка там ахінєя!» чи «Який брєд!», то, так, на жаль, більшість із них переконана в тому, що говорить. Інколи важко буває те слухати: ти не можеш повірити, що люди так думають. Але це потрібно робити, тому що після того, як з’явилися російські військовополонені, росіяни почали переглядати наш YouTube-канал LVIV.MEDIA, і вони в цих військовополонених бачать себе і перед ними сидить український опонент. Коли він опонує своїми питаннями й руйнує їхнє світосприйняття, вони розуміють, що, в принципі, це може бути неправдою, або ж розуміють, що щось тут не так. Чи можливо переконати військовополоненого в тому, що він неправий? Їм купу років «вдовблювала» чи ця Маргарита Симоньян, чи Соловйов, чи Скабєєва, і це була однобічна комунікація, а тут з’являється людина, яка може це аргументувати. В мене є інтерв’ю, коли полонений сидів і зняв мікрофон та сказав: «Любомире, я хочу припинити розмову, бо я не можу дати відповіді на ці питання. Як ви ведете розмову, у мене каша в голові. Тобто, я не можу аргументувати те, що я вам говорю». Аргументи його були: «Я прийшов захищати російськомовних, тут нацисти». Принаймні, якщо я не переконав, а зміг посіяти певний сумнів не лише у військовополоненого, а й в аудиторії, яка його дивиться (особливо російської), я думаю, що якоїсь цілі я досягнув, і моя робота не була марною. Яка різниця між російськими офіцерами та російськими солдатами? Є велика різниця між офіцерським складом і рядовим. Офіцери закритіші. Коли я їх запитую про якусь детальну інформацію — що вони везли, для чого це було, які завдання стояли, — вони дуже неохоче про це говорять. Я думаю, що це пов’язане не з тим, що вони перебувають у пенітенціарній установі, а з тим, що вони офіцери. Я їх не дуже багато писав, але в мене склалося таке враження, що вони досягли певного статусу у військах російської федерації, їм є що втрачати в разі повернення, і тому вони переживають сказати щось зайве. Якщо ми говоримо про рядових, то вони відкритіші й більше говорять, дають свої оцінки, аналізують ситуацію, про яку ми говоримо, про війну в Україні. Але часто їм не вистачає елементарних знань. Є ті кому 20–22 роки. Вони, можливо, хотіли б сказати, але вони не знають того. Вони до кінця не розуміють важливості свого статусу. Наскільки військовополонений в «кадрі» відрізняється від тієї людини, яка поза камерами? Вони не дуже відрізняються. Звичайно, були випадки, коли людина на камеру говорила одне, а потім камера вимикалась, і вони могли тобі сказати: «Ну ви ж розумієте, Любомире, що я не можу всього сказати? Ви ж знаєте, яка ситуація є в росії?». Більшість із них, я б сказав, у 100%, просять цигарку. Це в них уже ритуал. Можемо продовжити якийсь діалог після камери, коли вони хочуть щось поглибити. Багато з них також просто встає, каже «Спасибо!» і йде, але зараз більшість говорить. Вони хочуть, грубо кажучи, налагодити якийсь зв’язок через мене, як через журналіста, з рідними, коли рідні не знають, що вони в полоні. Як часто рідні російських військовополонених виходять на зв’язок? Дуже часто таке буває. Дехто може залишити коментарі в YouTube, що «це мій брат», «це мій чоловік». Часто через наш канал LVIV.MEDIA вони дізнаються, що хтось із їхніх близьких потрапив у полон. Ми кілька разів намагалися зв’язатися з рідними, щоб вони дали інтерв’ю, але поки що нам цього не вдавалося. Здебільшого вони відмовляли. Дуже багато росіян пишуть мені в особисті. І, наприклад, є одна росіянка, яка сказала мені: «Ми нічого тут змінити не можемо», але зараз вона погодилася на інтерв’ю. Ми також хочемо послухати пересічного росіянина — що він думає, дивлячись наш YouTube-канал. Але проблема в тому, що вони не погоджуються, вони бояться. Дуже важко з ними говорити. Є, наприклад, абсурдні пропозиції. Днями від росіян надійшла пропозиція, що вони готові викупити одного, і питали, скільки ми грошей хочемо. Вони також пропонували нам гроші за дзвінок. В нас цікава історія склалася з одним із полонених. На нас вийшла його сестра і скинула документи, які підтверджують, що він є психічно хворою людиною. Яка подальша доля людей, в яких взяли інтерв’ю? Були ті, кого обміняли. Я деколи запитую, що з тим або з тим? Я знаю, наприклад, що одні обміняні, а інші їхали на обмін, але їх не обміняли. Поки що в російських медіа вони не спливали. Кожне інтерв’ю ми починаємо з двох запитань: «Чи добровільно ви його даєте? Чи ви готові, щоб воно було опубліковане на YouTube чи в соцмережах?». З тими, хто не погоджується, наприклад, щодо опублікування, ми не продовжуємо розмову, бо розуміємо, що можемо записати інтерв’ю, а воно буде в нас лежати мертвим вантажем. Що можна сказати про людей з Луганської чи Донецької областей, які зараз воюють на боці окупантів? Я не очікував настільки низького рівня щодо розуміння ситуації, щодо загнивання людських мізків. Ці люди — це є просто люмпен. Вони не вірять у кращі умови свого життя, вони не вірять у те, що вони, як громадяни країни, можуть щось змінити. Місцева влада, яка була в цих регіонах, проводила політику люмпенізації цього місцевого населення. Можливо, з 2000-х років. Люди, які за пачку майонезу можуть продати не те, що країну, але й рідну маму. Як і що буде на цих деокупованих землях після повної перемоги України, має вирішувати влада. Але, я думаю, щодо цих регіонів, які були непідконтрольними з 2014 року, Україна мусить ухвалити якісь спеціальні норми. Місцеве населення, яке там залишилось, вісім років піддається російській пропаганді. Підуть роки, а може, десятиліття, щоб людей переконати в тому, що вони є українцями й можуть щось змінювати у своїй державі, як це роблять інші регіони. Те, що туди зайде Україна, проблему не вирішить в одну мить. Люди, які жили в полоні російської пропаганди, — для них мають бути кілька процесів: освітній, якийсь правовий режим і так далі. Чим відрізняється Україна і росія? Між Україною і росією велика прірва. Вона справді ментально є досить глибокою. Це є інший народ. Хоча ми й перебуваємо близько, маємо спільне радянське минуле, але оці 30 років, коли Україна була незалежна, і 30 років, коли росія існувала сама по собі, а не як центр Радянського Союзу, нас дуже сильно віддалили. Були розмови, наприклад, про корупцію. Про корупцію в нас зовсім по-іншому думають. У нас усі вважають, що з нею потрібно боротися. Я не кажу, що в нас корупції немає. Росіяни це сприймають як норму. У них на чолі є цар, а всі решта — холопи. І ось царю належить усе. Вони згодні, щоб державу грабували — якась певна еліта, каста. Вони це чомусь називають «порядком». Ось у нас безлад, що ми вийшли на Майдан і сказали «ні» Януковичу, сказали, що хочемо до Європи, сказали «ні» корупції, а для них це норма.