Коли російські військові потрапляють у полон до наших армійців, вони часто аж тоді починають розуміти всю суть ситуації, в якій опинилися через імперські погляди путіна. Проте, навіть усвідомивши, що їх сюди відправили під вигаданим приводом, місцями все одно висловлюються в кращих традиціях російської пропаганди. Черговий полонений російський армієць Андрій Федорчуков, котрий до потрапляння в український полон був пілотом російської військової авіації в складі ПВК "Вагнер", під час інтерв’ю ютуб-каналу Lviv.Media розповів, як не всидів удома та пішов добровільно найманцем воювати проти України, які завдання виконував на фронті, що тепер думає про російську повномасштабну агресію та те, якою буде подальша доля "народу Донбасу". Стислий виклад основних тез розмови читайте в цьому текстовому матеріалі, а повну — дивіться у відеосюжеті. Пішов туди, не знаю, куди На початку розмови полонений каже, що пішов воювати добровольцем через ідейні переконання. Окремо в ході діалогу звернув увагу на те, що, йдучи на війну, не знав, за яким підрозділом його прикріпили. І лише згодом дізнався, що приєднався до авіаторів ПВК "Вагнер". Зміг це визначити тільки тоді, коли дізнався кодову назву свого підрозділу — "Музиканти". Причиною такої невідомості полонений російський окупант називає цілковиту плутанину з документами. З бюрократичних процедур була тільки перевірка документів, що підтверджували професійну придатність. На цьому весь офіціоз і закінчувався. "Жодних документів ми не підписували", — розповідає представник країни-агресора. Маються на увазі конкретно документи, в яких засвідчено приналежність новобранця до того чи іншого підрозділу та військової частини. На питання журналіста, чи сказав своїй дружині, куди та для чого він іде, росіянин відповів, що збрехав. Ворожий солдат каже, що вигадав для неї нібито версію про "можливість політати на літаках, які будуть знімати зі зберігання". Далі Федорчуков говорить, мовляв, вірив спершу, що іде брати участь у "спецоперації", а згодом зрозумів, що це все-таки дещо більше, ніж спецоперація, про яку невпинно торочили на російському пропагандистському телебаченні. Водночас, маючи розуміння того, що став просто частиною російської воєнної машини, яка вдерлася на українську територію, чомусь все-таки продовжує сумніватися, плутаючись у свідченнях. Криваве ремесло на благо "народу Донбасу" Розповідаючи, які бойові завдання він виконував на території країни, яку прийшов захоплювати, полонений говорить, що виконав усього 5 вильотів на своєму літаку. А коли піднявся в повітря вже вшосте, не встиг "відпрацювати" по цілі, бо його збили наші армійці. Каже, що за 5 своїх вильотів встиг виконати низку завдань з обстрілу опорних пунктів. Спершу бив по лісопосадках, де, як каже, була помічена жива сила та техніка ЗСУ. І все це Федорчуков, за його ж словами, робив з метою "звільнення народу Донбасу", якому не дали права на самовизначення "підступні українці". Російський військовий каже, що вважає так званий "референдум" про незалежність "ЛДНР" абсолютно чесним та відкритим. Говорить, що дивлячись телевізор у себе в рф, був твердо переконаний у справжності показаної там картинки, де "радісні люди виходили із виборчих пунктів", бо нарешті отримали "свободу" і вирішили від’єднатися від України. Наш російський недоброзичливець разом з тим визнає, що росія таки й справді втрутилася у перебіг подій. Щоправда, Федорчуков схиляється до того, що його кровожерна батьківщина простягнула "руку допомоги" вже після того, як східні області "взяли до рук зброю" задля того, щоб відбиватися від ЗСУ. Останні, на його переконання, хотіли придушити будь-які прояви інакодумства з боку "народу Донбасу". Відтак, нині росіянин собі пояснює агресію рф необхідністю "звільнення регіонів, які обстрілюють ось уже 8 років". Для цього російській армії треба дійти до адмінкордонів двох українських східних областей, впевнений військовополонений солдат рф. "Тому і йшов сюди", — наголошує Федорчуков. Його метою було принести свободу активно підтримуваним увесь цей час росією сепаратистам. Можливо, щоб у подальшому росія ж їх і затягнула до свого складу. От тільки ворог віддає перевагу ніяковому мовчанню, коли журналіст Lviv.Media говорить, що росія якось не дуже поспішає брати так звані "республіки" до свого складу. Відповідаючи на питання, чи подобалося йому убивати українців, ворожий комбатант каже, що його до цього все життя готували. У заключній частині розмови, коли постало питання бомбардувань міст та масових убивств мирного населення, окупант почав виправдовуватися. Спочатку він говорить, що "хлопці, які брали Маріуполь, казали мені наче там кожен будинок, як фортеця". А тому і знищення пологового у Маріуполі йому не видалося варварством, актом геноциду та військовим злочином. Бо ж, за його словами, "звідки можна знати, чи справді там не було військового об’єкта". Коли мова зайшла про геноцид у Бучі та Ірпені, Федорчуков сказав, що вірить у доброчесність російської армії попри все. І що таке вчинити могли тільки окремі її представники. Друга з кінця армія світу і закінчення війни У фіналі інтерв’ю противник сказав, що хотів би вірити, що його армія досі залишається другою у світі, а також каже, що для закінчення війни сторони повинні сісти і домовитися на прийнятних для всіх умовах. І, як вишенька на торті, окупант нарешті визнав таки, що брав участь у війні. Автор: Богдан Боднарук