Навчальний 2021-2022 рік назавжди увійде в українську історію. Масштабні бойові дії у багатьох регіонах України порушили освітній процес. Батьки зі своїми дітьми були змушені рятуватися від російських ракет і обстрілів в інших областях і за кордоном. Відтак, західні регіони прийняли десятки тисяч переселенців. Освітяни Львівщини, здається, впорались із навантаженням, але усім довелось адаптовуватися до нових складних реалій. Журналістка Lviv.Media Олеся Філоненко поспілкувалась із директором Департаменту освіти й науки Львівської обласної військової адміністрації Олегом Паскою про підсумки чергового навчального року, виклики та плани на новий навчальний рік. Про роботу шкіл і садочків в області Скільки шкіл наразі працює в області? Понад 100 шкіл в області повернулись до очного навчання там, де це дозволяють умови. Тобто там, де не живуть внутрішньо переміщені українці, і там, де є укриття. Також є школи, які вчаться змішано та дистанційно — таких близько тисячі. Загалом до кінця року ще, можливо, кілька шкіл повернуться до очного навчання. Чи достатньо вчителів зараз у Львівській області? З Львівської області виїхала тисяча вчителів і багато з них вже повертаються. Це не проблема, бо у нас в області працюють 34 тисячі вчителів. Можливо, на деякі предмети доведеться шукати заміну, але це невелика кількість вчителів. Навчальний рік у школах Львівської області триватиме до середини червня. Головним критерієм завершення навчання є повне проходження учнями усіх визначених навчальних програм. Чи всі школи встигають пройти програму? Фактично всі школи завершують навчальний рік відповідно до визначених законодавством термінів. Відповідно до Закону України “Про повну загальну середню освіту”, навчальний рік повинен тривати не менше 175 днів. Оскільки у нас воєнний стан, Міністерство освіти видало наказ, відповідно до якого, навчальний рік можуть скоротити, якщо освітні програми виконали у повному обсязі. Треба розуміти, що цей наказ більше стосується тих регіонів України, де зараз тривають бойові дії. Щоб гарантувати безпеку дітей і вчителів відділи освіти та школи користуються цим наказом, тому що як тільки починаються бойові дії, простіше завершити навчальний рік і відпустити дітей та вчителів, щоб вони мали можливість перебувати у безпечніших умовах. Чи ущільнювали програму, щоб вчасно завершити навчання? Кожен освітній заклад цілком автономно розв'язує ці питання, адже у законі у нас закладена автономія закладів загальної середньої освіти. Як сильно освіта страждає зараз від недофінансування і чи доцільно це? У нас забрали суми, які йшли на закупівлю школяриків, обладнання, ремонтні роботи, — це скерували на забезпечення армії. І ми вважаємо, що це правильно. Освітня субвенція на заробітні плати скорочена на 10%. Як працюють зараз садочки в області? Зараз понад 60 % садочків у Львівській області вже працюють. Загалом на Львівщині 895 садків, із яких приблизно 300 працюють в очному форматі. Поступово до роботи будуть повертатися й інші садочки, якщо у них не житимуть внутрішньо переміщені громадяни та будуть укриття. Ми також плануємо розробити рекомендації щодо першочергового зарахування дітей, чиї батьки працюють і не мають, з ким лишити дитину. Якщо хтось з батьків не працює, дитина може бути вдома з одним із батьків. Але це за тієї умови, що садок переповнений. Ми зараз повинні підтримувати економіку. Тому, якщо двоє батьків працюють, ми маємо дати їм можливість віддати дитину у садок. Про освіту для внутрішньо переміщених дітей і тих, хто переїхав за кордон У закладах освіти Львівщини загалом навчаються близько 37 тисяч внутрішньо переміщених осіб, із яких 24 тисячі 900 — учні закладів загальної середньої освіти. У якій громаді найбільше внутрішньо переміщених учнів та як їм допомагають адаптуватися? Найбільше дітей вчиться у Львові та містах області. Усі ці діти переважно вчаться дистанційно. Також ми одразу почали переналаштовувати інклюзивно-ресурсні центри, тому що в них працюють професійні психологи на роботу з дітьми та дорослими, які приїхали із зони бойових дій. Спільно з Інститутом охорони здоров'я підлітків і дітей проводимо анонімне опитування учнів та батьків, щоб виявити певні тенденції та проаналізувати, наскільки глибокі психологічні травми, якою є їхня специфіка. Робимо це для того, щоб підібрати інструменти роботи з дітьми у залежності від їхнього віку. Коли ми будемо мати результати опитування, розумітимемо необхідні інструменти, розпочнемо роботу з вчителями й психологами. Головне наразі, щоб діти соціалізувалися та не мали наслідків психологічних травм, які вони отримали. Мені нещодавно було дуже приємно, коли в одній з громад батьки внутрішньо переміщеної дитини написали подяку вчительці молодшої школи, за те, як вона працює з їхнім сином. Які ще ініціативи реалізовують у галузі освіти для ВПО у Львівській області? Департамент спільно з Львівським національним університетом імені І. Я. Франка організував проєкт, який передбачав лекції з історії України на дражливі та актуальні під час війни теми. Інший проєкт реалізували вже спільно з Львівською політехнікою, де Міжнародний інститут освіти й культури навчав розмовної української мови переселенців. Коли за один чи два дні кількість охочих на такі безплатні курси наближається до тисячі, це вражає і дуже позитивно говорить про наших людей, які здатні вчитися і хочуть це робити, а також зробили висновки, що мову окупанта та агресора треба видаляти з нашого інформаційного простору. Діти та дорослі все ще продовжують тікати від війни до Львівської області. Як наразі потрапити до школи або навіть записатися до 1 класу на Львівщині? Найперше — треба звернутися до найближчої школи, де ви поселилися чи зареєструвалися. Там батьки чи людина, яка їх заміняє, можуть написати заяву, щоб дитину взяли до школи. Щодо вступу в перший клас, тут теж все просто. Потрібно звернутися до найближчої школи та написати заяву, подати інші документи. Як зараз розв'язують питання з оцінками учнів, які переїхали з інших регіонів? Більшість департаментів, до яких ми звертаємось, особливо в тих регіонах, де збережені школи, надають такі дані. Проблеми можуть бути з тими дітьми, які приїхали з тимчасово окупованих територій або з тих місць, де знищили школу. Якщо дитина не змогла отримати виписку з оцінками, а це зрозуміло, що в умовах війни зовсім було не до того, то у школі можуть комісійні, на підставі опитувань, інших видів підсумкового оцінювання, виставити оцінки. Також діти можуть довчитися на екстернатній формі. Випускники матимуть усі умови для здачі мультитесту. Як навчаються діти з Львівської області, які переїхали за кордон? Усі учні зі Львівської області, які перебувають за кордоном, мають 2 варіанти навчання. Перший, який обирає більшість, — навчатися дистанційно у своїй школі. У нас на Львівщині доволі розвинена дистанційна освіта, можливо, не так, як би хотілося, але за 2 роки Covid вона працює. Тому більшість дітей продовжують вчитися у своїх школах. Другий варіант — волонтерська дистанційна школа. На початку війни для дітей зі Львівщини, які через війну виїхали за кордон, ми створили дистанційну школу. Це волонтерський проєкт, який повинен був працювати виключно для 30 тисяч дітей з Львівської області, які переїхали до інших країн. Але, коли ми розпочали реєстрацію, то побачили, що дуже багато дітей записуються з Київської, Харківської та Житомирської областей. Тоді ми ухвалили рішення долучити до дистанційної школи дітей з інших регіонів, а нашим дітям рекомендували приєднатися до своїх шкіл. Загалом понад 3 тисячі дітей на початку долучилися до цієї дистанційної школи. Вийшло так, що ми створювали цю школу для дітей Львівщини, а отримали волонтерський проєкт для всієї України. У реалізації цього проєкту є велика заслуга Львівської ОВА та голови, адже вони підтримали від початку ініціативу департаменту навчати вчителів методик роботи під час віддаленого навчання. Ми були першими в Україні, почавши розгортати мережі дистанційних платформ та навчати учителів. На це навчання було скеровано понад мільйон гривень. Тоді по троє вчителів з кожної школи пройшли навчання. Наступного року цю програму продовжили. Крім того, наступного року, ми отримали субвенцію з державного бюджету на навчання вчителів, а ще започаткували проєкт “Moodle – це про100!”. Завдяки цій ініціативі 100 шкіл під'єднали до платформи дистанційного навчання Moodle. У нас було кілька напрямків, які допомогли нам створити у Львівській області величезну платформу дистанційного навчання. Ми сподівалися, що за ще 2-3 роки зможемо повністю під'єднати область до платформи. Тож коли почалась війна, нам було легко, бо багато вчителів пройшли навчання і частина з них зголосилась стати волонтерами у цій дистанційній школі. Вони викладають у своїх школах, а поза тим вчать дітей і там. Про роботу вищих навчальних закладів Який ваш прогноз на вступ-2022, чи матимуть університети Львівщини більші набори, адже до області багато переїхало й учнів старших класів? Також деякі університети очевидно не зможуть цього року набирати так багато студентів як зазвичай. У нас дійсно може бути ще більше абітурієнтів. Тут треба зазначити, що Львівщина і так традиційно одна з найбільш студентських областей. А зі 100 тисяч студентів у нас 40 тисяч — з-поза меж області. Цього року це може стати проблемою у тому, щоб ми могли забезпечити дітей гуртожитками. До 1 серпня, можливо, доведеться шукати житло тим переселенцям, які зараз мешкають у гуртожитках, щоб там могли оселитися діти принаймні з тих регіонів, де йдуть бойові дії чи є тимчасова окупація. А знайти вільне житло не так просто. Як Львівська область допомагає університетам з областей, які тимчасово окуповані, чи з тих, де тривають бойові дії? Багато говорять про релокацію бізнесу на Львівщину, а яка ситуація з релокацією освіти? Оскільки Львівщина має перевантажену мережу навчальних закладів і ми входимо у трійку областей, де є найбільше учнів, студентів та закладів освіти, тому до нас не так просто здійснити релокацію закладів освіти. Хоча є поодинокі випадки, коли така тимчасова релокація відбувається. Яким буде новий навчальний рік на Львівщині Ви очікуєте повернення 1 вересня більшості шкіл до звичного режиму роботи? У нас була нарада у Міносвіти, на якій якраз порушували питання про те, щоб ми дуже швидко напрацювали алгоритм щодо кожного закладу освіти і його роботи з 1 вересня. Головне завдання — максимально вийти на очне навчання, тому шкіл, в яких навчатимуть очно, мало б стати більше. Чи буде достатньо місць у школах, якщо враховувати, що кількість учнів через війну зростатиме? З місцями будуть проблеми. Особливо це стосується Львова, тому що тут і так переповнені класи, а ще буде додаткове навантаження, бо багато внутрішньо переміщених дітей живе якраз у місті й захоче тут вчитися. Кожній школі доведеться розв'язувати це питання самостійно, можливо організовувати навчання у дві зміни або шукати інші варіанти. Крім того, зараз готують зміни до закону, які передбачають зняття верхньої заповненості класу. Якщо у нас є наразі 30 дітей, що вже немало, то це будуть ще більші класи, але виходу немає. Якщо діти захочуть вчитися очно, школи змушені будуть шукати вихід із ситуації. До речі, не так давно Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь заявив, що від 1 вересня російську мову у школах пропонують заміни іншими предметами. Чи є російська мова у школах на Львівщині й, якщо так, то чи зміниться це? У Львівській області немає шкіл з російською мовою викладання, але у Львові є шість класів, які вчаться російською. Сподіваюся, що вони з 1 вересня завдяки позиції батьків та дітей перейдуть на українську мову. У мене з цього приводу риторичне питання, яке не мав би в іншій країні ставити директор департаменту освіти. Якщо російська культура, маю на увазі мистецтво, література, не змогли виховати свій народ і перетворити їх в цивілізованих людей, які мали б розвивати свою країну, а не вбивати дітей у чужій країні, нищити школи, музеї, значить ця культура неефективна, для чого вона нашим дітям, нашій країні? До речі, днями у нас відбулося засідання експертної ради, на якому розглядали, розроблений львівськими авторами інтегрований курс української та зарубіжної літератури, який, по суті, є доброю відповіддю на вищезгадані питання. Пропозицію, щодо запровадження цього курсу ми вже надіслали до міністерства освіти та науки. Так само ми надіслали пропозиції щодо інтегрованого курсу історії України та всесвітньої історії. Крім того, наш інститут післядипломної освіти Львівщини працює над пропозиціями змін до курсу зарубіжної літератури, щоб тих російських письменників, які були шовіністами чи мали антиукраїнські, проімперські настрої, вилучити з програм. Також у цьому процесі важливо не віддати своє. Коли ми, наприклад говоримо про Миколу Гоголя, то експерти говорять, що його потрібно повернути в українські літературу, а його твори вивчати в українському перекладі. Він писав про Україну і, якщо врахувати роботи наших дослідників, то ми маємо підстави стверджувати, що Гоголь мав проукраїнську позицію, і його потрібно повертати в нашу літературу. Тут чітко треба розуміти, що ми забираємо собі наше. Що змінилося в освіті після 24 лютого й що нам потрібно додати, змінити у зв'язку з війною? Перше — у всіх школах мають бути належні укриття, бо навіть за радянських часів будували школи, які їх не мають. Також коронавірус та війна — два великих негативних виклики — посилили розвиток дистанційного навчання. І нам треба рухатися цим напрямком. Цього року ми можливо матимемо проблеми з виданням підручників. І моя мрія, щоб це підштовхнуло всю систему освіти до того, щоб скасували грифування підручників, а кошти на друк підручників пропорційно до кількості учнів скеровували на заклади освіти, які самі обиратимуть, які підручники їм купувати відповідно до затверджених програм. У цьому випадку вчителі могли б самі обирати підручники, які найкраще підходять до програм, а ринок би врегулював, хто є хорошим автором. Ще хотілося б, щоб реформа освіти рухалася швидко та продумано. Ми повинні встигати та випереджати інші країни, бо залежно від того, як ми зреагуємо на виклики в освіті, таким буде майбутнє нашої країни. Якщо освіта буде модерна, буде розвиватися швидкими темпами, через 5-10 років так буде розвиватися наша країна. Що б ви хотіли сказати зараз освітянам Львівщини? Я хочу подякувати вчителям за те, що вони встигають очно чи дистанційно вчити дітей, готувати їжу для внутрішньої переміщених осіб та військових, забезпечувати їм відповідні умови, з невеликої зарплати допомагати армії, плести сітки та робити багато інших речей. І так працює система освіти у всій країні. Є багато речей, які ми навіть не могли собі уявити у мирних умовах. Наприклад, учні професійно-технічних закладів шиють аптечки чи форму для військових. І коли ти бачиш пальці жінок, які стерті від праці, то напевно слово “дякую” — це дуже щире слово.