Сьогодні бюджет Університету – це один мільярд триста мільйонів гривень. Це багато чи мало? Гадаю, багато. Але якщо говорити про власне розвиток, а не просто функціонування, то коштів потрібно залучати більше. Проте розглядати цей процес залучення коштів маємо з різних позицій. Перша і головна позиція – збільшення заробітних плат. Передусім ми маємо добиватися окремого рядка фінансування для Університету. Зважаючи на досягнення Університету і його позиції за підсумками вступної кампанії, ми маємо усі підстави на це претендувати. Спільно з іншими ЗВО ми маємо докладати зусиль, щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» і встановлення 1-ого тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати. Саме від цього залежить оплата праці викладача. І, звичайно, відновлення та збільшення мотиваційного фонду, завдяки якому факультети зможуть самостійно мотивувати своїх працівників. Держава має інвестувати в освіту і науку – без цього неможливий розвиток України. Але пасивне очікування – це не стратегія. Важливо не просто просити фінансування, а показувати результати, доводити, що кожна вкладена гривня дає віддачу у вигляді нових технологій, висококласних фахівців, наукових проривів. Очевидно, що Університет не може розраховувати лише на державне фінансування. Світ змінюється, й успішними є ті університети, які вміють диверсифікувати джерела доходів, знаходити партнерів, створювати середовище, в яке готові інвестувати бізнес, міжнародні організації, меценати. Університет має бути відкритим до співпраці, а для цього необхідно пропонувати цікаві, вигідні для всіх сторін моделі партнерства. Бізнес шукає кадри – Університет готує фахівців Отже, потрібно розвивати спільні освітні програми, розвивати принципи дуальної освіти, проводити наукові дослідження на замовлення технологічних та промислових компаній. Це не просто фінансова підтримка, це спосіб зробити освіту актуальною, навчання – практично орієнтованим, а випускників – затребуваними на ринку праці. Водночас такі партнерства мають бути прозорими, а ресурси – спрямованими туди, де вони дадуть найбільший ефект: в оновлення освітніх програм, створення сучасних лабораторій, підтримку наукових ініціатив, мотивацію досягнень працівників. Не менш важливим є міжнародне фінансування. Світові фонди, європейські грантові програми, освітні ініціативи – це можливості, якими потрібно вміти користуватися. Але для цього Університет має бути активним гравцем у міжнародному академічному просторі: брати участь у спільних дослідженнях, розвивати програми академічної мобільності, залучати міжнародних експертів, будувати міцні зв’язки з іноземними університетами. Грантові програми не з’являються самі собою – їх потрібно шукати, вигравати, ефективно реалізовувати. Тому важливо не лише стимулювати науковців до участі в конкурсах, а й створити професійну команду, яка буде допомагати залучати міжнародні кошти, супроводжувати проєкти, вести переговори з партнерами. Деякі наші факультети давно налагодили співпрацю з бізнесом, тому факультетам потрібно надати більше свободи у фінансових питаннях. Водночас на рівні Університету ми маємо забезпечити прозорі механізми надання платних послуг, маркетингові кампанії, орієнтовані на залучення зовнішніх замовників, активну комунікацію з громадськістю, державними організаціями та бізнесом. Бізнес повинен вірити в майбутнє України, а відтак вкладати кошти в освіту, зокрема, і в наш Університет. Залучати бізнес як меценатів, пропонувати платні освітні послуги – потрібно працювати у всіх напрямах. Також нещодавно скасовано Господарський Кодекс, що відкриває для нашого Університету можливість більш дієво використовувати власне майно за рахунок узуфрукта. Це передбачає радикально нові можливості для нашого Університету у залученні додаткових коштів та майна, в тому числі у виді внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Усе державне майно, яке в цей час закріплено за Університетом на праві господарського відання, потрібно буде перевести в право узуфрукта державного майна. Узуфрукт державного майна відкриває перед Університетом кардинальні перспективи у залученні додаткових коштів та майна для потреб працівників та студентів. На праві узуфрукта будемо мати лише державне майно, яке належить на сьогоднішній день державі в особі Міністерства освіти і науки. Усе інше майно та грошові кошти, окрім державного, які будуть залучені Університетом від інших власників, фізичних та юридичних осіб, територіальних громад, ми зможемо отримати на праві приватної власності. Це дасть можливість Університету розпоряджатися таким майном на власний розсуд. Зараз усе майно, яке надходить в Університет, незалежно від того, хто його передає, чи то приватний, чи комунальний або державний власник автоматично стає власністю держави. Цим Університет не може розпоряджатися без згоди Міністерства. Це було однією із причин, чому інвестори не мали великого бажання співпрацювати з Університетом і вкладати у нього кошти. Бо суть інвестиції полягає в тому, що інвестор бажає в подальшому отримати прибуток від своєї інвестиції. Проте, перехід такої інвестиції у державну власність, не допускав отримання прибутку від неї. Узуфрукт таку можливість надає. Ми зможемо надалі залучити кошти не лише меценатів, які надають їх виключно для популяризації свого імені, але й реальних інвесторів, які спільно з Університетом зможуть отримувати прибуток від своєї інвестиції. Фінансове забезпечення – це завжди питання стратегії Правила узуфрукта державного майна передбачають, що всі плоди, продукція та доходи, отримані Університетом від користування майном держави, будуть переходити у власність Університету. Наприклад, спорткомплекс Університету надасть у платне користування спортивні об’єкти держави, а кошти, отримані від такого використання, стають власністю Університету. Моє завдання як ректора Університету полягатиме в ефективному впровадженні положень нового Закону. Для цього вже через пів року Університет потрібно буде перевести на кардинально нові методи роботи у сфері майнових відносин. Таке завдання можна виконати лише завдяки залученню потужної команди фахівців у сфері права та економіки. Така команда є в Університеті і я у своїй подальшій діяльності як ректор буду опиратися на цих людей. На моє переконання, фінансове забезпечення – це завжди питання стратегії. Державні кошти, власні джерела надходжень, бізнес-інвестиції, міжнародні гранти – це не альтернативи, а складові єдиної системи. Університет має діяти проактивно, формувати пропозиції, бути цікавим для партнерів, залучати фінанси, розподіляти їх чесно та ефективно.