Начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький про виклики, з якими стикаються регіони та шляхи їх подолання. Подаємо текст колонки, опублікований на NV Бізнес. Люди Зараз є величезна різниця не так між столицею та обласними центрами, як між обласними центрами й містами, що трохи далі - районними центрами, містечками, селами. У Києві чи Львові є можливості реалізації, є вибір. Коли ми говоримо про регіональний розвиток, треба дивитися — а що далі обласного центру? Часто ми далі не бачимо, іноземці далі не їдуть. Величезна кількість делегацій, яка приїжджає до нас під час війни й далі прямувала до Києва, не бачили нічого крім Львова, потяга, Києва. А якщо почати дивитися трошки далі, ніж 30 км від Львова, на жаль, про будь-які можливості говорити вже важко. На мій погляд, для виправлення ситуації починати потрібно зі створення умов для дітей в маленьких містечках. Якщо подивитись у якому стані школа в умовній Либохорі та у Львові, — кардинальна різниця. В селах діти не мають можливості ані пройти до школи асфальтованою дорогою, а іноді й взагалі до школи дістатися. Є школи, яким 150 років, це не жарти. В таких і туалети бувають на вулиці. Нам потрібно формувати світогляд людей у дитинстві, займатися дітьми. Коли ми створимо однакові умови дітям — що у столиці, що у Львові, що в райцентрі чи селі - тоді батьки житимуть на місцях. Гроші Зараз у Львівській області починається будівництво масштабного проєкту — гірськолижного курорту на 1,5 млрд доларів біля села Славське. Це великий проєкт, який, можливо, стане конкурентом Буковелю. Що може і має робити місцева влада, аби заводити до себе в регіони такі проєкти, такі гроші українських та іноземних інвесторів? Єдиного рецепта, напевно, немає. Але коли говоримо саме про цей проєкт, ми ще до початку його реалізації та до повномасштабного вторгнення співпрацювали з інвестором. Завдання, яке ми перед собою ставили, було піднято на рівень КМУ та ОП. В першу чергу це був розвиток інфраструктури. Ми назвали цей проєкт Мале карпатське коло — виїзди у дві сусідні області зі Львівської. Хотіли скоротити шлях для туристів і для місцевих жителів, зробити кілька доріг, що ведуть на Закарпаття та Франківщину і таким чином поєднати можливість руху між тими областями. Це був великий проєкт. На жаль, реалізувати його вдалося тільки частково. Працюючи з цим інвестиційним проєктом, ми стикнулись із великою проблемою відведення великих масивів лісових ділянок. Чи є рецепт залучення інвестицій? Напевно, це — робота з інвестором — не тільки допомагати, а також відбиватись від різних служб, які «допомагають» будуватись, крім адміністрацій чи місцевих рад. Чого не вистачає для системних змін у регіонах На жаль, ми провели тільки перший етап децентралізації, дали можливість розвиватися саме територіальним громадам. Коли говоримо про децентралізацію в цілому, вона не проведена. Ми повністю втратили районний рівень. Досі не маємо розуміння, як мають функціонувати ті ж лікарні, мережа шкіл, соцзакладів. Вони концентруються або на обласному рівні, або на місцевому. Ми втратили можливість здійснювати вертикальну політику. Коли говоримо «політика», це не про розмови, а про соціальну, освітню, політику у сфері охорони здоров’я. Для того, щоб завершити децентралізацію, потрібно чітко розділити повноваження обласних адміністрацій і рад. На цей час я, як голова адміністрації, маю повноваження, делеговані КМУ й обласною радою. Аби бути успішним, треба чітко розділяти, віддавати повноваження на місцях на рівні областей. І на рівні області, маючи обласну раду, треба створювати виконкоми обласних рад. Тоді децентралізація буде завершена. Матеріал підготовлений на основі дискусії під час заходу NV «Україна 2050. Діалоги про майбутнє».