14 липня 2022 року в рамках проєкту "Україна після 24.02" в галереї "ХотАртХол", у приміщенні палацу культури ім. Гната Хоткевича, відкрилася виставка живопису та графіки художника-кубіста, члена спілки художників України Павла Пономаренка. На початку війни йому довелося евакуюватися з Маріуполя до Львова.Матеріал вийшов за підтримки ТОВ "ПРОЕКТ-БУД"."Рефлексії" — таку назву дав своїй виставці митець. Триватиме вона до 11 серпня. На виставці представлено картини художника, написані ним вже у Львові. І одна навіть на львівську тематику, зокрема про трамвай на вул. Дорошенка. В основі — роботи, пронизані темою війни, пережитого болю від особистих важких втрат… Світ своїх емоцій художник стисло, але промовисто відобразив у такому лаконічному жанрі, як кубізм. Пропонуємо увазі читача інтерв’ю з художником Павлом Пономаренком. 1 - Скажіть, будь ласка, коли почався ваш творчий шлях — у дитинстві чи в зрілі роки? Павло: Малював я з дитинства, як всі діти. Я ніде не навчався, та все ж малювання мені дуже подобалося. Але до мистецтва, як такого, я прийшов, коли мені вже був тридцять один рік.- Що стало поштовхом для вибору кубізму?Павло: Ви знаєте, коли люди навчаються мистецтву, все починається з реалізму: потрібно зробити тінь, світлотінь, рефлекси, форма… Все це зрозуміло. А кубізм, і взагалі авангард, — там потрібен аналіз якийсь. Не те, що ти просто бачиш, як на світлині. Там мусиш аналізувати і мати потужну уяву. Тому мені так дуже подобається Пікассо, як один із найяскравіших представників цього жанру. Взагалі, я чомусь "залишився" на кубізмі. Хоча те, що я роблю, я не можу назвати кубізмом в чистому виді. Це вже суміш авангарду і кубізму.- Чи були в роду художники?Павло: Наскільки я знаю, ні.- Хто з відомих кубістів мав вплив на Вашу творчість?Павло: Жорж Брак. - Чи є кубізм проявом емоцій автора, на відміну від реалізму?Пономаренко: Ви, мабуть, праві. Все, що тебе оточує, воно залишається на полотні чи на папері. Це може бути і якесь відчуття, і якась думка, та, що в мозку в тебе, (посміхається) і вплив людей, які тебе оточують. Якщо пишеш портрет чоловіка чи жінки — їхня особистість впливає на тебе. Так, це емоції, відчуття.2- Трішечки повернемося в реалії сьогодення. Коли ви приїхали у Львів?Павло: З Маріуполя ми виїхали 15 березня. А у Львів я приїхав зі своєю сім’єю 1 квітня. На жаль, мій брат з дружиною загинули. Після цього 19 квітня померла мати. Залишився один батько- Коли брат загинув, ви вже були у Львові? - Так, я вже був тут. - То ви не були на похороні брата?Павло: Ні. Це було взагалі, як мені сказали, пряме влучення в дім. А вони ховалися в підвалі і загинули під завалами. Після цього спочатку захворіла мати. Потрапила до лікарні. Батько поїхав до неї. Сам приходив довго до тями. Потім він сказав: "Паша, я поїду, буду ховати"… Це стрес… це… Сина, невістку і дружину.- Довго шукали тіла брата та його дружини під завалами?Павло: Так. Були сильні обстріли. Сусіди боялися туди підходити… Це — дуже… це — дуже… (замовкає)- Батько зараз у Львові?Павло: Ні. Батько зараз у Маріуполі. Він дуже хворіє… Він — ховав… (притишено) Розумієте?- Чи була війна несподіванкою у вашому регіоні, у вашій родині?Павло: Особисто я вважав, що це ось-ось, воно закінчиться… Якось вони домовляться.- Ви колись працювали на «Азовсталі». З кимось із співробітників, друзів зараз підтримуєте стосунки?Павло: Ні. Там нікого не залишилося.- Ставлення мешканців вашого регіону до росіян перед війною і зараз? Що змінилося у сприйнятті північного сусіда? Павло: Це взагалі жах! Це в двадцять першому столітті таке робить? Всі, хто зараз приїхав сюди, вважають, що росіяни не праві. Те, що вони витворяють, — це звірство.- На ваш погляд, чи спрацювала ця війна на єднання Сходу і Заходу, чого якраз і не сподівався Путін.Павло: Так. Люди мерщій кинулися збирати і кошти, і речі… Всі допомагають одне одному. Об’єдналися.3 - Ваша творчість до війни і зараз — ви в ній самі різницю бачите — барви, форми? Павло: Форми майже не змінилися. Кольори трохи стали інакшими.- Можна вважати, що кольори на картині є відображенням вашого психологічного стану? Павло: Щось в цьому є…- Як швидко ви почали писати після того, як почалася війна? Інші замикаються. Павло: Так-так… Для мене було важливо відправити родину в безпечне місце. Коли я це зробив, я ще десь два тижні приходив до тями. А потім взявся писати. Це — моє життя. Я не можу без цього.- Коли ви пишете свої картини, у вас спочатку "йде" картина, а потім від побаченого визначається її назва, чи ви наперед знаєте, про що ви будете писати? Павло: Тут потрібно підійти до картини. По-різному буває.. Буває, що й роблю якісь ескізи.- Є тема, є поштовх, і ви знаєте про що писатимете?. Павло: Так.- А буває, що рука веде сама, а вже потім ви визначаєте тему картини?Павло: Так. Все так і є! Ви розумієтеся на мистецтві!- Ви — "сова" чи "жайвір"? Пишеться краще на світанку чи ближче ночі?Павло: Коли я навчався цьому, я міг до третьої ночі малювати… Але зараз працюю вдень. - Як Ви сприйняли Львів? Павло: О-о-ой (мрійливим тоном)… У мене від Львова, взагалі, чудове враження. Це таке приємне місто, чудова архітектура, люди — дуже добрі.- То значить, не було процесу адаптації? - Спочатку мене вразила архітектура! Їду трамвайчиком… Дивлюся і думаю: "Ого! Круто!". І дуже вразила погода. Там у нас, у степовій смузі, літо без дощів. А тут погода змінюється по три рази на день. (сміється) - Яких друзів встигли набути у Львові?Павло: Це — художники, художники по склу. Це люди, з якими я працюю у майстерні.- Хто вам допоміг, по приїзді до Львова, знайти майстерню?Павло: Допоміг голова організації художників м. Львова Ігор Гавришкевич. Дуже допоміг!- Де мешкаєте зараз?Павло: У хостелі. А далі — не знаю. Та думаю, це ж не назавжди?- Хто з українських художників є улюбленим? Павло: Мені дуже подобається Екстер. Мабуть, можу назвати її все ж таки українською художницею… Вона робила щось схоже на те, що роблю я…- А інші жанри?Павло: Мабуть, ні. Я колись зрозумів, що будь-який стиль мистецтва відображає внутрішній стан людини. До того ж, це є школа… Художник, який працює в іншому жанрі, мав пройти якусь школу. А кубізм має на увазі, насамперед,, аналіз. Кубістів мало.- Тобто, ви бачите якесь явище, ви його аналізуєте і відчуваєте в собі. І ваша уява малює форму згідно з тим, що ви проаналізували? Коли малюєте трикутник, коли квадрат? Що має відбутися на ваших очах, щоби вам захотілося намалювати коло? Чи це все ж таки спонтанність, а не аналіз?Павло: Може бути спонтанність, коли це — замальовка. От ти бачиш гніздо, взимку, на дереві. Тоді ти починаєш малювати саме його, а вже потім — дерево.- Скільки фігур ви використовуєте в кубізмі? Всі, які є в геометрії?Павло: Дуже рідко використовую коло. Частіше — лінія різної товщини. Це форма, яку я передаю крізь лінію.- Яка емоція, на ваш погляд, відповідає якій фігурі? Війна форму має?Павло: Війна? Має. Пила.- Смерть?Павло: Смерть? Це може бути трикутник.- Милосердя?Павло: Мабуть, коло або ромб.- А любов?Павло: Це лінія.- Безкінечна?Павло: Так.- Бачите, як ми зараз ваш кубізм "роздягнули" до нитки. (Взаємний сміх) А квадрат — це що?Павло: Це — нескінченність.- Чи свій автопортрет ви вже писали?Павло: Багато раз. І кожного разу ці портрети різні.- Скільки виставок у вас вже було?Павло: Персональних — дві, а в загальному десь десять, мабуть.- Я дуже дякую Вам, п. Павле, за це відверте інтерв’ю. Щиро бажаю Вам творчих успіхів і багато персональних виставок! І, на останок, маю сказати, що у Вас — чудова українська мова! Павло: (прикладає руку до грудей) — Щиро дякую.