Психотравма – це певна надзвичайна подія (умова), яка сприймається людиною як загроза її життю, здоров’ю або як загроза втрати свободи. Це відчуття невідповідності між загрозливими факторами ситуації (наприклад, війна) та індивідуальними можливостями її подолання (наприклад, не можемо припинити війну), яке супроводжується відчуттям безпорадності, незахищеності та тривоги. Психотравма призводить до стійкого потрясіння як сприйняття себе, так і світу загалом. Посттравматичний стресовий розлад, в свою чергу, розвивається, коли особа пережила психотравму і після цього попри плин часу у неї розвиваються стійкі симптоми, пов’язані з пам’яттю про травмуючу подію. Те, що відбувається в Україні зараз – це сукупність монотравм (травмуючих подій, які відбуваються зараз зі мною, в моєму місті, країні) та травма-події (війна), яка руйнує поле безпеки та триває довго. Тому рівень травматизації є високим. Від чого ж залежить чи перейде гостра стресова реакція в посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)? По-перше, від зовнішніх чинників, їх сили, тривалості, а по-друге, від особистих чинників. Спробуємо їх розібрати і визначити як діяти. Фізіологічні чинники. Вік, стать, конституція, свідомість, стан здоров’я, стійкість мають велике значення. Чим менша дитина, чим менше розвинені м’язи, свідомість, чим менше людина розуміє, що відбувається – тим більшою буде руйнівна сила травмуючої події. Тож будьмо сильними! Чинники ситуації. Чим ситуація була раптовішою, більш несподіваною – тим більший стрес, більша травматизація від події. Тож розглядаймо різні сценарії та діймо згідно зі ситуацією! Стосунки. Важливо чи був хтось біля нас, чи хтось підтримував, допомагав справитись з ситуацією. Якщо людина знаходиться на самоті, не може додзвонитись, зв’язатись, порозмовляти з іншими – буде більше стресувати. Ризик розвитку ПТСР вищий. Люди соціально ізольовані – не можуть елементарно написати, попросити. Чим більше люди згуртовані – тим менший стрес. Сімейні стосунки, традиції, ритуали допомагають озброїтись підтримкою, справитись з гострою травмою та попередити розвиток ПТСР. Тож будьмо згуртовані! Рівень розвитку особистості. Важливим є наскільки розвинена особистість, а саме наскільки людина розуміє себе, як переживає свої відчуття, думки чи вміє виражати емоції. Велике значення має рівень емоційного інтелекту, Вирішальним для припинення розвитку ПТСР є те чи людина розуміє причинно-наслідкові зв’язки, чи вміє перевіряти достовірність інформації, які може приймати рішення і чи вміє приймати допомогу. Тож розвиваймось! Особисті зовнішні ресурси. Йдеться про те, чого ми вже навчились. Якщо людина вже займалась спортом – вона має команду. І зовсім інша ситуація – коли ми самі собі давали раду. Коли ми навчились щось долати, справлятись з чимось, якщо у нас склався певний колектив –все це допомагає пережити травмуючу подію та попередити ПТСР, ніж коли у нас менше знань та навиків. Тож накопичуймо ресурси!