З огляду на тектонічні зміни у світовій архітектурі, спричинені так званою правоконсервативною революцією, а також загрози, що випливають із російсько-української війни, традиційні союзи та альянси зазнають значних трансформацій. Війна Росії проти України наочно продемонструвала слабкість старих інституцій, сформованих у період «Холодної війни». Вона виявила, що Північноатлантичний альянс (НАТО) може виявитися не лише безпорадним у гібридній війні, а й неспроможним виконати свої прямі функції. Відсутня впевненість, що НАТО у разі загрози застосує пʼятий параграф Угоди вчасно, а якщо й задіє, то з фатальним запізненням, коли цілі країни вже будуть окуповані. Без НАТО Європа фактично залишається безборонною. Додаткову невпевненість у надійності Альянсу спричинив прихід до влади в США Дональда Трампа, який, користуючись військовою слабкістю Європи, вдався до політичного шантажу. Його попередні заклики до європейців збільшити оборонні видатки не дали результату. Громадяни Старого континенту вперто не бажали визнавати, що російська агресія проти України є їхньою європейською війною, а не лише проблемою Америки. Аби змусити Європу до активних дій, Трамп почав погрожувати виходом США з НАТО. Переговори з Путіним щодо припинення війни проти України та встановлення перемир'я вказують на можливий майбутній поділ світу між Вашингтоном і Москвою, або принаймні залучення російських ресурсів. Якими б не були справжні наміри Трампа, більшість його сценаріїв плануються без Європи або за її рахунок. Тому ЄС має самостійно подбати про свою безпеку та оборону. Для цього він повинен провести радикальні реформи: розпочати створення власних збройних сил, здійснити ремілітаризацію Союзу та позбутися блокуючих механізмів, зокрема одностайності у прийнятті рішень, що передбачає відмову від права вето та передачу окремих національних компетенцій Брюсселю. Це складне й болюче питання, адже дискусії щодо перетворення ЄС на федерацію держав тривають із часів розгляду європейської конституції. Противники ЄС, зокрема націоналісти та праві консерватори, навчилися майстерно використовувати демократичні механізми та історичні травми для його ослаблення. Не Орбаном єдиним Останнім часом європейські праві дедалі частіше підтримують Дональда Трампа, який не лише веде ізоляціоністську політику, а й розв’язує митну війну проти ЄС, намагаючись зробити його аутсайдером глобальних процесів. Віктор Орбан, у свою чергу, заявляє, що озброєння Європи та підтримка України можуть зірвати мирні ініціативи Трампа. Водночас у Польщі партія «Право і справедливість» (ПіС) сподівається на підтримку Трампа, намагаючись закріпити свій статус його фаворита в Європі. Раніше риторика ПіС була спрямована переважно проти Німеччини, однак актуальна президентська виборча кампанія змусила партію перейти до відкритого блокування європейських ініціатив. «Євроскептична» Конфедерація почала активно конкурувати за радикальний електорат ПіС, що призвело до ситуації, коли депутати Європарламенту від «Права і справедливості» разом із Конфедерацією проголосували проти резолюції про зміцнення обороноздатності ЄС, фактично виступивши проти нової стратегії ReArm. У відповідь правляча коаліція Польщі на чолі з Дональдом Туском запропонувала аналогічну резолюцію для голосування в Сеймі. Обговорення цього питання показало, що ПіС дотримується архаїчних підходів щодо реформування ЄС та ремілітаризації Європи. Політики цієї партії не лише не готові передавати компетенції Брюсселю, а й сумніваються у майбутньому самого ЄС. Їхні давні страхи перед зміцненням Німеччини обернулися проти них самих, адже нинішній курс Берліна на ремілітаризацію може на законних підставах потіснити Польщу. Водночас ПіС ризикує зазнати нищівної поразки на президентських виборах, оскільки опинилася в ситуації, яка не грає їй на користь. Голосування проти нової європейської стратегії, яка включає ключовий для Польщі проєкт «Східний щит», виглядає як акт політичного самогубства. У сучасних реаліях твердження, що скасування права вето у питаннях ЄС означає втрату суверенітету, є хибним. Саме політики з ПіС, які часто апелюють до історії, мали б розуміти, що принцип liberum veto став однією з головних причин занепаду Речі Посполитої. Вони вперто не визнають загрозу, яку створює постійне використання Угорщиною права вето. Відтак, ПіС опиняється в ситуації, коли її стратегія може призвести до свого роду ізоляції Польщі у межах ЄС. Проте завдяки правлячій коаліції цього не станеться, а от ПіСу може загрожувати ледве якщо не політична маргіналізація, то радикальне зменшення електоральної підтримки. Від «Коаліції бажаючих» до «Білої книги» Втомившись від постійних угорських вето щодо військової та економічної допомоги Україні, Велика Британія та Франція ініціювали створення коаліції держав, готових зміцнювати Україну та водночас посилювати власну безпеку. Усвідомлюючи, що створення європейських збройних сил не відбудеться миттєво, вони фактично розпочали формування союзу у Союзі та альянсу в Альянсі. Європейська комісія визнала, що останні роки виявили хронічний дефіцит інвестицій і неефективні витрати на військові можливості. У відповідь було ініційовано розробку «Білої книги» – стратегії, спрямованої на радикальні зміни у сфері безпеки та оборони. Основні напрями: усунення прогалин у військових можливостях, підтримка оборонної промисловості Європи, посилення військової допомоги Україні, інтеграція українського й європейського виробництва озброєнь, розвиток інноваційних технологій і зміцнення кордонів ЄС, зокрема із Росією та Білоруссю. План ReArm Europe передбачає фінансування обороноздатності Європи у розмірі 800 млрд євро, що відкриває нові перспективи для України. Йдеться не лише про інтеграцію військових виробництв, а й можливість використання ЗСУ як бази для формування європейських збройних сил. Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA