Суспільне знецінення — це надзвичайно важливе і складне явище, яке може впливати на всі аспекти життя, від індивідуальних переконань до колективної поведінки. Воно найбільше проявляється у періоди швидких змін, криз чи конфліктів. І насправді сигналізує про те, що щось «віджило» і більше не виконує своєї стабілізуючої функції. Що настав час прощатися навіть з тим, що так гріло душу і серце. Прощатися і створювати нову, адаптовану до викликів сучасності, систему координат. І навіть погодитися на прихід тих, хто буде громити ледве не всі старі конструкції. Ви правильно зрозуміли, мова про 47-го президента США Дональда Трампа. Його підходи, цінності та ставлення до старих інституцій. І що для нас найважливіше – місця України в оновленій системі координат. Людство так довго замітало сміття під килим, що по ньому стало небезпечно пересуватися. Відкладання їх вирішення на потім лише віддаляло проблему у часі. Після Другої світової війни особливо гострими стали питання встановлення справедливості, покарання злочинців і недопущення повторення великої війни. Цих істин не змінило навіть те, що світ розколовся на дві частини зі своїми окремими базовими цінностями та моделями поведінки. Зрозуміло, що питання «справедливості» кожною зі сторін використовувалося на свій лад. Але існувала міцна система міжнародних договорів і права, яка й служила свого роду мірилом справедливості. Після того як світ став несиметрично рухатися в бік навʼязування нових демократичних цінностей, яке в одному місці виходило поза рамки здорового глузду, а в другому – закривало очі на нищення людської гідності і життя, то постало питання норми. А точніше зміни системи координат. Що й привело до влади у найбільшій демократії світу людини з мега-практичними підходами. Котра дивиться на світ не через призму абстрактної справедливості, а з точки зору зиску. І треба розуміти, що мова йде не про одинокого вискочку, а потужний сигнал людству, що час довгих розважань минає. Що Трамп – це ставленик тих, хто хоче оптимізувати систему. І що з цією «оптимізацією» доведеться не тільки змиритися, але й знайти в ній своє місце. Це не Трамп знецінює старі міжнародні інституції. Він береться за усування того, що «віджило» і навіть себе дискредитувало. Міжнародний вимір девальвації Першу тріщину міжнародна система безпеки дала, коли почала ширитися масова недовіра до її головних інститутів. Девальвацію спричинили корупція та імітація бурхливої діяльності. Що допровадило до майже повного їх вихолощення. А через це стали розмиватися основні критерії дотримання законності, а отже і справедливості. Міжнародні інститути почали перетворюватися на зручні бюрократичні синекури. Спрямовані, як правило, на обслуговування самих себе і багатих та впливових замовників. Ні ООН, ні її Рада безпеки більше не гарантували світові безпеки. А стала служити ширмою для багатьох неблагочестивих вчинків, аж до приховування міжнародної агресії або виправдання тероризму. Прикладом чому може послужити діяльність БАПОР в Секторі Газа. Або ж висвітлення світовими медіа ізраїльсько-палестинського конфлікту. В результаті чого загинули маса людей, відбулися страшні руйнування і найголовніше – проявилася деградація міжнародних інституцій. Саме тому одним з перших указів президента Трампа стало розпорядження про припинення фінансування БАПОР. Ще одним важливим моментом є те, що учасники демократичного процесу дуже часто використовують слабкість демократичної влади і поступають не чесно. Це стосується напливу нелегальних мігрантів, біженців, які часто є шукачами нових соціальних благ. Не помічати цього великого обману – означало потакання девальвації демократичних інститутів. І так у всьому. Тому Трамп – це не тільки великий аудитор, але й політик, який замахнувся на злам старої системи. Що з цього вийде, побачимо вже найближчим часом. Український контекст Складність української ситуації полягає в тому, що Україні доведеться оборонятися і одночасно докорінно мінятися. Без самооборони її чекає капітуляція на найгірших умовах. Без змін – втрата зовнішньої підтримки і приреченість на життя в сірій зоні. При цьому «чинник Трампа» не передбачає апеляції до поняття справедливості, законності та симпатії до невинної жертви. І тому доведеться не тільки владі міняти тактику і стратегію відносин зі США та ЄС, але й громадянам переосмислити свою поведінку, співставляючи з базовими цінностями. А тут у нас і кінь не валявся. Мова про катастрофічне падіння довіри до національних політичних інститутів. Йдеться про те, коли громадяни перестають вірити в чесність виборів або справедливість судів. Замість виборів у нас боротьба політтехнологій, а в судах та контролюючих органах – розсипи доларових килимів, виявлених під час вибіркових обшуків. Виправдування, що так би кожен робив на їхньому місці – це шлях у пекло «третього світу». Правова безвихідь і відсутність покарань за злочини ведуть до апатії та пасивності громадян. Люди, які втрачають віру в можливість змін, перестають брати участь у виборах чи громадських акціях. А ті, хто бере участь у виборчому процесі, дуже швидко делегують іншим владні повноваження і забувають про контроль. При такій системі влади і судах про справедливість варто забути. І ця система не є жодною цінністю. А тому потребує докорінної заміни. Не меншою суспільною проблемою є знецінення знань: із поширенням інформаційних технологій та "культури швидких відповідей" роль глибоких знань перестає цінуватися. У загальному потоці непотичних (клієнтельських) відносин зникає сенс фахової освіти. Тому що професійний ріст майже не залежить від глибини знань та професійних навичок. При відборі в кадровий резерв перевагу завжди матимуть діти і родичі або владоможців, або багатших громадян. Що дає шанс професійного росту радше за межами України. Те ж саме стосується культури та мистецтва. Що цікаво, дуже часто за боротьбою за традиційні культурні цінності криється банальне бажання не допустити конкуренції. Навʼязування цінності рустикальної культури, як єдино вартісної, з часом призведе до того, що сучасні покоління можуть відмовлятися розуміти абонавіть ігноруватимуть культурну цінність традиційної національної спадщини. Знецінення науки – це окрема сумна сторінка нашої реальності. Якщо говорити про високотехнологічні досягнення українців, то вони стали можливими завдяки комерціалізації цієї сфери та інтегрованості в міжнародний контекст. Стосовно гуманітаристики, то тут повний застій та імітація академічної діяльності. Радянський принцип, що гуманітарні науки повинні ідеологічно обслуговувати владу та працювати на мобілізацію громадян, деградував до потворних форм. Наприклад, інструменталізована історія веде до злочинної поляризації суспільства та осмішує Україну на міжнародній арені. «Національні» трактування історичних подій та явищ, всупереч усталеному погляду світової науки, часто роблять Україну легкою жертвою для ворожих маніпуляцій. Прикладом чому стало специфічне трактування Трампом української та російської історії. А це вже не тільки про успіх російської пропаганди, але й про неякісний і шкідливий український продукт. При цьому треба зауважити, що «перевчити» Трампа історії не вийде. Та й не можна цього зробити на підставі псевдонаукових концепцій та ідей. До цього доведеться підлаштовуватися, паралельно здійснюючи ревізію свого історичного концепту. Бо інакше про справедливість треба на довго забути. Замість післяслова. Все думав, як наочно продемонструвати нам, українцям, прояви епохи знецінення. І вирішив зупинитися на вишиванках. Чудовому творінню українського народу. Хоча я не поділяю різного роду тверджень про «генетичний код» захований в узорах, але вишиванка – це дійсно гарно і унікально. Але давайте глянемо, яка метаморфоза сталася з вишиванкою, коли її почали напʼялювати на себе найбільші злодії, корупціонери, мародери. Коли вишиванка перетворилася на «уніформу злодія». А з цього висновок - якщо найкращі національні символи використовують для прикриття неблагородних дій і вчинків, то вони втрачають свою суспільну цінність. Люди з поганими намірами знецінили один з національних символів. А масова згода на участь в цьому дійстві перевела вишиванку в розряд гарного одягу. До всього, виробництво якого поставлене на потік в Китаї. Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA