З другим приходом Дональда Трампа в Білий дім у світі почалися процеси, оспівані ще «Братами Гадюкіними» на початку 90-х – «всі перемінилися, людей не впізнаєш». Так звана повістка тріщить по швах, корпорації скорочують цілі «департаменти різноманіття», «реднеки» торжествують, навіть Марку Цукербергу відкрилися очі і побачив він, що чинив неправильно. Не відстають від цього тренду і чемпіони світу з брехні – росіяни. «Бєзутєшний» батько загиблої доньки, філософ та ідеолог Дугін в соцмережах (а не на берестяній грамоті, що характерно) вилизує еґо Дональда Трампа так натхненно, як це може робити тільки придворний мислитель. Розвідник Патрушев рішуче закликає США домовлятися про долю світу «на двох», без дрібних гравців на кшталт Бельгії (очевидно, йшлося про Брюссель, тобто ЄС і НАТО, але такий ляп можна списати на поважний вік). «Ліберальна» Латиніна таврує «ліваків» і «деколонізаторів», попутно знецінюючи українців і відбілюючи Путіна (очевидно, робота така в людини). Слухаючи її, може скластися враження, що рух BLM розпочався на Майдані під час Помаранчевої (добре хоч, що не «веселкової») революції. При цьому все виглядає дійсно щиро, з вогником. Без характерної злоби, яку зазвичай відчувають російські пропагандисти до демократії. Так відбувається тому, що, по-перше, росіяни, як і багато наших «експертів», вірять, що американські «республіканці», як і праві на Заході загалом, не мають права не полюбити їхні «скрєпи». По-друге, не слід забувати славнозвісну російську «смєкалочку», тобто бажання першим улестити переможця, щоб стати шакалом Табакі біля нового ШерХана. І по-третє, а це дійсно цікаво, продемонструвати свою близькість до американців як історичної та культурної спільноти. Звісно, експансіоністська риторика Дональда Трампа стосовно Канади, Гренландії та Панами могла підштовхнути росіян до думки, що в «збиранні земель» немає нічого поганого і взагалі, що це сучасно й молодіжно, якщо сам Трамп наслідує Путіна. Але ще задовго до війни в російському інформаційному просторі циркулювала ідея, що в історичному минулому росіян та американців дуже багато спільного. Наприклад, захоплення та освоєння «нових земель» в Північній Америці та в Сибіру дійсно мало деякі спільні риси: відверте винищення, витіснення та експлуатація місцевого населення, яке перебувало на більш примітивній стадії розвиту. А також використання природних ресурсів приєднаних територій. Знову ж таки, поділ світу після Другої світової війни, якщо дивитися ретроспективно, «з висоти» війни Холодної, може здатися логічним наслідком розвитку та перемоги двох наддержав – США та СРСР. Яке згодом перейшло в конкуренцію при освоєнні Космосу. Слід згадати також і дещо специфічне ставлення до «старої Європи» та відмінність від неї у релігійному плані. З цієї точки зору і США, і Росію можна потрактувати як альтернативні проекти розвитку європейської цивілізації. Які знайшли ефективніші відповіді на сучасні виклики, аніж сама Європа. При цьому, як це буває в подібних випадках, вибираються схожі зовнішні риси і абсолютно не береться до уваги суть речей. Бо якщо американська колонізація – це часто втеча від старих законів та порядків, то в Росії – експансія за рахунок та в ім’я абсолютної влади. Якщо дикі неосвоєні території США вважалися місцем, де можна збудувати «Новий Сіон», то в Сибіру церква була невідʼємною частиною державного апарату. Старообрядці не колонізували тайгу і не засновували там своє Солт-Лейк-Сіті. Про наслідки повоєнного розподілу світу і «залізну завісу» теж потрібно пам’ятати, особливо про долю тих, кому не пощастило опинитися на правильному боці. Все це, звісно, не зупинить російську пропаганду, яка ніколи не псує свою історію правдою. Тому протягом наступних місяців наш інформаційний простір, завдяки лінивим журналістам і жадібним до переглядів редакторам, буде наповнений тим, як росіяни та американці знову ділять планету. А українцям підсовуватимуть ерзац, що їх зрадили і кинули. Така історія, очевидно, не для Китаю і не для США, де з цих потуг можуть хіба що посміятися. Максимум – можна спробувати підлизатися до тих, хто сьогодні формує рамку для майбутніх перемовин стосовно російсько-української війни. Тому головний акцент робитимуть на тій аудиторії, яка чомусь досі до них дослухається – на українцях. Не здивуюсь, якщо незабаром Латиніна договориться до того, що лише «ліваки» засуджують нацизм. Тому що російський комунізм і те, що вони побудували за Путіна, набагато ближче до націонал-соціалізму Третього Райху, ніж до «Білої Америки», на яку вони зараз пробують рівнятися. Будуть спроби девальвувати поняття деколонізації, прирівняти боротьбу українців проти агресії до вимог чорношкірих активістів виплатити їм репарації від США за рабську працю на цукрових плантаціях. Висміяти українців як «національно-стурбованих» та відсталих. Тобто відбуватиметься профанація аж до порівняння українців з індіанцями. Але ми це вже проходили, наприклад, з мовою, яка теж була «смішна і непотрібна». Найгірше, що все це потече в наш інфопростір без натяку на аналіз чи критику, а в чистому вигляді, на українських ресурсах, ротом «російських лібералів» при підтакуванні українських ведучих, які з усіх сил будуть намагатися не «кавєркать русскую речь». Автор – Назар Кісь, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA