Вдова Олексія Навального – Юлія, оголосила про свій похід в президенти Росії. В чому суть її ідей та програми? Відразу обмовлюся і скажу – ні програми, ні реальної стратегії зміни політичного режиму в Росії ні в Юлії, ні в успадкованого нею «Фонду боротьби з корупцією» (ФБК) нема. Є тільки тактика, яка все більше підпадає під означення імітація. А у світлі останніх скандалів ФБК більше нагадує фірму-прокладку Кремля, яка на боротьбі за право бути головною в російській опозиції та на її знищенні непогано стриже купони. Не гребуючи при цьому навіть памʼяттю про вбитого Навального. А «Фонд боротьби з корупцією», який вважав своєю коронною фішкою боротьбу з розкраданням, виявився замараним то адвокатуванням російського олігарха Фрідмана, то, як зараз, прикриттям для банкірів-злодіїв Железняка та Леонтьєва. Що гірше – Железняк очолив американський ФБК і став його фінансовим директором. Ми не будемо заглиблюватися в багно цієї історії, але тільки нагадаємо, що банк, яким керував Железняк, відмивав нелегальні кошти прокурорів. І навіть отримав нагороду від Путіна. Лепетання ФБК у відповідь на закиди ще одного «опозиціонера» Максіма Каца демонструють одне – Кремль ефективно диригує самознищенням решток російської опозиції. Вже зараз стало очевидно, що ФБК став інструментом в руках Кремля і Лубʼянки. Алєксєй Вєнєдіктов навіть припускає, що в ФБК завівся серйозний «кріт», який і реалізовує план на знищення. Але якщо уважніше придивитися до поведінки ФБК та реакції на події Кремля, то стає очевидною ще одна особливість. Ледве не вся російська пропаганда прикладає максимум зусиль, щоб Навальний і ФБК й надалі залишалися єдиним втіленням російської опозиції. У звʼязку з чим виникає багато резонних питань. А саме: чи був «Фонд боротьби з корупцією» опозицією? Яку модель зміни режиму він пропонував? Яке його місце в спектрі російської опозиції? Чому Кремль так наполегливо «цементує» памʼять про Навального? Чому в цьому фарсі бере участь вдова Юлія Навальна? І найголовніше – чим така «спецоперація» шкодить Україні? Отже, про все за порядком. Юлія Навальна одразу після трагічної смерті чоловіка оголосила про свій похід у політику. На перших порах здавалося, що жінкою керує бажання помститися вбивці її чоловіка. Але коли стало відомо, що у всіх бідах винен тільки особисто Путін, а народ святий і божий, почали закрадатися перші сумніви щодо щирості і адекватності її намірів. Тепер Юлія виступає в ролі головної жриці захисту памʼяті свого чоловіка. Вона допомагає Кремлю далі вести манівцями опозиційно налаштованих росіян. Можливо, у Кремлі є надзвичайно віртуозні маніпулятори, які поставили вдову перед фактом – не можна, щоб світ дізнався, що твій чоловік був невдахою, а його дітище – ФБК, нічим не загрожувало режиму Путіна. Навіть гірше, ФБК відволікав на себе ледве не усю увагу, не погоджувався на консолідацію сил, чим не допускав формування справжньої опозиції. Можна припустити, що Алєксєй Навальний використовував боротьбу з корупцією як засіб достукатися до росіян, чим забезпечити собі підтримку. Але навіть це перестало служити виправданням після повномасштабного вторгнення його країни в Україну. Тобто така опозиція Путіну і його режиму нічим не загрожувала. Їм навіть було вигідно все зводити до боротьби з корупцією. Зрозуміло, що після увʼязнення, фактично відрізаний від життя, він не міг приймати адекватних рішень. Та й визнати помилковість своїх попередніх дій, судячи з характеру, він не міг. На додачу виявилося, що в умовах в’язничних тортур він писав книгу «Патріот». Напевно для того, щоб після його смерті вдова Юлія могла забезпечити собі безбідне і насичене життя закордоном. Річ у тому, що Юлія Навальна тепер дійсно розпочала свій «президентський» тур з промоції європейськими столицями книги спогадів свого чоловіка. І вже ледве не всі ліберальні російські медіа за кордоном з придихом коментують, як Навальний сказав у тюрмі своїй жінці, що він звідти не вийде живим і як стоїчно вона сприйняла цю інформацію. Тобто «дописана» іншими спеціалістами сентиментальна біографія Навального тепер стає знаряддям боротьби з Путіним. Щиро кажучи, дуже вже це турне нагадує відомий в Росії гастрольний «чес». Коли важливіші кількість концертів і прибуток, ніж якість музики та виконання. Але ніхто не називав це заробітчанство боротьбою з режимом. Дійшло до того, що провідні російські інтелектуали, втративши совість, навперебій заявляють, що саме так Юлія переможе Путіна. Дивує не просто така розлога «журавлина» від опозиції та інтелектуалів, але принизливе трактування тих, на кого це все розраховане. Проте не тільки турами і презентаціями російська опозиція хоче перемогти Путіна. Юлія Навальна, нічим не відзначившись на політичному полі, здається, вже зібрала увесь урожай європейських премій та нагород. Роздала інтервʼю ледве не всім впливовим виданням. Зустрілася з найвпливовішими політиками. Так що вона проповідує і пропонує? Юлія Навальна неухильно продовжує лінію свого чоловіка про те, що якщо поміняти Путіна, то Росія стане прекрасною демократичною країною. Ніби ці «прекрасні росіяни» зараз не сунуть агресивною війною на Україну, не бомбардують міста і села, не нищать цивільну інфраструктуру. Ніби й не було Бучі та Маріуполя. Не було агресивного порушення міжнародного права. Невже це все забезпечує один Путін? Тепер про головне, яким чином Юлія Навальна хоче усунути Путіна від влади? Невже імітацією опозиції і холостими походами комфортними вулицями Берліна. І публічними заявами, що Україні, напевно, не варто дозволяти стріляти далекобійною зброєю по Росії, бо там загинуть росіяни. Тобто якщо уважно придивитися до діяльності цієї «пустушки», то наверх вилізе типова російська імперіалістка, яка взяла на себе роль головної адвокатки кровожерливої Росії. Проте, виглядає на те, що не все так гладко буде надалі у Юлії Навальної. Принаймні один з провідних німецьких опозиційних політиків Родеріх Кізеветтер дуже гостро відреагував на одне з інтервʼю Навальної німецькій пресі. Голова комітету Бундестагу з контролю за спецслужбами Кізеветтер прямо застерігає, що Навальна «не відчуває жодного співчуття до українських жертв російської агресії». Вона усіляко намагається «відбілити» російську армію. Що вона «очевидно не визнає законного права України на самооборону, яке виправдовує і заохочує наступ України на російську територію». А далі німецький депутат виносить нищівний вердикт Навальній: «Навальне не є контактною особою, що заслуговує на довіру для політики в рамках міжнародного права, вона радше є захисницею імперських претензій Росії». І ще: «Юлія Навальна – типова представниця російської опозиції. Її мета полягає не в ліквідації російської імперії, а у виправданні російських звірств і збереженні російського «вєлічія». Вона не бажає поразки Росії, а прагне лише усунути Путіна, щоб самій зайняти «трон». А з репарацій для України у неї є тільки «вибачення». Що ж, ні додати, ні відняти. А тому настав час відверто сказати: Юлія Навальна, ФБК і ціла армія експертів та емігрантських політиків капіталізують пам’ять про Алєксєя Навального. Вони заробляють на його імені та статусі опозиціонерів статки, славу і намагаються бути першими контактерами в рядах тих, кому Захід делегує формувати нову владу в Росії. Вони відтягують ресурс перемоги, не бажають поразки Росії. Створюють фальшивий образ нібито присутності в Росії хоч якогось демократичного ядра. Чим плутають карти, дезінформують європейських громадян і дають «аргументи» тим політикам, які стримують військову допомогу Україні. Майже все те, чого хоче Путін, якого вони нібито хочуть побороти. З яким у них спостерігається майже стовідсотковий збіг. Їхня діяльність поки що відбувається заради примноження особистих капіталів, безбідного життя на Заході та можливості бути кадровим резервом на майбутнє. Що й підтверджує ледве не щоденна огидна «гризня» в середовищі закордонної російської «опозиції». Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA