Дипломатичний скандал, що вибухнув під час візиту президента України Володимира Зеленського до США, був практично неминучим. Напруга президентських перегонів в Америці між «республіканцем» Дональдом Трампом та «демократкою» Камалою Гарріс досягла свого апогею. Фактично усі сили і засоби кинуті на перемогу і заради перемоги. Якщо на старті, коли головним кандидатом від «демократів» був чинний президент Джозеф Байден, ситуація схилялася на користь Трампа, то поява Гарріс змусила до краю напружитися обидві сторони. В хід пущено все – «адміністративний ресурс», особиста харизма, брехня і навіть шантаж. Під загрозою опинилися міжнародна безпека, доля України і навіть громадянський мир у Сполучених Штатах. А в цілому на шальках терезів стоїть майбутній світовий устрій. Отже, про все за порядком. Ситуація України і Польщі в системі відносин із Сполученими Штатами Америки є не порівняльною. Якщо відсутність двопартійної підтримки для Польщі може означати послаблення її позицій в ЄС та на міжнародній арені, то для України така ситуація стане фатальною. Україні двопартійна підтримка в США є потрібною як повітря. А втримати її в умовах, коли найпотужніший «республіканець» Трамп обрав «українську» карту одним з основних засобів торпедування конкурентів, майже неможливо. Українці в словах Трампа весь час неправильні і в усьому винні. Бо мають справу з Байденом і «демократами». А насправді Україна опинилася в заручниках американської виборчої кампанії. Трампові легко займатися «якбитологією», практично ні за що не відповідаючи, навіть за свої слова. Єдине, що його стримує і може вплинути на зміну позиції – це настрої виборців у «невизначених» штатах. Де і може вирішитися доля виборів. Річ у тому, що головна боротьба буде проходити в штатах, де буквально кілька відсотків здатні вплинути на загальний результат виборів. Також виявилося, що в «невизначених» штатах вагоме число виборців, принаймні ті необхідні кілька відсотків, становлять вихідці з Польщі та країн Балтії. І їм може не сподобатися майже «путінська» риторика Трампа про російську агресію проти України, війну і особливо про варіанти її завершення. Де перспектива агресії Росії проти їхньої історичної батьківщини починає грати дуже невеселими барвами. Першими цей момент зауважили політтехнологи Камали Гарріс. Які навіть випустили спеціальний ролик про польсько-українське братерство у війні проти агресивної Росії. Штаб Гарріс став відкрито загравати з цим контингентом виборців. Мало того, «демократи» почали хоч і в непрямий спосіб залучати Україну і Польщу для того, щоб з їхнього боку не було жодної підтримки Трампу. Якщо для України сам Трамп не залишив особливого вибору, блокуючи майже на пів року військову допомогу Києву з боку США. Визнаючи політику Путіна до певної міри раціональною і, постійно обіцяючи завершення війни коштом України, то для Польщі ситуація залишалася багатозначною. Зрештою, напередодні візиту президентів України та Польщі до Америки, Держдепартамент провів серйозну підготовчу роботу. Результатом якої стало те, що президент України Зеленський в рамках свого візиту здійснив поїздку в Пенсильванію (штат, що «хитається»), де в супроводі «демократичного» губернатора Джоша Шапіро поставив свій автограф на так необхідних українцям снарядах. Виявилося, що на заході не було жодного «республіканського» політика. Керівництво Республіканської партії потрактувало це як втручання лідера іноземної держави у американські вибори. А спікер Конгресу США Майк Джонсон зробив безпрецедентний крок – звернувся з офіційним листом до президента Зеленського відкликати з посади посла у Вашингтоні Оксану Маркарову. Програма візиту Зеленського довела до шалу Дональда Трампа. Який поспішив оголосити президента Зеленського «найуспішнішим торгашем», а Україну - неіснуючою державою. Категорично відмовився з ним зустрічатися і на весь світ заявив, що коли стане президентом, то припинить допомогу Україні. Для України склалася майже патова ситуація. З одного боку «демократи» натякають, що без підтримки їхньої кандидатки допомога буде млявою і недостатньою, що вже не раз було продемонстровано. З другого боку безпорадні «республіканці» – заручники свого непередбачуваного кандидата. Який «купив» їх свого часу за гарантію перемоги на президентських виборах і не відпускає своєї мертвої хватки. Змушуючи терпіти найдурніші заяви про те, що мігранти поїдають їхніх домашніх улюбленців, або що закінчить війну ще до вступу на пост президента. Треба розуміти, що, не маючи впливу на позицію Трампа, українська сторона вирішила ризикнути і легко підіграти «демократам». Для формального збереження двопартійної підтримки Зеленський продовжував наполягати на зустрічі з Трампом, але й неухильно виконував запропоновану «демократами» програму. Тут важливо додати, що з боку уряду «демократів» подібну тактику і стратегію було застосовано і щодо Польщі. Напередодні візиту президента Польщі Анджея Дуди в США, із певними застереженнями і побажаннями виступив Тімоті Кейн – сенатор від Демократичної партії. Який прямо заявив, що зустріч президента Польщі із кандидатом в президенти Дональдом Трампом була б серйозною помилкою. «Це може не бути втручанням у наші вибори, але це точно продемонструє сумнівну оцінку ситуації президентом», — зазначив Кейн. Кейн, який засідає в комітеті в справах озброєнь, чітко дав зрозуміти, що така зустріч могла вплинути на вирішальний результат виборів у Пенсильванії. Він також наголосив, що альянс із Польщею дуже важливий для США та має міжпартійну підтримку. Треба думати, що для президента Анджея Дуди, який належить до політичного табору ПіСу, це було непросте рішення. Але політичний прагматизм переміг і зустріч була скасована. Посприяли цьому і нерозважливі заяви Дональда Трампа про те, що війна Росії проти України – це виключно європейська проблема. Про те, що він підтримає подальшу агресію Путіна проти Європи, якщо європейці не оговтаються і не стануть більше тратитися на свою оборону. Трамп дозволяв собі такого роду безвідповідальні заяви через те, що розумів – Польща, Україна і весь Європейський континент у нього в руці. Вони заручники попередньої політики. Коли мир, безпека і навіть власний суверенітет були покладені в залежність від США. А ділок Трамп, з притаманним тільки йому самодурством, вирішив це продемонструвати. Де його знову підвело знання історії. Його заяви про те, що «росіяни» непереможні, бо вони перемогли Наполеона і німців – просто нікчемні. Але вони не можуть не насторожувати Польщу і країни Балтії. Справа в тому, що Росія не відмовилася від ідеї «Сувалкського коридору». Тобто способу прихованого вторгнення в Литву і Польщу з метою «зʼєднання» Росії і Білорусі з Калінінградським анклавом. Перемирʼя Росії з Україною на російських умовах, на чому так наполягає Трамп, робить Польщу і країни Балтії потенційними російськими жертвами. І це не порожній звук. Бо вже не раз на російських пропагандистських каналах звучало, що якби Росія вдарила не по Україні, а в напрямку «Сувалкського коридору», то це паралізувало б НАТО і показало, що ці держави в реальності нема кому боронити. Майже три роки війни проти України змінили ситуацію, але не настільки, щоб світ міг ризикувати, допустивши перемогу непередбачуваного Трампа. Саме тому у виборчу гру «демократи» залучили несподіваного гравця – польську меншість у Пенсильванії та Мічигані. Було б ще краще, якби до тиску на Трампа долучилася українська діаспора. Що насправді сумнівно, оскільки українській діаспорі поки що не вдалося подолати свої власні упередження і стереотипи. Але диво сталося. Трамп, який взяв у заручники цілу Республіканську партію, безперешкодно паплюжив Україну, Зеленського і Європу став «на льоту» перевзуватися. Він зрозумів, що голоси поляків, литовців і, можливо, українців можуть виявитися для нього фатальними. Зі всіма подальшими наслідками. І от, бундючний Дональд Трамп, який щойно заявляв, що «України не існує» і він ніколи не зустрінеться з президентом Зеленським, вже чекає на останнього у своєму «Трамп-тауері» у Вашингтоні. Це ще один показовий приклад захоплення політичною грою у заручники. Деколи так буває, що і заручники заручників виходять переможцями. Хоча це далеко не кінець цієї історії. Далі буде. Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA