Поки українські історики думали над гранд-наративом, фронтирами, інтегрованою шкільною програмою та як «перемогти поляків» на предмет складного та драматичного XX століття, історія України стала елементом передвиборчої кампанії в США. При чому не сама, а «на пару» з історією Польщі – така от іронія на фоні тривалої суперечки про Волинь. На перших (і мабуть – останніх) дебатах Дональда Трампа та Камали Гарріс про Україну говорили в контексті російської агресії. І в цьому ж контексті згадали Польщу. Мова не лише про репліку Камали Гарріс, що «Путін би уже сидів в Києві та дивився в бік Польщі».Важливо пам’ятати, що цю репліку кандидатка від демократів адресувала «восьмистам тисячам американців польського походження в Пенсильванії». Пенсильванія – ключовий штат на виборах президента США, а поляки (тобто американці польського походження) – одна з важливих електоральних груп цього штату. І саме до цієї групи апелювала Гарріс, стверджуючи, що Трамп «віддав би Польщу Путіну за послугу та приязнь з боку диктатора». Трохи пізніше відбувся вже більш «розпіарений» в Україні виступ кандидата на віцепрезидента при Трампі – Джеймса Девіда Венса, який вирішив повернути всіх в «реальність» і закликав не трактувати російсько-українську війну як «боротьбу добра зі злом». Після цього йому добряче «прилетіло», і цю позицію самі ж «республіканці» назвали його персональним експромтом. Хоча це навряд, бо по суті розмірковування Венса про відносність правди було продовженням риторики Трампа на дебатах, що «Путін би не втратив 300 тисяч своїх солдатів і був би щасливішим зараз, сидячи в Москві» і що «мільйони людей загинули без жодного сенсу». Але ми недаремно згадали про історію України та Польщі в контексті американських виборів, бо «демократи» випустили дуже цікавий передвиборний ролик. Польські оглядачі пишуть, що він спрямований на виборців Пенсильванії, Вісконсина та Мічігану – трьох «ключових» штатів зі значною часткою американців польського походження. Отже, долю виборів у штатах, які не визначилися (а отже – і загалом долю виборів президента США), можуть вирішити польські американці.Тому ролик Камали Гарріс стартує з легендарного краківського трубача на вежі костелу Святої Марії, який нібито колись попередив про татарський напад. А сама «історія» починається 1240 року. Наступний сюжет – про те, як сьогодні волелюбні поляки та українці знову попереджають «нас» перед новим вторгненням. Тим часом Трамп, йдеться у відео, погрожує не просто не захищати союзників, а заохочувати диктаторів, якщо союзники недостатньо платитимуть за свою оборону. Таким чином, меседжі ролика прості та зрозумілі:Трамп і Путін – це загроза свободі.Українці та поляки – на передньому краї протиставлення агресії, а Гарріс – гарантія того, що США підтримуватимуть своїх союзників. Закінчується ролик словами «за їхню свободу і за нашу». Це останнє формулювання, так виглядає, теж писали поляки для поляків, бо в ньому важко не впізнати відоме «за нашу і вашу свободу». Що ж, польська діаспора в Пенсильванії грає сьогодні важливу роль в історії України. Більшу, ніж конгресвумен Вікторія Спартц, наприклад, яку колись пробували презентувати українцям як приклад чесності та об’єктивності. І більшу, ніж діаспора українська, на жаль. І добре, що теперішні українсько-польські суперечки навколо історії не стали об’єктом прискіпливішої уваги за океаном (поки що). З іншого боку, таке позиціонування не є чимось поганим. Широкими мазками американські політичні технологи та консультанти «демократів» помістили Україну та Польщу на східний фланг західної цивілізації, яку атакують орди зі Сходу. Як форпост, який не можна залишати без допомоги. Як правило, такі речі залишаються надовго, якими б не були результати виборів. Головне, не «профукати» такий шикарний пас.А це ми якраз вміємо. P.S.: І якщо нам, українцям, таке уявлення американців про Східну Європу дуже навіть ОК, то про поляків такого не скажеш. В згаданому ролику проглядається, що українці (поза НАТО), що поляки (в НАТО) – це щось одне, а от «ми» – це вже щось інше. Попри те, що Камала Гарріс обіцяє посилювати НАТО, не кидати в біді союзників і все таке... Недаремно Польща озброюється такими швидкими темпами. Так чи інакше, нам зараз варто триматися разом. Автор – Назар Кісь, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA