Нерідко доводиться чути, що держава Україна підтримує (або принаймні толерує) російських нацистів. Мовляв, їм тут раді, їх тут приймають, таким чином можна сказати, що Україна замість воювати з нацизмом, підтримує нацистів. Які хоч і допомагають Україні, бо намагаються повалити фашистську диктатуру на своїй батьківщині. Однак все-таки негоже ручкатися з нацистами, коли борешся за демократію. По-перше, тут варто зрозуміти, кого ми маємо на увазі, говорячи «Україна підтримує / толерує». Суспільство, частина суспільства, окремі середовища, спецслужби? Виглядає на те, що цими росіянами займаються спеціально навчені люди, а ступінь їхньої підтримки в суспільстві не варто переоцінювати. Тому говорити «Україна» в цій ситуації – таки перебір. По-друге, останні події, зокрема заяви звільнених в’язнів Кремля про необхідність «закінчити війну і зняти санкції з простих росіян», а також бойові дії на території Курщини, свідчать про те, що російські нацисти можуть стати дієвою картою, при відсутності інших варіантів. І мова не лише про формування військових з’єднань. Що показує ситуація на Курщині? Росіяни, принаймні ті, яких видно на відео – безнадійні. Якби ж це був просто синдром вивченої безпорадності, чи фашизм, чи ще щось погане, але конкретне. Але ж ні – це якийсь хитрий інфантилізм на межі з недорозвиненістю, який залежно від ситуації доукомплектовується іншими діагнозами. Жодного каяття, звісно, не буде, адже ці співучасники підтримували вождя і його «мальчіков» щиро і безкорисно. Зараз вони питають «за що?» (хоча знають, за що), «чому їх не рятують?» (хоча теж мали б здогадуватися), і головне – «а хто ж їх захистить?». І ось тут, коли нема адекватної ліберальної опозиції (вона така ж безнадійна, як і її потенційний електорат), ці росіяни можуть звернути увагу на тих своїх співгромадян, які теоретично «зможуть захистити». Тобто на членів РДК і Легіону «Свобода Росії», якими б несимпатичними для частини українців вони не були. Ну бо нема поки що інших варіантів, а те, що пропонує російська ліберальна тусовка, зараз може зацікавити хіба що Олексія Арестовича. Який теж, мабуть, і сам нерадий, що ступив на цю слизьку стежину. Що цікаво, російський народ говорить тими самими фразами про Путіна, якими Путін говорив про НАТО. Їх «обманули», «надули» і взагалі повелися як з дорослими, а вони ж чекали, що з ними будуть поводитися як з дітьми, яким все можна. І ось зараз цей «обманутий» народ чекає «захисників». До того ж дуже доречно інтернетом поширилася новина, що чеченський «Ахмат» в бій далекоглядно не вступав, поки «гинули прості російські хлопці-строковики». Ясно, що чеченці не просто не годяться на роль захисників, вони є тими, від кого захист росіянам і потрібен. Це було помітно ще під час маршу Прігожина на Москву, коли проскакували шовіністичні нотки і гордість за своїх «білих» хлопців. Зараз ситуація ще веселіша, коли різноманітні «Сєвєрні люди» «очищають» російські населені пункти від мігрантів неначе в неонацистській антиутопії. Міжнаціональний і навіть расовий конфлікт в Росії – це те, що майже дозріло. Більш того – це може спрацювати, бо вони це люблять, і для нього не потрібне абстрактне мислення. Таким чином, мусимо констатувати, що в опозиційних нацистів, на відміну від ліберальної імперської опозиції, в Росії є соціальна база. З цією базою вони не те щоб могли перехопити владу, а от трохи порозвалювати систему – цілком може бути. Можливо навіть, що мотив «вбивати кадирівців» — не останній аргумент для вербування у військові структури для війни з РФ. Особливо для колишніх вагнерівців. Тут злий жарт зіграло з росіянами і їхнє вперте небажання бачити в українцях «іншого». Значить, треба ретельніше шукати серед своїх співгромадян чи нелегальних мігрантів. Українцям же головне в цьому процесі не втрачати фокус на головному — вони повинні гризти один одного, щоб не гризти нас. Якщо не лежить їхня загадкова російська душа до ліберально-буржуазної революції, значить потрібно спробувати в племінну ворожнечу. А раз так – то Україна має налагодити експорт цього товару. Це дуже непросте завдання, адже потрібно, щоб і українське суспільство не зазнало інтоксикації, але і щоб росіянам вистачило. Поки що українські спеціально навчені люди з цим чудово справляються. А Україна… Україна такого, звісно, не толерує. Автор – Назар Кісь, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA