Онлайн дебати Віталія Портнікова та Юлії Латиніної на каналі Фейгіна закінчилися впевненою перемогою нашого випускника МГУ. Принаймні, так кажуть вболівальники. Зараз цю розмову розбирають на цитати, говорять про якісь її важливі аспекти, наприклад, чи були все-таки українці співтворцями Російської імперії та СРСР, чи виключно жертвами. При цьому чомусь не озвучується думка, що етнос, народ чи нація – це не якийсь моноліт. І що окремі люди можуть робити свій власний вибір, мати свою точку зору – і відповідно, вчиняти по-різному. Хтось будував імперії, вважаючи їх своїми, хтось із ними боровся. Навзаєм вони могли ворогувати або товаришувати, але однозначно присвоювати їм мотиви нинішнього дня є неправильним. Більш того, говорити, що «всі українці» потерпали – це не про історію. Це про політику, бо потерпав український проєкт. Натомість одні українці в складі більшовицьких загонів забирали зерно, інші через це голодували та гинули. Хтось в складі Червоної армії воював проти Вермахту, хтось «прикривав його спину» в загороджувальному загоні, третій – допомагав нацистам, четвертий – партизанив, п’ятий просто намагався вижити. За кілька століть історії фактажу вистачить, щоб обґрунтувати будь-яку позицію. А якщо заглибитися в перипетії козацької історії, то можна подібні ефіри проводити кожного тижня – тема не закриється роками. Навіть одна людина може в різні періоди свого життя вчиняти по різному. Не конче для цього досліджувати біографію Мазепи чи Грушевського – досить поглянути на життєпис тих незламних демагогів, які зараз вчать інших жити і таврують конкурентів як ренегатів і відступників. Про що не говорять після цього тріумфу українського Портнікова над російською Латиніною – так це про чергове фокусування української історії на темі українсько-російських стосунків. Як прийшов Боголюбський – так з того часу і не відпускало з «колиски братніх народів». А контекст Центрально-східної Європи знову опинився на маргінесі, хоч з історичної перспективи (і якщо говорити про тривалість, і про вплив на соціальний розвиток) він є набагато важливішим та без сумніву актуальнішим, ніж роль України в російських проєктах. Зрештою, ці дебати випускників російських ВНЗ російською мовою на російському матеріалі про Росію – це свідчення досі невідрізаної пуповини. Тут все просто волає про подібність росіян та українців, про спільність їхньої історичної долі. Тобто про спорідненість. А спорідненість – це важливо. Уявімо, що цей ефір дивиться стороння людина, не українець і не росіянин. Що ця людина бачить? «Ви нас завжди пригноблювали! – Неправда, ми вас любили!». Ну ОК, подумає стороння людина, виглядає як внутрішньо сімейні розборки. На світлині вище – одна з багатьох карт, що «гуляють» інтернетом, про спорідненість/схожість регіонів світу. Такого є багато, і на нашу біду Україна та Росія там майже завжди зафарбовані одним кольором. Так нас уявляють інші. Львів і Краків – різними кольорами, а Львів і Владивосток – одним. А це вагома причина, чому так довго вагалися і досі вагаються зі зброєю, зі вступом до ЄС та НАТО. Бо були в історії набагато корумпованіші та недолугіші уряди, яких прийняли без особливих проблем. Бо вважали своїми. Нас «своїми» досі до кінця не вважають. А це значить – перманентно підозрюють, що рано чи пізно таке суспільство може захотіти знову переметнутися до Москви. До слова, а як в НАТО мають сприймати погрози в стилі «ось побачите, росіяни поглинуть нас, змусять воювати проти вас – тоді начувайтесь»? Якщо ж до наших постійних контактів з росіянами, зацикленості на Росії і загальних уявлень про спорідненість додати популярні пропагандистські штампи про те, що «росіяни - генетичні раби і варвари» – то взагалі якось «невдобно» виходить. Тому дискусію двох випускників московських університетів можна вважати цікавим прикладом, коли наш випускник перекричав їхню випускницю, але не більше. Фактично, Віталій Портніков емоційно і аргументовано переформулював політичне кредо Леся Подерв’янського «від…ться від нас». Це з плюсів. З мінусів – а для чого було знову тягнути все це шапіто в український інфопростір? Є ГУР, є СБУ – хай працюють з російською аудиторією. На предмет участі бурятів і татар в російському імперському проєкті. Автор – Назар Кісь, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA