Всього за півтори тисячі гривень штрафу вашу дитину можуть бити та принижувати у школі ровесники. Інших дієвих методів впливу на неадекватів державна машина не придумала. У повідомленні LVIV.MEDIA за 26 листопада цього року читаємо, що Стрийський міськрайонний суд на Львівщині оштрафував Андрія Ц. на 850 грн за те, що його син систематично бив та знущався з однокласника у ліцеї. Батька визнали винним у невиконанні обов’язків з виховання дитини. Про це йдеться в постанові, яку оприлюднили 24 листопада в Єдиному державному реєстрі. Мати потерпілого школяра звернулася до офіцера освітньої безпеки та до поліції, повідомивши, що її сина, учня 7-А класу, систематично протягом кількох років принижує та б’є однокласник. Сам потерпілий розповів, що конфлікти та застосування до нього фізичної сили тривають близько двох років, проте він не розповідав про це дорослим, бо боявся. На засіданні батько кривдника вину визнав частково та підтвердив, що між дітьми дійсно виникають конфлікти. Суд визнав чоловіка винним в адміністративному правопорушенні через невиконання батьківських обов’язків. Йому призначили 850 грн штрафу. Також з нього стягнуть 605 грн судового збору. Разом сім’я кривдника заплатить 1 455 грн. Пачка сигарет на день протягом місяця коштує дорожче. А хлопчик, якого били два роки, так і залишився в тому ж класі з кривдником. Насправді проблема не нова і їй стільки ж років, як системі освіти загалом. Майже в кожному класі були особи, які вирізнялися агресивністю і принижуючи інших – самостверджувалися. Проте за десятки років досі не створений ефективний алгоритм покарання таких учнів. Тому виникає питання, чи працюють ці штрафи? Ні. Бо батьки, які і так не контролюють поведінку своєї дитини, рідко роблять висновки. У токсичних сім’ях штрафи лише поглиблюють агресію, а після «розборок» вдома дитина повертається до школи ще більш агресивною. Тобто штраф карає, але не виховує, і взагалі не впливає на поведінку підлітка. Ба більше, у 2024-2025 роках понад 60 % батьків, оштрафованих за булінг, знову потрапляли під повторні протоколи протягом року. Трохи статистики В минулому році в Україні зафіксовано 219 випадків булінгу в школах (за даними МОН), а за 5 років - понад 600. Ці цифри є лише вершиною айсберга: за дослідженням МОН та ЮНІСЕФ, 67% дітей віком 11-17 років стикалися з цим явищем, а 24% ставали прямими жертвами. Ще тривожніше те, що понад половина опитаних школярів 5-9 класів (за національним дослідженням 2023-2024 рр.) зізналися, що неодноразово переживали ситуації цькування (від образ до фізичних конфліктів). За даними поліції, у 2023-2025 роках понад 70% випадків включали фізичний компонент – від штовханини до побиття, що призводило до травм. З них щонайменше 12 випадків у 2025-му закінчилися переломами та струсами мозку. Половина жертв досі мовчать через страх помсти або переведення до іншої школи, а щодня в Україні щонайменше дві дитини стають новими жертвами шкільного насильства. Булінг у підлітковому віці призводить до тривожних розладів, зниження успішності, формування безпорадності, а в окремих випадках навіть до суїцидальних думок. Психологи наголошують: ефекти можуть проявлятися навіть у дорослому житті, від проблем у комунікації до депресії. Чому превенція в Україні беззуба? Навіть якщо школа бачить проблему, вона часто не може нічого зробити. Директори бояться судів, прокуратури та агресивних батьків кривдників. Серйозні покарання – це ризик для керівника закладу. У багатьох школах один психолог на 500-1200 учнів, що робить системну роботу неможливою. Офіцерів освітньої безпеки не вистачає: один може обслуговувати 10-20 шкіл. А в деяких районах Львівщини офіцера безпеки досі немає взагалі. Тому система не діє. Що може школа сьогодні? Насправді певні механізми існують, але вони слабкі. Внутрішнє переведення в інший клас, залучення служби у справах дітей. Але це не покарання, а радше спроби мінімізувати шкоду, не порушивши при цьому права кривдника. Ключове – не колектив школи повинен повертати «status quo». Це держава має створити дієві ефективні механізми. Узаконена дискримінація всіх адекватних А чи можна на основі судового рішення за булінг відрахувати учня зі школи і не приймати в іншу? Або хоча б відрахувати? Ні, українське законодавство не дозволяє відрахування за булінг чи погану поведінку як пряму підставу. Єдиний випадок – незадовільні результати після 9-го класу. Навіть судове рішення чи кримінальна справа не дає школі такого права: це порушує конституційне право кривдника на освіту (ст. 53 Конституції). Школа може тимчасово відсторонити (до 3 днів), перевести в інший клас чи зобов'язати до реабілітації. Не приймати в іншу школу? Ні, бо освіта обов'язкова; відмова – дискримінація, яку оскаржують в омбудсмена чи суді. В 2024 році омбудсмен скасував відрахування за булінг у Одесі. Виняток: якщо кримінальна справа з тяжкими наслідками, суд може призначити умовний термін плюс обмеження (не відвідувати певну школу), але не повну заборону на навчання. А як у світі? У Фінляндії діє програма KiVa – одна з найефективніших антибулінгових систем у світі, яка зменшила рівень агресії в школах приблизно наполовину. У Великій Британії учнів-агресорів можуть переводити до спеціальних «behavioural schools», де з ними працюють окремі фахівці. У Канаді та Австралії застосовують модель «Restorative Practices» – кривдник мусить особисто вибачитися перед жертвою та класом і відпрацювати шкоду (наприклад, допомагати в школі). При такому підході рівень повторних інцидентів падає на 50-60 %. У Сінгапурі агресорів за тиждень переводять до спеціальних центрів, де вони вчаться під наглядом психологів та соціальних працівників. Ключовий висновок: успішні країни борються не з дитиною, а з причинами – соціальним середовищем, психологічними проблемами, безкарністю і мовчанням. То що робити далі? Переповнені секції східних єдиноборств, куди дітей приводять мало не з 4 років, стали захисною реакцією батьків на проблему фізичного булінгу у школах. Не дивуйтесь, що група по айкідо налічує більше дітей, ніж з танців, французької мови чи рукоділля. А також тому, що там так багато дівчаток. Балетні навики не захистять від домагань однокласника, який рано відчув себе альфа-самцем. Але самозахист – це не вихід. Це визнання поразки державної системи освіти. Бо поки батьки озброюють дітей кулаками, система продовжує роззброювати їх правами. Очевидно, що без змін у законодавстві ситуація не зміниться. Тому потрібно: запровадити спеціальні навчально-виховні класи для учнів з системною агресивною поведінкою; підвищити штрафи до 40-50 тис. грн із можливістю арешту та стягнення майна з батьків; дати школам право тимчасово (до 6 місяців) переводити кривдника на дистанційне навчання; зобов’язати батьків агресорів проходити обов’язкові курси разом із дитиною; запустити національну програму на кшталт фінської KiVa з підготовкою достатньої кількості шкільних медіаторів. А поки що формула «Штраф і нічого більше» залишається єдиною реакцією держави на знущання над дітьми. І завтра хтось знову піде на уроки зі страхом. Автор – Юрій Мариняк IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA