Гул будівельних інструментів, поспіх ремонтної бригади, кольорові кульки на вході. Ще вчора у цьому приміщенні був магазин канцтоварів, сьогодні – відкривається чергова аптека. Яскраві вітрини і привітний персонал. І все б нічого, але вона вже п’ята на відрізку вулиці у 270 метрів. Це напевне єдиний приклад успішного бізнесу в країні, коли конкуренти мирно вживаються поряд один з одним і всім вистачає. Як влаштовано аптечний бізнес і скільки коштує упаковка таблеток, яку виробник готовий продати нам за 100 грн. – про це далі. Структура аптечного ринку Аптечний ринок України поділений між великими мережами, незалежними аптеками та дистриб’юторами. Ключові гравці разом контролюють 75–80% ринку. Решта ринку належить меншим мережам, а також великій кількості незалежних аптек. Кількість аптек Якщо взяти середню кількість аптек по країні (приблизно 18 000) та середню чисельність населення (наприклад 38 млн.), отримуємо показник 0,47 на тисячу осіб, або 1 аптека на 2 200 осіб. Варто зазначити, що в Україні цей показник значно вищий, ніж у багатьох країнах Європи. Наприклад: У Польщі на одну аптеку припадає приблизно 2 900 осіб. У Італії – близько 4 000 осіб. У Німеччині — близько 4 700 осіб. У Нідерландах – близько 7 000 осіб. У Швеції – близько 7 400 осіб. Така висока щільність свідчить про високий рівень конкуренції на фармацевтичному ринку. А також це сигнал про прибутковість цього бізнесу. Ціноутворення та доступність ліків Після низки гучних скандалів, після особистого втручання Президента, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) запровадила обмеження на торговельні націнки на ліки, щоб зробити їх більш доступними для населення. Зокрема, встановлено максимальну націнку для безрецептурних препаратів у розмірі 35%, а також обмежено націнку постачальників до 8% до оптової ціни. Ці зміни набули чинності з 1 березня 2025 року. Якщо спрощено, то тепер оптова націнка становить 8%, роздрібна націнка залежить від типу ліків і може варіюватися від 10% до 35%, а маркетингові платежі урядом обмежені, але ця практика все ще впливає на ринок. Тепер упаковка таблеток (яка у виробника коштує 100 грн.) має вартувати 118-145 грн. До згаданого рішення РНБО оптова націнка дистриб’юторів коливалася в межах 10-15 %, роздрібна націнка аптек – від 10 до 50% (не було жорсткого ліміту для всіх препаратів), а практика маркетингових платежів була усталеною і коливалась від 17 до 25% від вартості упаковки (стандартно), але часто сягала 60–70% для популярних препаратів. Тоді наша упаковка ліків мала б вартувати 215-230 грн., проте у реальності кінцева ціна могла сягати 300 грн, бо маркетинг штучно завищував вартість, а аптеки додавали націнку на "промоцію". Це призводило до хаосу: дешеві ліки зникали з полиць, якщо виробник не платив аптечній мережі, а споживачі переплачували через "приховані" платежі. Після березня ціни на ТОП-100 ліків знизилися на 30% (виробники задекларували зниження відпускних цін), але загалом ринок не особливо подешевшав через компенсацію фінансових втрат аптеками іншими способами. Скільки виробники та імпортери платять за "місце на полиці"? Аксіома аптечного бізнесу: Ви не можете просто продати ліки через мережу аптек. Ви повинні ЗАПЛАТИТИ за таку можливість. Виявляється, виробники платять аптекам за просування (розміщення на полицях, рекомендації), і загальний обсяг таких платежів на ринку оцінюється в 20 млрд. грн. на рік. Пряма плата за полицю, відома як "маркетингові угоди", становить значний відсоток від роздрібної ціни ліків. За даними різних джерел, ця сума може коливатися від 5% до 70% роздрібної ціни препарату. Ці платежі не завжди оформлюються як оплата за "місце на полиці". Вони можуть маскуватися під інші "консультаційні послуги". Ці витрати закладаються у кінцеву ціну препарату для споживача. Таким чином, покупець, сам того не усвідомлюючи, оплачує не тільки вартість ліків, а й немаленьку вартість маркетингових послуг. Соціальний вплив і етика аптечного бізнесу Одна з найбільших етичних проблем у фармацевтичному бізнесі – це просування дорожчих аналогів (брендових препаратів) замість дешевших аналогів. Часто ці дорожчі ліки мають таку ж саму діючу речовину та доведену ефективність, як і їхні дешевші аналоги. Основна причина такого просування – вища комерційна маржа. Аптечна мережа, щоб збільшити свій прибуток, може встановлювати для фармацевтів та провізорів плани продажів або надавати бонуси за реалізацію певних, більш дорогих препаратів. Це створює конфлікт інтересів: працівник аптеки може рекомендувати пацієнту не найефективніший чи найдешевший засіб, а той, що принесе більший прибуток аптеці. Комерційна спрямованість призводить до нав’язування препаратів: замість перевірки взаємодії ліків і поради звернутися до лікаря, рекомендації фармацевта можуть бути спрямовані на продаж дорожчих засобів. Це посилює самолікування, особливо антибіотиками, що сприяє виникненню антибіотикорезистентності – глобальній проблемі, де Україна лідирує в Європі. Фармацевти без повної освіти (брак спеціалістів на 18 000 аптек) можуть давати неправильні поради, що загрожує здоров’ю населення. У час війни та тотального зменшення доходів це особливо чутливе питання: пацієнти, які не можуть дозволити собі дорогі аналоги, відмовляються від призначеного лікування або переходять на самолікування. Статистичне збільшення кількості інфарктів та інсультів – це не тільки наслідок жахіть війни, але й неможливість купити собі ліки в достатній кількості. Висновки Як бачимо, ліки можуть коштувати дешевше. Але опір ключових гравців ринку та бажання й надалі отримувати захмарні прибутки не дають цього зробити. Втручання Президента призвело до тимчасового зниження цін на основні ліки, але з місяця до місяця ця різниця стає щораз менш помітною. Бо коли упаковка популярного засобу для лікування застудних захворювань продається з націнкою у 200-220%, то ринок таких послуг є нездоровим і вимагає оздоровлення методами державного впливу. Суспільство платить за це високу й драматичну ціну, особливо люди похилого віку: неможливість забезпечити себе необхідними ліками призводить до стрімкого скорочення населення. Там, де ще вчора горіло світло у вікні, сьогодні – темрява і порожнеча. Споживачу не потрібна аптека кожні 100 метрів з сяючими світлодіодними панелями та гламурними вітринами. Етика ведення аптечного бізнесу в Україні потребує здорового балансу: комерційні інтереси не повинні переважати над здоров’ям нації. Регулювання 2025 року – крок уперед, але потрібні подальші заходи, щоб уникнути шкоди від самолікування та гігантських переплат. Автор – Юрій Мариняк IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA