Фізичні вправи можуть допомогти запобігти хронічним захворюванням
Дослідження показують, що тренування з іншою людиною можуть поширюватися на ваш мозок. Доведено , що наявність друга по тренуваннях допомагає підвищити вашу мотивацію. Для літніх людей потенційні переваги ще більш виражені.
Про це пише The Washington Post.
Зазначається, що порівняно з тими, хто тренується самостійно, люди старше 65 років, які займаються спортом разом з іншими, є більш фізично активними, мають менший ризик функціональної недієздатності та менше страждають від падінь.
Дослідження японських вчених
Нове дослідження за участю 4358 людей похилого віку в Японії показало, що учасники, які тренувалися разом з іншими принаймні двічі на тиждень, мали менший ризик розвитку когнітивних розладів, ніж ті, хто робив це самостійно або не займався зовсім.
Люди з когнітивними порушеннями , які можуть варіюватися від легких до важких, мають проблеми із запам’ятовуванням, вивченням нового, концентрацією уваги або прийняттям рішень, які впливають на їхнє повсякденне життя.
«Соціальна ізоляція є відомим фактором ризику деменції, і її сприяли під час пандемії коронавірусу. Ми зосереджувалися на впливі фізичних вправ на сприяння соціальній комунікації», — сказав автор дослідження Кендзі Цунода , доцент кафедри соціального забезпечення Університету префектури Ямагуті.
Протягом чотирьох років Цунода та його колеги спостерігали за учасниками віком 65 років і старше, які проживали окремо в Касамі, регіональному місті приблизно в 60 милях на північ від центру Токіо.
Опитування 2017 року запитувало про їхні фітнес-звички, зокрема про те, як часто вони займаються спортом наодинці чи з іншими людьми, такими як подружжя, діти, онуки, друзі чи тренер. Виходячи з відповідей, учасники були розділені на три групи:
- ті, хто не займається спортом;
- ті, хто займається самостійно (займаються фізичними вправами поодинці принаймні раз на тиждень);
- ті, хто займається спортом разом з іншими принаймні раз на тиждень.
Дослідники отримали дані про когнітивні порушення з державної бази даних. У Японії цей стан вимірюється національно стандартизованим методом, відомим як Критерії оцінки незалежності щоденної діяльності . Когнітивне порушення в дослідженні було визначено як наявність симптомів, які заважають повсякденному життю настільки, що потрібен нагляд або догляд.
На момент першого опитування середній вік учасників становив 76,9 років, з них 51,8 відсотка становили жінки. Більша частка людей похилого віку повідомила, що займаються спортом самостійно (31,0 відсотка), ніж з іншими людьми (24,8 відсотка). Майже половина відповіли, що вони взагалі не займаються спортом (44,2 відсотка). Протягом наступних чотирьох років у 7,7% учасників розвинулися когнітивні порушення.
Проте люди похилого віку, які самостійно займалися спортом, мали менше шансів на розвиток когнітивних розладів — приблизно на 22% — порівняно з тими, хто взагалі не займався спортом. Але профілактичний зв’язок був посилений додаванням соціального елементу, який продемонстрував зниження ризику на 34 відсотки порівняно з відсутністю фізичних вправ.
Потім Цунода та його колеги створили на основі своїх висновків інструмент прогнозування, який називається « популяційна частка» , щоб оцінити вплив соціальних вправ на всю досліджувану популяцію. Як показав інструмент, якби всі учасники тренувалися з іншими двічі на тиждень або частіше, частота когнітивних розладів зменшилася б на 29,2%, тоді як користь від фізичних вправ поодинці становила б лише 15,1 відсотка.
Результати, опубліковані в Archives of Gerontology and Geriatrics у січні, свідчать про те, що регулярні соціальні вправи можуть діяти як ефективний один чи два удари проти зниження когнітивних функцій у літніх людей. Попередні дослідження, узагальнені у звіті про запобігання деменції від 2020 року Комісії Ланцета, вказали на 12 модифікованих факторів ризику, включно з недостатньою фізичною активністю та низькою соціальною активністю, на які припадає приблизно 40% випадків деменції у всьому світі.
«Висновок про те, що займатися спортом разом з іншими краще, ніж займатися спортом поодинці, підтверджує ідею про те, що цілий ряд різноманітних змін способу життя є корисними та можуть працювати разом», — сказав Ендрю Соммерлад, ад’юнкт-професор психіатрії в Університетському коледжі Лондона, співавтор звіту Lancet.
Вправи можуть допомогти при багатьох вікових захворюваннях
Важливість фізичних вправ для профілактики та лікування захворювань, пов’язаних із віком, стає все більш очевидною.
«Вправи призначені не лише для молоді. Літні люди також можуть отримати користь від фізичних вправ, і їх слід заохочувати до цього», — сказав Мікель Іск’єрдо, професор медичних наук у Державному університеті Наварри в Іспанії, який не брав участі в дослідженні.
Фізичні вправи можуть допомогти запобігти хронічним захворюванням, таким як серцево-судинні захворювання, інсульт і діабет, а також покращити довголіття, мобільність, психічне здоров’я та якість життя.
Що стосується старіння мозку, регулярні фізичні вправи сприяють покращенню когнітивних функцій, а також запобігають і зменшують когнітивні втрати. Фізична активність може змінити структуру мозку шляхом збільшення кровотоку та об’єму, а також запобігти віковій втраті мозкової тканини.
Численні дослідження також показали, що соціалізація корисна для старіючого мозку. У дослідженні 2019 року за участю понад 10 000 людей Соммерлад і його колеги помітили, що більш часті соціальні контакти у віці 60 років асоціюються зі зниженням ризику деменції протягом наступних 15 років. Мета-аналіз 51 дослідження, проведений у 2019 році, показав, що велика активність у соціальній діяльності та великі соціальні мережі пов’язані з покращенням когнітивних функцій у пізньому віці.
«Соціалізація розвиває нашу когнітивну функцію, забезпечуючи більшу стійкість до занепаду пізнього віку — концепція, відома як формування когнітивного резерву. Бути більш соціально активним також може сприяти здоровому способу життя та зменшити стрес», — сказав Соммерлад.
Заняття спортом разом з іншими створюють дружбу та спільноту
Маріза Васкес з Лейквуда, штат Колорадо, створила групу походів для інших жінок свого віку два роки тому. Група літніх жінок середнього темпу пішохідного туризму сьогодні налічує понад 1000 членів і пропонує щотижневі піші прогулянки, а також купання в лісі та заходи для усвідомлення.
«Є величезна користь від того, що жінки-однодумці зустрічаються одна з одною. Нас усіх об’єднує наша любов до природи та походів. Це створило дуже привабливу дружбу», — сказав 62-річний Васкес.
Учасниця Кеті Кош, 70 років, ходить у походи та прогулянки сама, але, за її словами, участь у пішохідній групі змушує її пробувати складніші маршрути. Жінки не тільки підбадьорюють одна одну, піші прогулянки з іншими також забезпечують безпеку в кількості, зменшуючи ймовірність того, що люди заблукають або пораняться.
«Бути частиною цієї групи різноманітних сильних жінок дало мені відчуття спільності. Ці жінки є натхненням. З кожним походом я розширюю свій всесвіт», — сказала Кош, медсестра на пенсії з Голдена, штат Колорадо.
Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує, щоб дорослі віком від 65 років займалися принаймні 150 хвилин помірної активності або 75 хвилин інтенсивної активності на тиждень, а також принаймні два або більше днів активності для зміцнення м’язів. Але лише 16 відсотків літніх американців відповідають цим рекомендаціям.
Іск'єрдо та інші експерти вважають, що фізичні навантаження повинні призначатися медичними працівниками в індивідуальному порядку, як і будь-які інші ліки. Незважаючи на те, що дотримання режиму фізичних вправ для людей похилого віку може бути складним, він припускає, що групові вправи або тренування з партнером можуть допомогти підвищити послідовність, мотивацію та задоволення.
«Незалежно від вашого віку, ніколи не пізно почати скорочувати ці м’язи та пожинати переваги вправ», — сказав Іск’єрдо.