Максим Морозов — боєць «Легіону Свободи», воює на Донеччині з 2014 року. Про поточну ситуацію на Авдіївському напрямку, стратегічне значення Авдіївки та небезпеку життя цивільних, які лишаються в прифронтовому місті, Максим Морозов розповів в інтерв’ю LVIV.MEDIA.
— Ви зараз на Авдіївському напрямку. Авдіївка — це місто, яке з 2014 року зупиняє російську навалу, і один із тих напрямків, де у зведенні Генштабу постійно йдеться про те, що ворог намагається штурмувати. Що зараз відбувається в місті, що можете розповісти?
Так, дійсно, Авдіївка з 2014 року перебуває на лінії фронту, тут відбувалися постійно бої ще до повномасштабного вторгнення, уже скоро буде 10 років. Від початку повномасштабного вторгнення шлях російських колон пролягав крізь передмістя Авдіївки. Велися активні дії, ворог намагався в групову атаку: зайти в місто, захопити його. Усі ці спроби були відбиті на той час 25-тою десантно-штурмовою бригадою, яка перебувала в місті й відповідала за оборону Авдіївки. І, звичайно, тими силами опору, на які вона розраховувала, їй допомагали інші підрозділи. Згодом 25-та бригада стала виконувати інші функції, наступальні, її замінила 110-та, яка з того часу героїчно і дуже важко, але утримує Авдіївку, важкою працею. Насправді після цього вороги змінили трошки тактику. Замість лобових штурмів вони намагалися оточити місто з півдня і з півночі. Вони мали певні локальні успіхи. Колони деколи вдавалося ліквідовувати, зменшувати, але все одно ворог бився за те, щоб оточити, і мати змогу розповідати казки про те, що «взяли Авдіївку». Діяли тактично точно: в Авдіївку є одна дорога, яка за бажанням ворога може утримуватися й бути обстріляною. Вони захоплювали її неодноразово, тому досягли певного тактичного успіху. Але важка праця і героїзм наших Сил Оборони не дають їм узяти місто повністю в оточення, бо місто продовжує боротьбу з навалою.
— Тобто, оскільки ворог отримує дуже конкретно по зубах відсіч в Авдіївці, він намагається Авдіївку обійти, щоб рухатися далі?
Незалежно від того, де ворог отримує по зубах, він не отримує такої відсічі, яка йому створює проблеми щодо живої сили, щодо техніки, боєкомплекту, бо Московія ще надзвичайно сильна і в неї є резерви, є резерви технічні, вона використовує масово свою бронетехніку. І того, що вони «отримали по зубах», ще мало. Відповідно, маючи сили, резерви в техніці, та і в «м'ясі», вони обходять і кажуть, що будуть обходити й пробувати атакувати наші міста на всіх ділянках фронту.
— Якщо говорити про Авдіївський напрямок, хто зі сторони ворога там стоїть? Це «Шторм Z», це регулярна армія, це їхні морські піхотинці, хто це?
Усі ці сорти лайна, які ви назвали, але кожен із них небезпечний по-своєму. На нашій ділянці були різні підрозділи, були так звані війська «ЛДНР», адже в них лишається безпосередній доступ до Донецька. Звичайно, на наших ділянках були і «Шторм Z», і заходили «вагнерівці», на нашій ділянці є і регулярні війська. Це все збірна солянка, яка час від часу міняє один одного, були тут ще якісь інтернаціонали, і так далі. Тут було все, що є у кацапів.
Ще були якісь «уральскіє пєльмєні» на танках, намагалися обстрілювати Авдіївку. Вони обстріляли єдиний магазин. Його відкрив підприємець, на власний ризик свого життя, набирав товари для людей, хто там залишився, і там намагається продавати. Це більше має волонтерський характер, тому що вже декілька разів йому машини знищували. І прийшли ось ці нові якісь «уральскіє пєльмєні», знову обстріляли магазин, знищивши йому касу, і ледь не повбивавши декількох людей.
Одразу видно, коли заходить якийсь новий підрозділ, вони одразу стріляють, намагаються знайти якісь скупчення. Їм не важливо, чи то військові, чи то цивільні, вони одразу на скупчення людей відкривають вогонь. Це нелюди, яким неважливо, кого вбивати.
— Знищили єдиний магазин, який був у Авдіївці, так?
Не те, що його знищили, він зараз буде відновлений, тому що той підприємець не здається. Він хоче працювати всім ворогам на зло. У нього така позиція, ми не можемо йому це заборонити. Він ризикує своїм життям, він дає роботу ще декільком продавцям. Але для чого я навів цей приклад, щоб стало зрозуміло, що підрозділи кацапські тут постійно змінюються. Так, є якісь постійні підрозділи, такі як ДНР. А кацапські регулярні підрозділи, постійно змінюються, готуються, перекидаються, бо Донецьк — логістичний центр. Відповідно, якщо наші Сили Оборони почали мати успіхи якісь на іншому напрямку, цей підрозділ кацапський звідси забирається, перекидається на інші ділянки. Це щоб ви зрозуміли, що Донецьк — це логістичний центр, він розташований в безпосередній близькості до Авдіївки. Тому сказати, хто тут постійно, дуже важко, тому що один підрозділ заходить, його знімають, міняють, і так далі.
Є і підрозділи, які вже скомплектовані з людей, які жили на тимчасово окупованих територіях: з Херсону, Запоріжжя, з Волновахи, яка до повномасштабного вторгнення була підконтрольна Україні.
Коли проходить росіянин, він ні з ким там не говорить, чи троє дітей, чи п’ять дітей. Усі примусово проходять мобілізацію, їх закидають в ці «бобіки», і потім заводять в окопи й відсилають на наші міни.
І не важливо, те, українець чи не українець — мобілізували, і все. Ти на тимчасово окупованих територіях, значить, ти «гражданін росії», а «гражданін росії» йде вбивати українців.
— Я у вас хотіла уточнити, тому що Ганна Маляр, заступниця Міністра оборони України, заявила, що окупанти бояться заходити в Авдіївку, щоб знову не загрузнути в міських боях і не повторити Бахмут, тому що Бахмут їм обійшовся великою ціною. Як ви ставитеся до такого тлумачення ситуації, і чи коректно взагалі порівнювати Бахмут з Авдіївкою?
Це коректно, і я б ще згадав Сєвєродонецьк, тому що саме там вперше один батальйон зав’язав дуже серйозний бій з ворогом, і саме там у них були перші серйозні втрати. І вони це так взяли до уваги, але у зв'язку з тим, що вони подушили нас по флангах, вони Сєвєродонецьк і Лисичанськ взяли. Але от Бахмут вдалося зберегти й провести там бій міський з міцними флангами, який призвів до того, що ворог зазнав втрат від 20 до 50 тисяч.
Щодо Авдіївки, то виникла така сама ситуація: є промзона, є Авдіївський коксохімічний завод, є саме містечко, де вони так само намагаються пройти по флангах, щоб якщо вже будуть вуличні бої, то тільки з тими силами, які залишаться в місті, щоб почати бій після оточення. Зараз поки оточення їм не вдається, відповідно вони роблять спроби йти в лобову атаку, але їм це не вдається.
— За даними від військової адміністрації, орієнтовно 1700 людей зараз проживає в Авдіївці. Чому люди не виїжджають, як ви для себе це пояснюєте? Якщо ворог знову знищив єдиний магазин, який працює, і ми розуміємо, що люди живуть під постійними обстрілами. Чому місцеві не виїжджають, як ви бачите цю ситуацію?
Військова адміністрація постійно надає місцевому населенню можливість виїхати, надає можливість отримувати переселенські виплати, житло, і так далі. І так само, якщо люди не виїжджають, то їм постійно надають гуманітарну допомогу. Відповідно, це небажання виїжджати — це є певне боягузтво з їхньої сторони, небажання щось робити, щоб тобі не перестали надавати гуманітарну допомогу, якщо ти виїдеш. Це ще й певні психологічні проблеми людини, яка вважає, що входить до якихось там «хранітєлєй города». Але більшість фактично вірить, що коли вони виїдуть, вони не будуть отримувати гуманітарну допомогу. Хоча та сама авдіївська адміністрація надає допомогу всім авдіївцям, які виїхали з Авдіївки в найближчі міста — Покровськ, Павлоград чи села в Покровській громаді.
— Була історія, що одна дитина залишається в Авдіївці, мати відмовилася її евакуювати, влада шукала цю дитину, щоб її вивезти. Вам відома ця історія? Дитину евакуювали, чи ні? Чи ви не знаєте?
Це дуже важка історія. Так, мати відмовляється, і влада дійсно шукає цю дитину. Багато поліцейських, і ми з ними, змушені постійно ризикувати життям, щоб знайти цю неадекватну матусю з її сином. Місто немаленьке, обстріли постійні, тому знайти людину, яка не хоче, щоб її знайшли, це дуже важко. Величезні ресурси були залучені, щоб знайти дитину разом з цією мамою. Поки що її не знайшли, принаймні на цей момент. Я сподіваюсь, що її вдасться знайти, бо це неадекватна поведінка матері.
— Пане Максиме, за півтора року повномасштабної війни, за десять років війни, яку розв'язала Росія проти України, ми розуміємо, в принципі, чому потрібно виїжджати із прифронтових міст. Але якщо можна ще раз скажіть, як військовослужбовець, чому цивільним варто покидати такі небезпечні місця, як Авдіївка в тому числі?
Не тільки Авдіївка, є ще декілька прифронтових міст. Це життя і здоров'я самих громадян. Відповідно, якщо є неповнолітні, це життя і здоров'я дітей. Усі будинки в Авдіївці були знищені, тою чи іншою мірою. Немає такого будинку, приватного чи багатоповерхового, куди не прилітав «Град», або не прилітало від танка, артилерії, або авіаудару. Авіаудар здійснюється саме по багатоповерхових будинках. Якщо ви подивитесь в інтернеті відео, від цих будинків залишається тільки величезна купа будівельного сміття і фундамент. Тому жодні гуманітарні допомоги, жодні ілюзорні уявлення не варті того, щоб один момент прилетіла ракета і забрала життя цієї людини.