У Пентагоні визнають, що Україні потрібні далекобійні ракети
Американо-українські зв’язки все більше зростають. Водночас навколо України нині активно розвиваються та інтегруються воєнно-політичні процеси, у яких провідну роль відіграють саме світові лідери.
LVIV.MEDIA розповідає, як стосунки України з Вашингтоном допомагають постачанню зброї проти Росії та як це впливає на мобілізацію в РФ.
Вашингтон чітко усвідомив потреби Збройних Сил України
У світових воєнно-політичних процесах, які нині активно розвиваються навколо України та інтегруються в український воєнно-політичний простір, провідну роль відіграють воєнно-політичні лідери.
Так, Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний вперше особисто зустрівся із головою Об'єднаного комітету начальників штабів США Марком Міллі. Цілком очевидно, що головним аспектом цієї особистої комунікації стали питання модернізації ЗСУ.
Тим часом міністр закордонних справ Великої Британії вирушив до Північної Америки, щоб переконати союзників відправити танки в Україну. Під час поїздки британський міністр проведе переговори з держсекретарем США Ентоні Блінкеном.
Цілком очевидно, що зустріч з Блінкеном — це продовження зустрічі генерала Міллі із Залужним, але переконувати будуть не Блінкена, а Конгрес. Іншими словами, Білий Дім створює всі необхідні умови, щоб зменшити можливості республіканців впливати на російсько-українську війну і перенесення її на більш стійкі та сучасні рейки.
Отже, Вашингтон сьогодні чітко усвідомив потреби для нових змін Збройних Сил України, при цьому усвідомив це на основі власної Стратегії національної безпеки США.
Крім того, у Пентагоні визнають, що Україні потрібні далекобійні ракети. Також США планують навчити наших військових користуватися системами “Patriot” за 10 тижнів, заявив міністр оборони України Олексій Рєзніков.
При цьому воєнні елементи не просто будуть копіювати, а й адаптують та трансформують, щоб, як зазначив Блінкен в своєму інтерв’ю “CNN”, “посилити й забезпечити виживання базових цінностей”. Під базовими цінностями мається на увазі світова демократія.
Отже, Україна та її Збройні Сили ще глибше інтегрувалися в новітні світові процеси, і чи не вперше з позиції рівнозначного партнерства.
- Дата публікації
Герасимов заздрить Залужному
Тим часом у Кремлі таки розгледіли вищезазначені процеси, які можуть більш кардинально змінити ситуацію на полі бою.
У відповідь на зустріч Марка Міллі з генералом Залужним, кремлівський командувач терористів СВО Герасимов через підпорядковану собі Академію військових наук РФ запропонував Януковичу, Азарову та Медведчуку сформувати так званий “уряд України у вигнанні”.
Таким чином, Герасимов намагається сформувати свою особисту воєнно-політичну суб’єктність, щоб хоч в чомусь стати рівним генералу Залужному, із подальшим прицілом теж мати прямі та особисті комунікації з тим же Марком Міллі.
Але пробудивши таких “персонажів”, як Янукович та Азаров, Кремль знову впадає в “політичну сліпоту”, адже вони окрім, як у Росії більше ніде не мають політично-моральної ваги.
Чи призведуть американо-українські стосунки до ще однієї хвилі мобілізації в Росії
Частковим підтвердженням того, що російсько-українська війна переводиться на більш стійкі та сучасні американо-українські рейки є кремлівський анонс, що 18 січня Путін має виступити з важливою заявою щодо своєї, так званої спецоперації проти України.
Російські військкори поділились на групи, які підігрівали тему різними припущеннями — від оголошення справжньої війни та нової мобілізації до переведення СВО в якійсь новий формат. У цей час, пропагандисти на ТВ анонсували “лобове зіткнення Росії та США”. Проте, нічого такого Путін не повідомив.
Тим часом за повідомленнями “The Wall Street Journal” стало відомо, що закриті опитування громадської думки продемонстрували Кремлю готовність громадян стерпіти ще одну хвилю мобілізації. Водночас Шойгу заявив, що в 2023-2026 роках чисельність російських військ має збільшитися до 1,5 млн осіб.
Отже, зараз чітко помітні світові комунікації, яка побудовані на підґрунті початку чергового етапу військової ескалації з боку Росії її неуспішних кроків в інформаційно-політичній площині, які підштовхують Кремль діяти рішуче. Одночасно з цим, Вашингтон продовжує стримувати Пекін, в його ймовірному бажанні допомогти Кремлю.