Розбираємося, чому знищення диктатора не вирішить українських проблем
Інформацію про те, що в оточенні Путіна ніби то є люди, що думають про його ліквідацію чи усунення від управління країною, в Україні сприйняли як чудову новину і шанс на припинення війни. Проте це – певний самообман та небажання думати про майбутнє.
Війна це ….
Війна це – не тільки бойові дії. Так, бойові дії, більше травмують, ми бачимо криваві кадри, швидше помирають люди, гинуть діти. Усе це емоційно сприймається тільки через велику кількість трагічних подій за короткий проміжок часу. Але від інших видів гібридної війни теж страждають люди, теж вмирають, недоїдають, переїжджають, руйнуються сім’ї. Але це "розмазано" в часі й не сприймається як один ланцюжок подій.
Тож смерть путіна максимум може зупинити бойові дії та повернути ситуацію станом на 23 лютого 2022 року. Але є ще частина окупованих Донецької й Луганської областей, а також окупований Крим. Постійна загроза чергової ескалації не допоможе нам з відбудовою країни, інвестиціями та поверненням мільйонів українців у свої домівки. Фактично, війна може перейти у "сплячий режим" до появи чергового "путіна".
Кремль чи росія
Багато читаю і чую від українців, росіян, мешканців європейських країн, що у війні винен кремль, а не росія. Приблизну тезу озвучив і канцлер Німеччини. І ця фраза завжди була самообманом, як для росіян, так і українців та інших країн. Бажання розділити владу і народ зрозуміле, але зовсім не означає, що громадяни не повинні відповідати за те, що роблять керівники країни.
Тут показовим є приклад білорусів, які третій рік виступають проти свого диктатора та узурпатора. І навіть після хвилі арештів та знищення опозиціонерів, білоруси під загрозою втратити свободу і життя продовжують боротьбу всередині країни. У росії люди ховаються за фразами, що у всьому винен кремль і у більшості не відчувають відповідальності за своїх керівників.
путін – це росія, а росія – це путін
Нема цієї відповідальності з дуже простої причини. Путін – це живе уособлення принципів та цінностей росіян. Він є породженням системи, яка створювалась з середини 80-х, розвивалась у 90-х, комунікувалась в 00-х та консервувалась в 10-х роках. І більшість росіян були активними учасниками її творення, вони ставали основою та відмовлялись вибирати інший шлях розвитку. Поруч були ще дві країни з однаковими вихідними даними системи. Але українці практично повністю її змінили, а в білорусів з’явилось покоління готове міняти систему. Росіяни, як раби на страті, просто змирились або стають активними учасниками злочинів своєї влади.
Чи є "хороші росіяни"
Є теза, що Гітлеру вдалось реалізувати свої плани із захоплення Європи та знищення євреїв через те, що хороші німці мовчали, коли погані німці робили, що хотіли. У це можна навіть частково повірити, враховуючи канали поширення комунікації та силу пропаганди. Проте з сучасною росією така теза не працює. Зараз є достатньо інструментів, щоб отримати інформацію та дізнатись, що відбувається. Потрібно тільки захотіти та витратити трошки часу. Але це навіть для "хороших росіян" – проблема.
Якщо вони раптом визнають, що російська влада їм бреше, перестають вірити усім. Починають жити у своєму світі, зі своїми уявленнями, сформованими на основі російської пропаганди. Навіть найбільші російські ліберали зависають на питанні про те, чий Крим, а зараз часто ще й не визнають втрати російських військ. А все тому, що російський імперіалізм – вже частина кожного росіянина, незалежно від того підтримує він путіна чи ні.
Війна всіх не змінить
Звичайно, є ті росіяни, що визнають російсько-українську війну та говорять, що путін зі своїм оточенням вчиняють злочини. Але вони не бачать подій, які передували черговому нападу 24 лютого. Для них немає Донбасу, Криму, Грузії, Чечні, Сирії чи Африки. Вони реагують на одну подію, яка є короткою в часі та дуже кривавою й емоційною. І це не означає, що після завершення бойових дій вони змінять ставлення до підходів російської влади в управлінні та міжнародної політики.
То чому ж смерть путіна нічого не вирішить
Бо російські еліти нічим не відрізняються від путіна. Вони такі самі, але в маленьких масштабах. З отриманням великої та необмеженої влади рано чи пізно з’явиться новий "путін". Усі розмови про його усунення чи ліквідацію – це тільки бажання вижити, щоб зберегти стан справ станом на 24 лютого. Вони реагують як хворий організм, атакують місце ураження системи, щоб швидше все унормувати. Немає розмов про зміну системи влади, немає розуміння, що росія почне змінюватися. Є бажання забрати того, хто вбиває всю звичну систему. Швидше за все система викине шкідника, щоб залишитись живою. Можливо, навіть відкотиться до початку 00-х, коли ще навіть путін виглядав реформатором. Але якщо не буде суттєвих змін всередині країни, то зміцнившись, з’явиться черговий диктатор, що захоче "життєвого простору" для росії.
Що далі
"Карфаген має бути зруйнований". Система влади в Росії має бути повністю зруйнована і тільки тоді можливі зміни. Без цього для нас нічого не зміниться. Усі можливі заміни Путіна будуть означати, що ми відкладаємо розв'язання проблеми на пізніше.
Україні та українцям не варто надіятись на те, що заміна диктатора позитивно вплине на нас. Це дасть нам тактичну перевагу, але стратегічно знову треба буде готуватись до війни. Сильна українська армія та економіка – це те, що може гарантувати нам відносний спокій у майбутньому за умови, що система влади у росії не зміниться. Але не варто цього допускати, треба дотискати не тільки путіна, а й росію. Зараз ворог не тільки кремль, а ціла росія.