Пафос і маскулінність замість раціонального мислення
На моєму рахунку тисячі знищених ворогів, сотні успішних операцій. Я вмію користуватись як мінімум трьома десятками видів озброєння. Але є нюанс — все це в комп’ютерних іграх Call of Duty та Sniper. У реальному житті: 9 місяців строкової служби та рік в АТО, жодного знищеного ворога та одна успішна операція з організації передачі 19 бойових позицій від одного полку до іншого. Уперше з автоматом більше, ніж 15 хвилин, провів на шостий місяць строкової служби. А потім був час, коли спав з ним, обійнявшись. Добре усвідомлюю різницю між армією та війною і віртуальними іграми.
Зараз суспільство здебільшого обговорює не реальну війну, а гру, де кожен намагається прокачати свого персонажа, похвалитись перед іншими своїми скілами та мало уявляє, що таке реальна війна. Перше, що важливо усвідомити всім, хто розказує, як і що робити українцям — на війні у вас теж стріляють. І ви можете померти, навіть не встигнувши зарядити автомат.
Швейцарія та її оборона
Це тема виникає в інформаційному полі щоразу, коли у нас чергове загострення дій від Росії. Ще як приклад для захисту країни цитують книгу "Тотальний опір" майора Ганса фон Даха. Але вся швейцарська модель організації оборони має одну велику проблему, що нівелює всі розмови про неї — вона ніколи не була апробована реальними бойовими діями. А книга фон Даха видана у 1957 році як мінімум застаріла. Для прикладу, зараз, якщо скористатися гугл картою можна побачити систему укріплень як українських, так і російських військ. Або ж за допомогою ТікТоку простежити пересування техніки. Значна частина розмов про партизанські рухи теж не мають сенсу, бо це було актуально в 40-х та 50-х, але не в XXI столітті.
Нас вчать як себе вбити
Професійні військові підтвердять, що є дуже велика різниця "вміти стріляти" та "вміти користуватись зброєю". Ви можете ходити в тир та стрілецькі клуби, тренуватись кілька годин і поїхати додому. Але військова підготовка — це зовсім інше.
Масові виїзди на полігон, де люди на прямих ногах, відхилившись назад, максимально притулившись до прикладу стріляють по мішені, демонструє всю безглуздість таких навчань. Це точно не лякає ворога, а тільки веселить.
Стріляти з будь-якого поширеного виду стрілецької зброї в Україні не проблема. Уся зброя проста і максимально інтуїтивна. Автомат Калашникова, наприклад, робили так, щоб усі народності СРСР, які навіть не розмовляли російською, могли зрозуміти як ним користуватися.
Діти в 10-11 класах можуть зрозуміти як стріляти. Але здебільшого нікого не вчать як носити зброю, швидко заряджати, як вести вогонь по ворогу, працювати у двійках, трійках, відділенням чи взводом,. Як намалювати картку вогню чи організовувати оборону в місті. Вчать — це показують і відпрацьовують, а не "на пальцях" пояснюють 10 хвилин.
У перші два роки російсько-української війни, за статистикою ЗСУ, 66 людей загинуло через необережне поводження зі зброєю; 21 – через порушення заходів безпеки; 137 – нещасні випадки; 90 – вбивство; 171 – самогубство. Загалом це – 485 людей. Бойових за цей час було – 1954. А ще є санітарні втрати, та вони значно більші. Ці люди вміли стріляти, але не всі вміли користуватись зброєю. Навчання, нашвидкоруч організовані органами місцевого самоврядування, у більшості випадків не посилять боєздатність, але збільшать кількість людей, що будуть думати які вони "Рембо".
Для чого вам зброя
У мене виникає тільки одна цинічна відповідь: "Щоб застрелитись, якщо росіяни будуть близько". Усі інші аргументи не мають нічого спільного з реальністю. Інколи вони свідчать про проблеми з самооцінкою та маскулінністю в окремих чоловіків, але не більше. Це звучить як образа, але це правда, яку ми не хочемо побачити.
У публічній площині переважають два аргументи.
Для участі в територіальній обороні
Територіальна оборона — це окремий вид військ Збройних сил України. Щоб стати її частиною, ви підписуєте контракт на три роки, проходити навчання і будете мати регулярні збори, там закріплюють за вами зброю.
Аргумент, що ворог спершу битиме по місцях зберігання зброї й не буде чим воювати, маніпулятивний. По-перше, ви зі своїми гвинтівками теж не зможете нічого зробити, а дозволу на автоматичну зброю ніхто вам не дасть. Закріплений автомат чи кулемет теж не віддадуть додому. Бо хто буде відповідати за наслідки, якщо ви вирішите їх використати у мирному житті. Стан афекту ніхто не скасовував і виявити його на психологічних тестах вкрай важко. Це й аргумент просто описує завдання для керівництва тероборони в області — організувати зберігання так, щоб всі групи могли швидко отримати зброю та щоб було кілька місць, щоб в разі знищення одного не було паралізовано підрозділ.
Зброя потрібна для самозахисту
Від кого: сусідів, влади, водіїв авто що припаркувались на "вашому місці"? Захиститись від окупантів вона не допоможе. Навіть навпаки, може збільшити жертви серед мирного населення. Приклад Чечні тут не актуальний. По-перше, там оборону тримали воїни, а не мирне населення. По-друге, в Україні не більше 30% населення живе в селах, а інші в містах. Якщо в одному з будинків хтось почне стріляти по військових, то вони не стрільця вибиватимуть, а зачистять весь будинок і не питатимуть, хто стріляв, а хто ні. Військові спершу стріляють, а тоді питають. І ще важливо: першою у приміщення заходить граната. Ще не знаю нікого, кому б вдалось переконати гранату, що він мирний.
У загальному спротиві треба розуміти свої ролі. Але ці "герої" не розуміють. Використовувати власну зброю можна, але в добровольчих формуваннях. За словами міністра оборони, формуватимуть їх з мешканців невеликих населених пунктів і за поданням та рішенням Головнокомандувача ЗСУ. Їх функціонал — забезпечити порядок та охорону об’єктів, а не вести бойові дії. Органам місцевого самоврядування не треба їх створювати вже й негайно, а людям щось там формувати. Усі заяви довкола цього не більше, ніж бажання погратись у політику та військову стратегію рівня Call of Duty.
Чому власна зброя у бою — це повна дурня
На словах все красиво, а з некомпетентними текстами взагалі казково: "кожен українець з власною зброєю може взяти учать в територіальній обороні та захистити країну". У реальному бою з власною зброєю ви — непотрібний баласт уже через кілька хвилин. Чому? Бо вміти стріляти і вести бій — це дуже різні речі. За пару занять по-кілька годин не можливо навчитись робити це ефективно. Потрібно не просто прийти на навчання, а записатися в тероборону для проходження служби, щоб розуміти що і як робити.
Варто зазначити, що окремі види озброєння в умілих руках та людини яка знає як вести бої в місті та може довго переховуватись і маскуватись, можуть бути дуже корисні. Але таких людей одиниці, а скупка зброї стає все більшою. Те, що в разі повномасштабної агресії в містах з’являться люди, що завдаватимуть відчутної шкоди ворогу не сумніваюсь, але передбачити поведінку росіян можна дуже легко.
Зброя є і що
У військових є два найпопулярніші та масові калібри — 5.45х39 та 7.62х39. Серед цивільного населення та мисливців: 12, 16, 223, 308, 30-06 калібр. Банально, армія не зможе забезпечити набоями всіх, хто прийде з особистою зброєю. Власні набої закінчаться дуже швидко. Боєприпаси — це не дешеве задоволення. І навіть якщо дуже захочеться, навряд чи ви самостійно купите їх у достатній кількості.
Армія не буде їх купувати, бо вони їм не потрібні й це створює логістичні проблеми. Об’єднати людей з одним видом озброєння (і сформувати з них один підрозділ) буде важко. Кілька видів зброї означає утруднення з пересуванням, адже треба буде нести додатковий вантаж. А якщо вам не те привезуть, то фактично зразу паралізують.
Дистанція мисливської зброї – значно менша, ніж військової. Ураження теж менші, а значить менше небезпеки для ворога. Тому тут все дуже просто – особиста зброя це забезпечення порядку в малих населених пунктах, страховка від криміналу, мародерів та відчуття безпеки для населення. Але і тут не варто переборщити, щоб не було зіткнень між групами з різних вулиць.
Кабан з автоматом
800 тисяч мисливців, які готові захищати Україну. Саме таку цифру найчастіше чую від цієї спільноти. Але де ж ви були 8 років війни? З такою армією ми б могли не тільки Крим звільнити, а й здійснити "мрію націоналістів" та захопити Кубань. І якщо ви дійсно хочете захистити країну, то підписуйте контракти з теробороною. Нагадую, що загальна чисельність тероборони має бути не менше 130 000.
Проте наразі спільнота ставить ультиматуми, скаржиться на збільшення заповідників та заборону полювати на деякі види тварин. Паралельно розповідає, яка вона вміла, бо знає як робити засідки. Тут правда є один нюанс – кабан без автомата бігає, а ворог сам буде робити засідки на вас. Єдине, що ми бачимо в цій ситуації – провал роботи Міністерства внутрішніх справ та центрів комплектування. У нас 800 тисяч людей, які заявляють, що вміють та знають як воювати, але ми мали проблеми з попередніми мобілізаціями, особливо п’ятою та шостою та тероборона яка була до змін 1 січня не могла набрати потрібної кількості людей.
*****
Держава визначила як населення може допомогти захистити країну — територіальна оборона, 130 000 тисяч особового складу. Також варто пройти курси першої медичної допомоги, бо це важливо не тільки для війни. Усі інші речі із недолугими навчаннями, закупівлею особистої зброї та заходи ОМС не більше, ніж маніпуляції та прояв страху і політики.
Є відома фраза "Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу". Так працюймо на свою армію, а не своє его, політичну чи приватну "армію". Ми маємо допомогти армії, а не маніпулювати захистом країни.