Майже щодня українські військові звітують про десятки та сотні збитих іранських безпілотників Shahed. Загальна кількість приземлених цих апаратів уже вимірюється тисячами, але ворог все ще має значні запаси.
У цьому матеріалі розповідаємо про характеристики ударного дрона Shahed та його модифікації, включно з Shahed 191 та Shahed 236.
Історія створення та ключові особливості Shahed
Shahed 136 належить до цілого сімейства іранських ударних безпілотників, які створює Дослідницький центр авіаційної промисловості. Там займаються не лише дронами, а й виробництвом військових вертольотів.
Розробка різних моделей Shahed розпочалася ще у 2010-х роках, щоб Іран не відставав від США та Ізраїлю у сфері сучасних озброєнь.
Широкій публіці Shahed 136 уперше представили у 2020 році. А вже через рік іранці показали пускову установку на вантажівці для залпового запуску безпілотників. Однією з головних переваг цієї системи є універсальність: контейнери з дронами можна встановлювати не тільки на вантажівки, а й на потяги, кораблі чи інший транспорт.
Ще однією особливістю є низька ціна. Один дрон-камікадзе коштує від $20 000 до $50 000. Тоді як, наприклад, крилата ракета “Калібр”, здатна долати більшу відстань, обходиться у $5-6 млн за одиницю.
Серед основних особливостей дрона також є те, що апарат може тривалий час перебувати у повітрі, очікуючи на команду, або виконувати завдання за наперед закладеною програмою.
Росія активно використовує Shahed у війні проти України, називаючи “Герань-2”, однак конструкція та серійні номери свідчать про справжнє іранське походження. При цьому, окупанти запускають ударні дрони й по території Польщі.
Основні характеристики Shahed 136
Ударний дрон призначений для ураження цілей на дальній відстані. Його основні характеристики:
- дальність польоту – до 2,5 тис. км (реальна – 1,3–1,6 тис. км);
- швидкість – близько 185 км/год;
- вага – 200 кг;
- довжина – 3,5 м, розмах крил – 2,5 м;
- боєголовка – до 50 кг вибухівки у носовій частині;
- запуск – зі спеціальної мобільної пускової установки.
Дрон летить на низькій висоті та має невеликі розміри, через що його складно виявити радарами. Водночас він створює характерний гучний звук, який допомагає військовим розпізнавати та збивати Shahed навіть зі стрілецької зброї.
Нові модифікації: Shahed 191 та Shahed 236
Окрім базового Shahed 136 існують інші модифікації дронів, а саме:
Shahed 236 – нове покоління ударних дронів, які вперше атакували Україну у 2025 році. Його головна особливість – тепловізійне наведення та система “машинного зору”.
Як пише “Мілітарний”, під час одного з візитів російської делегації до Ірану іранська сторона продемонструвала новий ударний безпілотник Shahed 236.
Тоді дрон із двигуном внутрішнього згорання та системою автоматичного захоплення цілей здійснив випробувальний політ у нічний час. Апарат злетів, виконав завдання згідно з польотною програмою, подолав відстань до обраного об’єкта та уразив його.
Керування під час випробування здійснювалося в онлайн-режимі: оператор міг вибрати одну з чотирьох умовних цілей. Як мішені використовували контейнери розміром 6 на 3 метри. Головка самонаведення захопила ціль. Об’єкт був уражений з точністю до 3-5 метрів.
Окремо було продемонстровано концепцію роботи комплексу: крім ударного дрона, у нього входив ретранслятор і станція управління. Дальність застосування системи оцінювалася приблизно у 220 кілометрів.
Shahed 191 (також відомий як Saegheh-2) – це дрон, який за своїм виглядом та характеристиками є зменшеною копією американського розвідувального дрона Lockheed Martin RQ-170 Sentinel, який Ірану вдалося перехопити ще у 2011 році.
Це один із двох іранських БПЛА з конструкцією “літаюче крило”, розроблений на базі RQ-170. Другим став повнорозмірний аналог – Shahed 171 Simorgh. Перший політ Shahed 191 відбувся у 2014 році.
За даними іранських ЗМІ, дрон обладнаний турбореактивним двигуном, що забезпечує швидкість до 275 км/год та дозволяє перебувати у повітрі до 4,5 години. Дальність польоту сягає приблизно 500 кілометрів, а максимальна висота – близько 7 500 метрів.
Озброєння Shahed 191 включає дві керовані бомби Sadid-342 (відомі також як Sadid-1) з осколковими бойовими частинами. Вони розташовуються у внутрішніх відсіках корпусу. Запуск відбувається з автомобіля зі спеціальними кріпленнями на даху.