Великодній понеділок, або як його ще називають — Поливаний понеділок, — це особливий день у календарі українських свят, що настає одразу після Великодня. Цей день наповнений унікальними традиціями, обрядами та звичаями, які мають глибокі історичні корені. У 2025 році Обливаний понеділок припадає на 21 квітня. Розглянемо детальніше, що це за свято, звідки воно походить та які традиції з ним пов'язані.
Оскільки Великдень у 2025 році припадає на 20 квітня (ця дата буде спільною для християн як східного, так і західного обрядів, що трапляється нечасто), Обливаний понеділок ми відзначатимемо 21 квітня. Цей день в Україні є офіційним вихідним, що дозволяє людям повністю зануритись у святкування та дотримуватися всіх традицій.
Походження свята Поливаний понеділок
Традиція Обливаного понеділка має глибоке коріння, що сягає ще дохристиянських часів. У давні часи вода вважалася джерелом життя та цілющої сили. Весняні ритуали обливання були пов'язані з обрядами викликання дощу та очищення.
У Київській Русі це свято тривало три дні і називалося "Волочильники". Протягом цього часу було заведено обливати "все і всіх". Перший день Великодня був присвячений ритуальним візитам до односельців, а молоді хлопці, які виконували роль обливальників, відвідували будинки, де жили незаміжні дівчата.
З приходом християнства цей язичницький звичай трансформувався, але зберіг свою основну символіку — очищення, святкування весни та відродження природи. Обливаний понеділок став частиною великодніх святкувань і тепер асоціюється з радістю, веселощами та початком весни.
Чому він називається Обливаним понеділком
Назва "Обливаний понеділок" походить від головного звичаю цього дня — обливання водою. Згідно з традицією, молоді хлопці зранку ходили по хатах і обливали водою дівчат, особливо тих, які їм подобалися. Це був своєрідний спосіб виявлення симпатії.
Існує кілька версій походження цієї традиції:
- За однією з них, обливання символізує очищення від гріхів та оновлення душі
- За іншою — це нагадування про хрещення і духовне відродження
- Третя версія пов'язує цей звичай із давніми віруваннями в магічну силу води, яка дарує здоров'я, красу та плодючість
Крім назви "Обливаний", цей день також називають "Волочильним понеділком". Слово "волочити" означало ходити в гості з подарунками, що також було важливою частиною святкування.
Традиції та обряди Великоднього понеділка
Обливання водою
Основною традицією Обливаного понеділка є, звісно, обливання водою. В деяких регіонах України існував звичай, коли незаміжню дівчину виводили на двір, а молоді хлопці тричі обливали її шию водою, промовляючи "Христос воскрес!". Дівчина мала відповісти "Воістину воскрес!" і запросити їх до хати, де дарувала кожному крашанку.
У різних регіонах України ця традиція мала свої особливості:
- На Гуцульщині хлопці зазвичай обливали дівчат парфумами або чистою джерельною водою
- На Поділлі обливали всіх підряд, не зважаючи на вік і стать
- На Закарпатті хлопці могли навіть занурювати дівчат у річку або струмок
Вважалося, що вода в Обливаний понеділок має особливу силу — дівчина, яку облили, буде здоровою, красивою та швидко вийде заміж.
Відвідини хрещених батьків
Ще одна важлива традиція цього дня — відвідини хрещеників своїх хрещених батьків. Хрещеники приносили своїм хрещеним батькам великодні подарунки — крашанки, паски та інші смаколики. Це був знак вдячності та поваги. Хрещені, своєю чергою, також дарували подарунки своїм хрещеникам.
Обмін писанками та крашанками
У Великодній понеділок люди обмінювалися писанками та крашанками не тільки з хрещеними, але й з родичами, сусідами та друзями. Цей звичай символізував бажання миру, злагоди та добробуту.
Відвідування кладовищ
На Поліссі в Обливаний понеділок було заведено відвідувати кладовища і вшановувати пам'ять померлих родичів. Люди приносили на могили крашанки, паски та інші великодні страви, щоб "розговітись" з померлими.
Гостини у кумів
Ще однією традицією Обливаного понеділка було відвідування кумів. Куми ходили один до одного в гості, дарували подарунки та разом святкували.
Як святкують Обливаний понеділок в інших країнах
Обливаний понеділок святкують не лише в Україні, але й у багатьох інших європейських країнах, особливо у слов'янських:
- Польща — "Śmigus-Dyngus" (Шмігус-Дингус), де традиція обливання водою дуже поширена. Хлопці обливають дівчат водою або парфумами, а наступного дня дівчата можуть "помститися".
- Чехія — "Velikonoční pondělí" (Великодній понеділок), де хлопці б'ють дівчат спеціальними прикрашеними вербовими гілками ("поплетень"), а дівчата обливають їх водою.
- Словаччина — традиції схожі на чеські, але тут хлопці можуть обливати дівчат водою або парфумами.
- Угорщина — "Húsvét hétfő" (Великодній понеділок), де хлопці читають вірші дівчатам, а потім обливають їх водою або парфумами.
Що не можна робити в Обливаний понеділок
У народній традиції існують певні заборони та обмеження, яких рекомендується дотримуватися в Обливаний понеділок:
- Не можна працювати — це святковий день, який слід присвятити відпочинку, святкуванню та спілкуванню з близькими.
- Не слід ображатися на обливання — взяти участь у ритуалі вважалося доброю ознакою, а відмова могла привабити невдачу.
- Не варто відмовляти у гостинності — в цей день важливо приймати гостей та самому ходити в гості.
- Не можна сваритися та конфліктувати — Обливаний понеділок повинен бути днем радості та злагоди.
- Не варто обливати людей, які цього не бажають — хоча обливання є традицією, важливо з повагою ставитися до бажань інших.
У сучасній Україні традиції Обливаного понеділка збереглися, але дещо трансформувалися. У містах обливання часто перетворюється на жартівливе бризкання невеликою кількістю води або парфумів. Проте в деяких регіонах, особливо на заході України, традиції зберігаються майже без змін.
Великий понеділок залишається важливим днем для зміцнення родинних зв'язків — люди відвідують родичів, друзів та кумів, обмінюються подарунками та святковими стравами.
У 2025 році, коли Обливаний понеділок припадає на 21 квітня, це буде чудовою нагодою зануритися в атмосферу українських традицій, зібратися з родиною та друзями, а можливо — і відродити деякі старовинні звичаї, які додають унікальності нашій культурній спадщині.