12 січня 1972 року КДБ розпочало наймасштабнішу спецоперацію проти української інтелігенції — за один день арештували понад 100 активістів національного руху. Цей день увійшов в історію як початок "великого погрому" та став символом незламності українського духу.
Сьогодні 12 січня — день українських політв'язнів нагадує про тих, хто й досі бореться за свободу в російських в'язницях та на окупованих територіях.
12 січня День політв'язнів як символ спротиву українського народу
В'ячеслав Чорновіл створив нову традицію в тюремній камері. У 1975 році він написав звернення до політв'язнів мордовських таборів, пропонуючи відзначати 12 січня як день єдності та спротиву. Цю ініціативу підтримали спочатку в'язні, а потім і українська діаспора по всьому світу. День українського політв'язня ніколи не затверджували офіційними постановами — він народився як громадська ініціатива в найтемніші часи репресій.
Чорновіл обрав саме 12 січня через символічне значення — цього дня в 1972 році КДБ розпочало масові арешти української інтелігенції, які увійшли в історію як "великий погром". За один день затримали десятки активістів, серед яких були
Серед заарештованих 12 січня 1972 року були:
Василь Стус — поет і перекладач, який перетворив табірні будні на високу поезію. Його вірші, написані в неволі, стали голосом цілого покоління борців за свободу. У 1985 році Стус загинув у карцері табору особливого режиму на Уралі.
Іван Світличний — літературознавець і поет, який створив у своєму київському помешканні культурний центр шістдесятників. Навіть у таборах він продовжував писати вірші та перекладати європейських класиків.
Євген Сверстюк — філософ і письменник, автор самвидавного есею "Собор у риштованні". У таборах він написав десятки глибоких філософських праць, які потай передавали на волю.
В'ячеслав Чорновіл — журналіст, який створив і редагував підпільний "Український вісник". У неволі він не припиняв боротьби, організовував акції протесту та писав звернення до світової спільноти.
Іван Дзюба — літературний критик, автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", яка викривала колоніальну політику СРСР. Його книга стала маніфестом українського руху опору.
Стефанія Шабатура — художниця-килимарниця, яка навіть у таборі створювала мистецькі роботи. Її гобелени, вишивки та малюнки конфісковували та знищували, але вона продовжувала творити.
Ірина Стасів-Калинець — поетеса і науковиця, яка разом із чоловіком Ігорем Калинцем стала символом незламного подружжя в таборах. Писала вірші для дітей, які таємно передавала на волю.
Політв'язні відзначали цей день навіть у таборах — оголошували голодування, писали звернення та листи протесту. Так простий календарний день перетворився на символ незламності духу та єдності українців у боротьбі за свободу.
Нові виклики
12 січня — День політв'язнів зараз набуває нового звучання. За ґратами в Росії, Білорусі та на окупованих територіях перебувають сотні українських громадян. Серед них журналіст Владислав Єсипенко, якого окупанти катували в Криму. Координатор "Кримської солідарності" Наріман Джелял, якого російські спецслужби звинуватили у диверсії.
Режисер Олег Сенцов провів п'ять років у російській в'язниці, а зараз воює в лавах ЗСУ. Правозахисник Максим Буткевич, був захоплений в полон під час виконання бойового завдання.
Режим самопроголошеного Олександра Лукашенка у Білорусі утримує за ґратами щонайменше 12 громадян України, яких судили за політично мотивованими статтями.
Україна використовує всі можливі міжнародні механізми для звільнення своїх громадян. Правозахисні організації фіксують порушення прав людини в місцях несвободи, а українська дипломатія тримає питання політв'язнів на порядку денному всіх міжнародних майданчиків.
Нинішні політв'язні, як і їхні попередники з радянських часів, демонструють незламність духу та вірність своїм переконанням попри тортури та знущання. Їхні історії нагадують: боротьба за свободу та людську гідність триває.