Розмова із керівником відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби Ігорем Матвійчуком
Система «Шлях», яка від початку війни була вдосконалена, аби волонтери могли виїжджати за кордон по гуманітарну допомогу, стала лазівкою для тисяч військовозобов’язаних чоловіків, які хотіли уникнути мобілізації. Системою почали зловживати перевізники, благодійні фонди і т.д. Проте втікачів зі «Шляху» не є більше, аніж тих, хто виїхав через запити від Мінкульту чи за підробленими довідками про інвалідність, чи з фальшивими посвідченнями багатодітних батьків. Ігор Матвійчук, керівник відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби, розповів більше про втікачів, систему «Шлях», її недосконалість та нюанси роботи.
Що таке система «Шлях»
Інформаційна система «Шлях», яку адмініструє Укртрансбезпека, працювала ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Її розробили для контролю перетину кордону вантажівками та пасажирськими автобусами. Основне завдання цієї системи було — полегшити ліцензованим перевізникам отримувати дозволи на виїзд з України. Після заборони виїзду військовозобов’язаних чоловіків за кордон, систему «Шлях» довелось переформатувати.
«Від 16 березня 2022 року така як зараз система «Шлях», запрацювала на базі існуючої системи, яку адмініструвала Укртрансбезпека через «Особистий кабінет перевізника». Туди додали, окрім водіїв вантажівок та автобусів, ще одну категорію – волонтери, зокрема, водії гуманітарних чи медичних вантажів», — розповів Ігор Матвійчук.
Такий хід був мотивований тим, аби не зупинилась експортна та імпортна діяльність в країні під час війни. За правилами, чоловік, який внесений у систему «Шлях», може виїхати за кордон на 30 днів (якщо це водій гуманітарних перевезень) або на 60 (водій вантажівки чи пасажирського автобуса). Проте остаточне рішення, чи виїде чоловік, приймає прикордонник на кордоні. Навіть якщо людина є у системі, вона може не виїхати.
«Перевіряємо мету переміщення, чому і куди їде чоловік, які має привезти медикаменти, наприклад, якщо це волонтер. Ми бачили, водіїв, які не мали жодного документа, який би підтвердив, що водій їде за таким вантажем. Наприкінці минулого року в наше поле зору почали потрапляти благодійні фонди, організації, водії яких не повернулися з-за кордону. І тоді ми почали формувати так звані «чорні списки», скажімо, це такі ризикові групи. Цю інформацію ми розповсюджуємо по всьому кордону, щоб інші звертали увагу на такі фонди і активізувалися оперативно-розшукові підрозділи… І те, що ми вже виявили, це чиста організація незаконного переправлення через державний кордон осіб, це кримінальна стаття», — розповів Ігор Матвійчук.
За словами прикордонника, потік псевдоводіїв почав падати. «Якщо в березні цього року ми спостерігали, що щодобово кордон намагалися перетнути близько 600 таких водіїв, то станом на сьогодні це десь 200 – 250», — додав Матвійчук.
«Чорні списки прикордонників»
Вони є. Проте дізнатися, хто у цих списках — важко. «Не можу дати таку інформацію. По-перше, це частина кримінальних проваджень, яку не можна розголошувати. По-друге, якщо зараз розповім, то ці фонди чи перевізники, вже ця організація зникне, зареєструється як нова, чи скористається моїми порадами», — розповів прикордонник і додав, що вони активно стежать за публікаціями у ЗМІ. «Ми звертаємо увагу на те, що пишуть в інтернеті, звичайно беремо собі на контроль благодійні фонди, щодо яких є інформація про неповернення водіїв чи які-небудь зловживання», — сказав Ігор Матвійчук.
Як повідомив Ігор Матвійчук, за увесь час повномасштабного вторгнення, обласними військовими адміністраціями та Міністерством інфраструктури, було видано 231 тис. дозволів на виїзд за системою «Шлях». Але варто уточнити, що йдеться саме про кількість дозволів, а не людей. Тому що одна людина могла отримати десятки таких дозволів.
«Лідером у видачі дозволів на виїзд є Міністерство інфраструктури. Десь приблизно 47 тис. дозволів видало саме міністерство. Тобто не якась обласна адміністрація, а міністерство», — додав прикордонник.
Серед лідерів видачі дозволів на виїзд за кордон також Волинська і Закарпатська ОВА. Проте за словами Матвійчука, тенденція видачі дозволів обласними військовими адміністраціями йде на спад. «Якщо раніше ОВА видавали десь 10 -13 тис. дозволів на місяць, то зараз десь по 6 тис. Цікаво, що деякі благодійні фонди чи ГО, які ще влітку минулого року отримували дозволи від однієї ОВА, тепер отримують дозволи в іншій ОВА, а деякі ще й через Міністерство інфраструктури пішли», — додав Ігор Матвійчук, керівник відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби.
Що не так?
Вже під час повномасштабного вторгнення з’явилося дуже багато нових зареєстрованих перевізників, які користуючись можливістю і наявністю свого кабінету у системі «Шлях» почали нелегально вивозити військовозобов’язаних чоловіків. «Вони отримали ліцензії на міжнародні вантажні чи пасажирські перевезення і почали садити водіїв в «одну сторону». Вносять їх в систему самостійно, бо можуть робити це, адже мають «особистий кабінет перевізника». Водій їде в рейс, каже, я за вантажем і це перевірити набагато складніше», — розповів Ігор Матвійчук.
За словами полковника Матвійчука прикордонникам часто зустрічалися водії, які навіть не мали водійських посвідчень необхідної категорії, ба більше — не були офіційно оформленні на роботу: «Ми почали виходити на цілі канали. Тільки за цей рік нашими оперативними підрозділами було почато 104 провадження по «Шляху», було повідомлено 121 підозру і засуджено 7 осіб».
За ініціативи Держприкордонслужби було призупинено 52 ліцензії на міжнародні вантажні перевезення. Під час повномасштабного вторгнення користуючись системою «Шлях» орієнтовно п’ять тисяч чоловіків виїхали та не повернулися в Україну. «Але нема чіткого терміну хто такі «неповернені».Є от одноразовий виїзд на 30 діб перебування за кордоном для водіїв гуманітарних вантажів, 60 – для вантажних і пасажирських. І от що таке неповернення, це порушення терміну чи неповернення взагалі?», — підсумував прикордонник.
Також проблема в тому, що база даних прикордонників не інтегрована з іншими системами та базами даних.
«Нам треба доступ до багатьох реєстрів, щоб ми на кордоні в автоматичному режимі могли кожного ідентифікувати: як особу з інвалідністю, як багатодітного батька, як особу, яка здійснює самостійне виховання дитини, чи як непридатного за станом здоров'я. Нам треба, щоб був інформаційний обмін, щоб ми безпосередньо могли під час роботи витягти всю інформацію про людину, і навіть щоб ми бачили всіх, хто військовозобов’язаний», — додав Ігор Матвійчук.
За його словами, відповідальність за не повернення особи з-за кордону має нести благодійна організація, благодійний фонд, які клопотали перед обласною військовою адміністрацією про внесення цієї особи в «Шлях».
«Вже півтора року війни, і дійсно треба вже чітко визначитися з тими, хто не повернувся, яку відповідальність вони понесуть. Ми розуміємо, що є організації, які колись допомогли комусь незаконно виїхати, а це вже стаття Кримінального кодексу. А от та людина, яка виїхала законно, по «Шляху» для прикладу, і не повернулася? Чи така банальна історія, коли водій вантажівок, якого перевізник найняв на роботу, перетинає кордон, доїжджає до першого паркінгу, залишає машину, залишає ключі, дзвонить і каже: «перепрошую, мені треба було тільки в одну сторону, я хотів виїхати, я вам дуже дякую», — І хто тут має відповідати?», — додав Ігор Матвійчук.
Слово-пароль
Чоловік, який виїхав з України через систему «Шлях», повертаючись назад має сказати прикордоннику, аби той поставив позначку «повернення» у цій системі. Буває, що чоловіки такого не говорять, бо можливо не знають, і тоді виходить, що людина, яка насправді повернулися з-за кордону, залишається в базі.
«Ми ставимо позначку, що чоловік повернувся. Бо так система сама себе ніби чистить. Але ми не цікавимося чоловіками, які заїжджають (в Україну - ред.). Інспектор може не спитати, а чоловік може не сказати. Хоча мав би про таке пам’ятати, бо саме він в першу чергу зацікавлений, щоб прикордонник поставив відмітку у системі», — розповів прикордонник Ігор Матвійчук, керівник відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби.
Які схеми найчастіше використовують чоловіки, щоб виїхати?
Як розповів прикордонник, чоловіки, які хочуть уникнути мобілізації, досить винахідливі. «То ми в тамбурі потяга когось знайдемо, сховався там, чи в туалеті закрився. То іноземка пробує вивезти в багажнику свого майбутнього чоловіка. То чоловік має подвійне громадянство і Польщі, і України, під час контролю на кордоні проситься піти за речами в машину, а сам біжить два метри до поляків і просить, щоб вони його захистили, бо він більше поляк, ніж українець», — розповів Ігор Матвійчук.
Трапляються і відчайдухи, які намагаються протаранити кордон на машині, збивають шлагбауми. Підроблені паперові свідоцтва про народження дітей вже не дивують, а от з електронними є нюанси.
«Люди купують підроблені додатки «Дія», у яких є електронні документи про народження дітей. застосунок дуже схожий на справжню «Дію», ти ходиш по функціоналу, а там все як у справжній, інспектору важко буває зорієнтуватися», — додав прикордонник.
Все ж найчастіше чоловіки намагаються виїхати з підробленими документами.
«Скажімо так, люди які виїжджають через «Шлях» і не повертаються, це не найгірша категорія і вони аж ніяк не лідери. Найбільше чоловіків з підробленими довідками від військово лікарських комісій, посвідчень багатодітних батьків, посвідчень осіб з інвалідністю, чоловіків з листами від Мінкульту, буває хтось вдає з себе музиканта чи священника. Нам щодня цікаві ребуси закидують, а ми пробуємо їх розв'язати», — підсумував Ігор Матвійчук.