• Головна
  • Україна
  • Пільги для ветеранів: чому це є проблемою для держави та як їх замінити

Пільги для ветеранів: чому це є проблемою для держави та як їх замінити

Пропонується існуючі в законодавстві пільги для учасників бойових дій перевести у 2-3-річну грошову стипендію/доплату до основного доходу

Наразі існує велика проблема з довічними пільгами учасників бойових дій, які у свій час передбачили політики в чинному законодавстві без урахування спроможності Державного бюджету. Низка цих пільг не працює. Навіть у мирний час таку кількість пільг бюджет держави компенсувати не може.

Про це розповіла голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

За її словами, система підтримки ветеранів з використанням коштів Державного бюджету потребує трансформації та актуалізації відповідно до потреб ветерана.

Зокрема, концепція пропонує існуючі в законодавстві пільги для учасників бойових дій перевести у 2-3-річну грошову стипендію/доплату до основного доходу.

«Непрацюючі пільги треба замінити на те, що дійсно потрібно громадянам після демобілізації. Це об’єктивно житло, державна фінансова підтримка на період адаптації до мирного життя, реабілітація, відпустка (на яку в бюджеті також мають бути передбачені кошти), сприяння держави в досягненні захисниками економічної незалежності. Всі ці процеси потребують патронату з боку держави (Ветеранська патронатна служба) у тісній співпраці з представниками фронт-офісів держави (ЦНАПи, Пенсійний фонд, УСЗНи, органи місцевого самоврядування тощо)», - зазначила Третьякова.

Водночас вона зазначила, що після демобілізації військовослужбовець має мати щонайменше 2-3 місяці для того, щоб адаптуватися у цивільне життя, й отримувати дохід коштом держави на рівні середнього розміру грошового забезпечення під час служби.

«Цей час потрібен демобілізованому Захиснику чи Захисниці, щоб, зокрема, прийти до територіального центру комплектації та соціальної підтримки для здійснення бюрократичних процедур, завітати до роботодавця, який зберігав за воїном робоче місце, навідатися до Ветеранської патронатної служби, побути з родиною, яка довго чекала, вирішити побутові справи, можливо, зайнятися громадськими справами, здобути додаткову чи часткову кваліфікацію, спланувати сімейну економіку. Для цього, на мій погляд, потрібні ці 2 місяці», - пояснила голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Третьякова вважає, що за оптимістичним сценарієм через ці 2-3 місяці державної підтримки та тісної взаємодії з Ветеранською патронатною службою демобілізований військовослужбовець має мати робоче місце, дохід, стипендію від держави до основного доходу, медичний захист, житло, здобути додаткову або часткову кваліфікацію (за потреби).

«Що стосується згаданої стипендії на 2-3 роки, то її розмір повинен залежати від посади військовослужбовців під час війни, строку служби, кількості виконаних бойових завдань. Все це потрібно ретельно обрахувати. Це вже робота для Уряду. В той же час потрібно готувати системні законопроєкти та розпочинати перемовини з МВФ щодо забезпечення поствоєнної адаптації. Адже це все стосується бюджетного фінансування», - додала вона.

Натомість очікується, що після 2-3 років державної підтримки учасник бойових дій зможе продовжити життєвий шлях вже без особливого супроводу держави.

Нагадаємо, Третьякова заявила, що сама демобілізація, державна підтримка ветерана та його родини, медичний огляд, реабілітація, трудова інтеграція, житло – потребують злагодженої роботи майже половини Кабінету Міністрів України, але чи не найбільше – Міністерство у справах ветеранів.