Сьогодні українці згадують одну з найболючіших дат новітньої історії – річницю війни. 24 лютого 2022 року назавжди закарбувалося як день, коли життя мільйонів людей поділилося на “до” і “після”, а початок війни в Україні став шоком для всього світу.
Саме того ранку вторгнення Росії в Україну перейшло у відкриту фазу. Близько 3:40 перші російські танки перетнули кордон нашої держави, а вже за лічені хвилини країну сколихнули масовані ракетні удари з боку ворога. Так почалася повномасштабна війна, яка змінила хід історії та долі мільйонів людей.
Події 24 лютого: як почалася повномасштабна війна
Вторгнення Росії в Україну не стало раптовим, адже підготовка до нього тривала місяцями. Ще у 2021 році РФ почала активно стягувати війська до кордонів нашої країни. Нарощування сил відбувалося навесні, а потім восени та взимку, зокрема і на території Білорусі. Попри очевидну військову підготовку, офіційні представники Кремля заперечували наміри нападу.
У ніч на 24 лютого 2022 ситуація змінилася назавжди. О 3:40 розпочалося відкрите збройне вторгнення, яке російська пропаганда назвала “спеціальною воєнною операцією”. Президент РФ Володимир Путін оголосив її метою так звану “демілітаризацію” та “денацифікацію”. За кілька хвилин ракети з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму вдарили по українських військових об’єктах. Так війна, що тривала з 2014 року, перейшла у повномасштабну фазу.
Російське командування розраховувало на блискавичну перемогу. План був простий: швидко прорвати оборону, захопити великі міста та взяти Київ за кілька днів. Кремль був переконаний, що українці не чинитимуть серйозного спротиву.
Насправді все сталося навпаки. З перших годин початку війни в Україні агресор зіткнувся з масовим опором. Захищати країну вийшли не лише військові, а й цивільні – добровольці, волонтери, місцеві жителі. Люди без зброї зупиняли колони техніки, виходили на протести в окупованих містах, допомагали армії інформацією та ресурсами.
У перші дні війни перед військкоматами вишикувалися черги з тисяч охочих боронити державу. Саме ця мобілізація суспільства зірвала план бліцкригу. Український спротив показав світу: швидкої перемоги не буде.
Так почалася боротьба, яка триває й сьогодні – боротьба за свободу, незалежність і право на існування держави.
Львів у перші дні повномасштабної війни
У перший день повномасштабної війни Львів став головним евакуаційним центром країни. Уже за кілька годин після початку обстрілів Львівський залізничний вокзал перетворився на величезний гуманітарний хаб. Сюди прибували люди з центру, сходу та півдня країни – із дітьми, валізами й домашніми улюбленцями. Тисячі українців шукали порятунку, вирушаючи в західні області або до інших країн.
Та навіть відносно тиловий регіон одразу відчув удари війни. Уже близько 07:30 24 лютого російські війська атакували військові частини у Бродах, Новому Калинові та Кам'янці-Бузькій.
З початку вторгнення Росія неодноразово била по Львову й області. Під прицілом не лише військові об’єкти, а й житлові квартали, енергетика та транспортна інфраструктура.
Одним із найтрагічніших ударів став авіаобстріл Яворівського військового полігону 13 березня 2022 року. Літаки, що вилетіли з авіабази Енгельс-2, випустили понад 30 ракет, 8 з яких влучили в ціль. Тоді загинули 35 людей, а 134 – отримали поранення.
Ракетні атаки по регіону не припинялися і в наступні роки. У 2023 році удари пошкодили житлові будинки, навчальні заклади та бізнес-об’єкти, забравши життя 10 мирних мешканців, а ще понад 40 були поранені.
У вересні 2024 року черговий авіаудар по житлових районах і території біля головного вокзалу спричинив численні жертви серед мирного населення. А вже в ніч на 8 січня 2026 року Львівщина вперше постраждала від балістичної ракети “Орєшнік”.
Війна в Україні триває, як і боротьба за свободу та незалежність. Річниця війни – це не тільки спомин про біль і втрати, а й символ незламності народу. Чотири роки протистояння показали: навіть у найважчі моменти держава здатна вистояти й продовжувати боротьбу.